Аматорський Тріатлон 2018

Друзі! Унікальна нагода першими побачити фото з шаленого аматорського тріатлону. Налітай!

Тріатлон. Тріатлон? Тріатлон!

В Україні тріатлоно-бум розпочався років з 10ть тому, коли команда ентузіастів почала проводити Слов’янську хвилю* З тих пір хто тільки не піддався під чарівний вплив трі-тренду! А скільки історій дивних та трохи божевільних побачив інтернет: «айронмен за 300 днів», «напівайронмен за 100 днів», «в айрони з нуля», «бєгущій банкір» Ми дивувалися, із затамуванням подиху читали історії всіх тих неймовірних годино/тренувань, перемог, поразок, травм, медалей, переоповідали пошепки один одному трі-міфи та легенди, дивилися із повагою та гордістю на відомих українських тріатлетів – виявляється серед наших є переможці етапів Кубку Світу та міжнародних айронів! Тож, ви розумієте, що тріатлон – це не просто вид спорту, це – біль одразу трьох різних дисциплін, це тренування в басейні, на станку та стадіоні, це спортивні витрати, помножені на три, але ж і кайф від подолання себе та дистанцій, помножений на…

* Слов’янська хвиля – любительський «напівзалізний» тріатлон, який включає в себе 1,8 км плавання, 90 км на велосипеді та 21 км бігу.

Один раз не .. тріатлет? Так, здається, жартували в нашому фейсбуко-просторі? ))

Сходу ввалити напівзалізну дистанцію – заняття з гордим лейблом «слабоуміє і атвага», а от щось скромніше – те, що доктор прописав для того, аби хильнути радостей любительського трі-кайфу!

Чим ми і займалися в цю суботу на душевному та, майже сімейному, івенті від Ukrainian Ski Club .

Початківці мали проплисти 100 метрів, проїхати 10 км та пробігти 1. У аматорів всього було втричі більше: 300—30—3. Виглядало це, як прекрасний план на один із вихідних!

Коли в голові моїй з’являється якась ідея, то зупинити це стихійне лихо майже неможливо

Про це чудово відомо рідним та близьким, а от співробітники ще не такі досвідчені )))

От, як все було. Одним спекотним червневим днем моя #дупка зручно сиділа в офісному кріслі, у віконце радісно світило сонечко, в гості регулярно прилітали натовпи метеликів, яких цього року якось аномально багато.

Знаєте такий вислів «метелики в животі»? Мені цікаво, хто так порадував того велетня, з чийого пузика всі ці радісні створіннячка повилітали?

Цей день нічим особливо не відрізнявся від вчорашнього і позавчорашнього. Але тут на мої очі потрапив допис від УГК. Читаю умови. Вай, є можливість взяти участь командою!

Я обожнюю командні старти. Відповідати не тільки за себе, нестися вперед з думкою, що від твоїх зусиль залежить результат всіх – це мотивує втричі більше, ніж одиночний старт. Це крутий тімбілдинг. І це просто прикольно – побачити, як ведуть себе твої звичайні співробітники в незвичних умовах

«Рєшено»! Іду в народ дізнаватися, хто шо вміє ) Майже одразу відгукнувся Паша Вислевський– я можу проплисти! Бачу навіть крізь товщу гмейла, як загорілися очі Andrii Novoshynskyi – я пробіжу. Ну, а я думаю, не дарма ж ото на шосері на роботу їжджу? Дайош вело-етап ))

Знаєте є така думка, що краще тренування – це перегони? От і наша команда #ONRIDE серйозно готувалася до гінки: Павло разів зо два поплавав, Анрі побігав, а я запропонувала Ольга Чабан проїхатися разом якимось смачненьким маршрутом. Оля – майстер побудови крутих маршрутів, якщо хочеться ґрунтів із суницями або #шосексу в передмісті столиці з фактично ідеальним асфальтом – я знаю, у кого дізнатися трек

Але сталося не так, як бажалося і за день до мого «тренування» шосер впав на півень і кококо почив з миром (про що я дізналася на 75 км покатеньки десь за 30 км від дому). Отже, питання моєї участі стає під питанням. Півень я таки знайшла, але #дупка моя вже навчена роками різних лаж, тож має гіперчутливість на такі сигнали

І, починаю в п’ятницю думати, а чи треба воно, чи нє? Тож, Всесвіт почув мене і Олександра Мацнева випадково каже, що вона теж буде і хоче поїхати соло. Оу, Олександра, а давай командою? Вирішили, що вирішимо на реєстрації. Люблю таке – до останнього нічого не зрозуміло, але все якось буде )))

Так і було

Приїхали на реєстрацію, Саші ще немає.

