Артемчику, дякую за другу порцію спогадів
.
На ніч і ранок обіцяли зливу. Левова частина групи дивилися сни і мріяли про неї, бо це б дало можливість поспати
.
Але ж ні, небесна канцелярія вирішила
тому купуємо квиточки і розміщуємося на диванах висококомфортабельного електропоїзду. Народу помірно, неадеквати їдуть деінде.
У Трипіллі завантажується трохи бабульок, але поки вони відходять від шоку (аттеншн! висячі вілісапети!
), нам вже виходити. Люб"язно запрошуємо їх зайняти сідушки, з любов"ю нагріті нашими спраглими до пригод
...
А пригоди не змусили на себе чекати: буквально за 500 м від старту
Нє, ну я знала, що півдні дощило сильніше, але на таке не розраховувала
. Гарно, як не крути
Перша думка
Але не їхати ж додому зі старту... Покрутили узбіччями/кущами/кукурудзами
На полях дороги переважно підсохли, але парить надзвичайно
Та і не дуже під ноги заглядаєш, бо гарно ж навколо!
Тут тобі і маки з пшеницею
І щось біле, жовте, хувілєтове
Але краса - підступна штука, Ростік тепер то точно знає
Нагадало
Перед Вовнянкою шикарний спуск до джерела і купелі. Не до знімків, було... П"ємо воду, вуглевод на зуб - і в дорогу.
Матюківка закинута, але скільки там вишень!!
Ледь живі, під вагою з"їденого, спускаємося до Соловків
На горі живе люб"язний дядько-зварювальник, який розповів про місцевість, пропонував воду набрати і навіть кавою хотів пригостити!
Село розташоване на сусідньому пагорбі, а Соловки - окремо, під лісом. Ох не хотіла б я тут їхати у дощ/відлигу, адже тут треба спуститися, а отамочки піднятися...
Ну і власне та сама зупинка Сталін, через яку можна потрапити на Соловки
В монастир втрапити не так легко: зачинено все і лише дзвоник на воротях (певно вірують тут за розкладом)
Ну ок, ми негордІ, об"їхали з іншого боку - тут доступ безперешкодний
Але загалом дивний він якийсь, той монастир. Більше схоже на чиюсь дачу
.
Срібне джерело нині вже тойво... Не дуже срібне
Я вже казала, що краєвиди тут файні?
Бертал вгадав з кольором форми, вписався в краєвид, як рідний
Стройка_вєка на околиці Кулібаби
У Червоному зарулили в магазин - водичка тане на очах
Тут ми знов здобули Ростіка - для того, аби втратити (все таки приїздити о 3 ночі з роботи дещо збиває з ніг)
На околиці Застугни краєвиди майже карпатські
Хрещатик. Це в Кийові головна вулиця, а в селі - провулок на околиці
Коло Бобриці дуже файний ліс. Сергій аж припав до земельки - ледь вмовили його їхати далі
Хароший маршрут - хароший фініш
На жаль, передмістя забудовують чим попало, аби лише полів не було
...
Дякую всім. Це було чудово. Є задумка варіації/покращення. Чекайте
.
і трохи невпавши при переході через Стугну (мостік трохи стомлений там)
Ростік, щось мені підказує, що я знаю, хто стомив того мостіка
...
Втім, якщо місток інший - знай, ми не вдарили обличчям в бруд і теж форсували місток, який томився прямо під нашими ногами
Краще зноситися, аніж заіржавіти.