Який тип протектора мені краще обрати?
Це залежить від того, де ви збираєтесь катати.
Слік, зовсім лисий, без малюнку, або з мінімальним малюнком добре їхатиме по асфальту. Однак на ґрунті буде ковзати.
Напівслік є перехідним варіантом. Він краще за зубасту гуму їде по асфальту і краще за слік тримає повороти на ґрунті.
Зубастий протектор стабільніший на ґрунті, краще тримає повороти. А от по асфальту у нього тертя більше і він забиратиме більше сил.
На сам малюнок також слід звертати увагу. Низький зубастий частий протектор краще підходить для ХС змагань, оскільки і їде швидше і тримає добре. Високий рідкий зубастий протектор краще підходить для багнюки або кам`янистих стежок, бо має краще зчеплення. Розвинені бокові зуби краще триматимуть в поворотах.
(в остаточному варіанті краще додати фото протекторів, для зразка, швальбе наприклад, якщо можливо)
Якої ширини покришку мені обрати?
В першу чергу Вам слід дізнатись, яку ширину покришок рекомендує використовувати виробник Ваших ободів. Зазвичай ця інформація вказана або на самих ободах, або на сайті вирорбника на сторінці певної моделі ободу і виглядає як "від" і "до" (Наприклад, 1.5" - 2.25").
Далі вже суто індивідуальні відчуття. Яка ширина покришки зручніша Ви зрозумієте тільки поіздивши на вужчих та ширших покришках і відчувши різницю. А загальна думка така, що на ширших покришках їхати м`якще і площа контакту з поверхнею більша. Вужчі, в свою чергу, швидші і легші.
В чому різниця між сталевим кордом та кевларовим?
Покришка з кевларовим кордом є фолдинговою (англ. "що складається") і її зручніше зберігати або перевозити (в ідеалі фотку складеної покри). Покришка зі сталевим кордом постійно кругла. Ії можна згорнути у вісімку, але на нетривалий час (кілька годин). Інакше корд може погнутись і є ймовірність зіскакування покришки з обода при використанні.
Також фолдингові покришки легші на 50-100г за аналог зі сталевим кордом, що також іноді є важливим фактором.
Камерна чи БЕЗкамерна?
У обох варіантів свої плюси та мінуси.
Камерні покришки найпоширеніші, це - класика. Їх асортимент більший і вони дешевші. Однак камера доволі просто проколюється і на її заміну/заклеювання потрібен час.
Безкамерні покришки дорожчі, їм можна викориcтовувати лише з безкамерними ободами (UST, TLR*), або переробивши звичайний обід у безкамерний за допомогою спеціального набору (TLR).
Герметиком потрібно періодично дозаправляти колесо, бо він з часом висихає або витрачається при проколах.
Але безкамеркам не страшні більшість проколів. Герметик stans notubes, за твердженням виробника, може закрити проколи розміром до 6,5мм. Дрібні проколи герметик закриває миттєво.
Безкамерка стандарту UST взагалі не потребує герметику, адже покришки мають всередині товстий щільний бутиловий шар, що сам закриває проколи. Однак і важить UST покришка більше за камерні аналоги. Комплект стандарту TLR, в свою чергу, важить легше за камерний аналог.
Також в безкамерці можна використовувати нижчий тиск в покришках. В камерному варіанті низький тиск майже завжди призводить до "зміїного укусу" - проколювання камери через її зажимання між покришкою та ободом.
Найголовніша перевага безкамерки - можна не боятись проколів і не витрачати час на їх ліквідацію. Це дуже важливо, наприклад, у змаганнях, де пробите колесо може зіпсувати Ваш результат.
* - покришки стандарту TLR (TubelessReady) можуть використовуватись як з камерами, так і безкамерно з ободами TLR або з переробленими камерними ободами.
В чому різниця між цифрою TPI покришок?
Всередині під гумою покришка має свій "скелет", завляки якому вона не розсипається. Цей скелет фактично є аналогом тканини, тобто великої кількості ниток, заплетених разом. TPI і є показником, дослівно "ниток на дюйм". У бюджетних покришок цей показник зазвичай менший (27-60). У дорожчих моделей TPI може досягати 330. Менший показник TPI має дещо кращий опір до розривів за рахунок більш товщих ниток, однак в таких покришках необхідно використовувати більше гуми, тому вони зазвичай важчі. Більший показник TPI дозволяє зробити покришку м`якшою та гнучкішою, що покращує зчеплення з поверхнею, а також трохи додає опору до проколів. Використовується менше гуми, що значно зменшує вагу. Але і стійкість до порізів зменшується.
До якого тиску качати мою покришку?
До кожної моделі покришки виробник надає рекомендовані мінімум і максимум. Вони зазвичай зазначені на самій покришці (наприклад 2.5bar (35psi) - 4bar (55psi)). Менше мінімуму зазвичай призводить до "зміїного укусу" камери, та швидкого перетирання каркасу бокових стінок. Більше максимуму призводить до покшкодження ниток каркасу і подальшій деформаціїї покришки, можливо навіть її розриву.
Варіювання в дозволених межах: зазвичай на жорсткому покритті (асфальт, укатаний ґрунт) використовується більший тиск, при наявності ж піску/гравію/каміння/коренів, тобто на звичайному лісовому/горному/степовому ґрунті зазвичай використовують нижчий тиск для кращого зчеплення.
Яку покришку купити, щоб вона менше проколювалась?
У багатьох виробників велосипедної гуми є свої види та технології захисних шарів. Вони розміщуються всередині горизонтальної площини покришки і заважають стороннім предметам минати покришку і проколювати камеру.
Деякі виробники підвищують загальне число TPI, накладаючи корд двома або трьома шарами. Однак надійнішим захистом є спеціальний антипрокольний шар. У Schwalbe, наприклад, є 6 рівнів антипрокольного захисту з яких перші 2 саме кількість TPI, а решта 4 рівні - 6 типів захисних шарів різних товщини з різних матеріалів.
Однак основним недоліком покришок із захисними шарами є збільшена вага. І чим товщий та надійніший шар, тим більша вага, в порівнянні з тією ж покришкою без захисного шару.
Також слід пам'ятати, що жоден захисний шар не дає абсолютного захисту від проколів. Чим товщий і щільніший шар, тим краще він зменшує ймовірність проколу. Але наїзду на гострий довгий цвях (або щось подібне), може не витримати навіть найнадійніший антипрокольний шар.