Кажу, хлоооопцііі, а давайте замедалхантимо і зареєструємося в початківці? Ну, давайте, а? ))) Всім все ок, тож я, тихенько радіючи в тому місці, де у Велетня жили метелики, іду реєструвати команду. Оке, ось вам номерок, а хлопцям - фломіками на руці та стегні #4.

Ой-вей, ось і Сашка! Аааа, привіт. ААаааааа, давай ти поїдеш?? Клааааас, піду перереєструю ))) Обшем тричі щось міняла в стартових списках, радію, що мене всі знають і не б’ють за такі вольності

“Хлопцііі, а ви перереєстровані на втричі більшу дистанцію, а там буде багато команд і заруба, ви раді?”

Дякую, дорогенькі, що і ви мене теж не побили, а мужньо сказали – треба – значить треба!

Я ж на себе вирішила взяти участь рятівника в човні (так файнесенько катнули разом із Sergey Sova), подавальника водички та літописця )))

Вид на воду, яка бурлить від тіл тріатлетів справді заворожує!

Це стихія! Здається, що це не люди пливуть, а здоровенні лососі подалися на нерест

Отримала шалене задоволення від цього видовища!

Павло мужньо змагався з найсильнішими і приплив десь в 10ці.

Воу, тепер черга вело. Саша, давай, жгіііі!

Мушу зазначити, що велоетап був таким, що не баран чхав. Уявіть собі шосейні покри 24..25 мм, карбонові ободи, роздільні велосипеди? Уявили? А тепер помістіть всю цю богему на грунтово-кам'яну доріжку з добрячими шматками глибокого піску, що тягнеться десь метрів 700 в один бік? Добре, шо лише 700 туди, 700 назад, а все інше - по ідеально-асфальтному Труханчику.

Трошки рада, що я не їхала ті антишосерні метри на швидкість, бо коли адреналін шибає в кров – я не бачу перешкод і явно їхала би там не як адекватний та сцикливий равлик… На повороті стояли з Anton Provalov, вболівали за всіх, а Сашці ще й водичку подавали.

Не знаю, хто там з тих лосів був любителем-аматором, але виглядало все по-справжньому! Дуже красиво їхали.

Воу-воу, останнє коло, треба бігти вболівати за Андрія! На лісовій стежині зустріла я того… лося

Іншого слова і не підбереш! Коли людина красиво біжить – це справді незабутнє видовище.

3 кілометри промчалися непомітно і от фінніііііііішшш!!!! Ці емоції важко передати. Чистий драйв, чистоганний адреналін. І радість за всіх – хто переміг, хто наздоганяв, хто фінішував.

Бачу шалені очі «ведмедика» Bogdan Voyevodin! (друже, вибачай, це все Сова! але тобі так пасує отой “ведмедик”

)

Ааааанчііііі, ми перемогли, уявляєш?!

І оце вони, солідні дядьки, які посідають важливі посади, роблять серйозні речі та керують світом? ))) Гігігі, ви не бачили їх під час тріатлону!

Вау, наша команда ще й на подіумі! Третє місце і єдина на подіумі команда, в якій є чарівна леді

Дякую команді за те, що відгукнулися, що виклалися по повній, що від ваших виступів у мене по тілу бігли мурахи. Ви дуже круті, я вами пишаюся

Комаді Українського Гірськолижного Клубу дякую за організацію, за те, що ваші старти такі любі і щирі – сприймаю вас вже, як родину, з якою чого тільки не бачили і не пережили

Сові дякую, що покатав на човнику – це так прикольно і мило :)

Затишній базі з екзотичною назвою «Тамара» дякую за топчан, на якому було так солодко спати під тихий плескіт дніпрових хвиль.

До зустрічі, всі ті чудові люди, яких знаю особисто, або тіко на фейсбуці – класно, що є привід розвіртуалізуватися!