Похвалюсь. Давно була мрія зробити собі якийсь толковий заточний пристрій для ножів/ножиць... Хоча воно і так великої проблеми не складало, ножі забирав на роботу, там бормашинка, на якій то все точиться за пару секунд. Ножі виходили достатньо гострі, як для кухонного використання, але витримати рівномірною, гладенькою і красивою ріжучу кромку не завжди виходило - руками втримати абсолютно точний кут, щоб воно не гуляло навіть на півградуса - дуже важко, по крайній мірі, мені навіть після двадцяти років роботи в стоматології це вдавалося не завжди. Плюс оберти стоматустановки занадто великі для такої роботи - ріжучу кромку запросто по краю можна "підпалити". Трохи воно не для того зроблено. А ще надивився на ютубі, як народ красиво сигаретні папірці ріже і волоски повздовж - коротше, заразила мене та тема з заточкою, вирішив зробити й собі якийсь апарат. Перерив в інтернеті купу матеріалу, "апексоїди", "ланскі" та інші коструктиви з фіксацією кута лише в одній точці і плаванням цього кута на 2-3 градуси (трохи закопався в синуси-косинуси, порахував - на точилці Апекс виходить десь 2 градуси між ріжучою кромкою на рівній ділянці ножа і на скругленні, у Ланскі за рахунок дуже короткого робочого простору для направляючої - цілих три). Ніби й фігня, різати все одно буде, і непогано буде, але кромка в різних місцях ножа різна за шириною, що для мого перфекціонізму трохи не того
, і найтонша вона якраз там, де би мала бути якраз найтовщою.
Коротше, покопався, знайшов майже ідеальний варіант - точилка Криволапка нашого земляка Манька (живе він в Сербії, але всі відео виключно українською).
Ось тут про неї:
https://www.youtube.com/watch?v=4sGBJmj ... q&index=11
Все мене в ній влаштовувало, конструктив там простий і при цьому шикарний!
Окрім одного - в мене немає ні станків, ні матеріалу для виконання такої роботи
. А отримати на фініші люфти і деформації конструкції в тих же три градуси або й більше - то нафіга її, ту точилку взагалі робити - я з такими допусками і просто руками заточу.
Покопався ще. І в результаті знайшов, що хотів. Не знаю, хто перший придумав цю конструкцію, я наткнувся на два відео зроблених точилок з таким конструктивом, одну зробив наш земляк з Волині, іншу, здається, хтось з рашки.
Ось їхнє відео, щоб не бути голослівним:
https://www.youtube.com/watch?v=ZHI5d2Z ... ElhDxqKjtq
https://www.youtube.com/watch?v=a1q0Gdi ... q&index=15
Концепція мені сподобалась, прикинув, що такий конструктив мені, мабуть, вдасться виготовити наявними в мене інструментами з достатньою точністю і жорсткістю конструкції... Тобто ідею я позичив, а все інше конструював уже на місці, щоб вписатися в свої можливості і бажано з використанням доступних матеріалів і напівфабрикатів типу профілів, кутників etc, щоб самому все не точити. Ну і щоб воно в якійсь мірі естетично виглядало, не люблю страшних і некрасивих речей (і в стоматології також). Ковирявся по вечорах майже місяць, пробував різні варіанти матеріалів і кріплень, щось викидав, щось лишав для подальших експериментів. На днях зібрав усе до купи в якості кінцевого варіанту, спробував поточити ножі - результат мене влаштував. Виявилося, що алюмінієвий профіль, з якого виготовлена рамка - досить добре тримає навантаження на згин і на скручування, якщо його ще якісно закріпити до направлючих - рамка вийшла абсолютно монолітною, люфтів нема в принципі, деформація по крайніх точках (а то більше 30 см) - 3 мм, взагалі фігня на таку лінійну відстань. Першим зробив столик для кріплення ножів/ножиць. Думав, що то буде найскладніша робота - уфрезерувати магніти від жорсткого диска в оргскло, щоб вийшла ідеальна площина і ніж на ній не гуляв... Виявилось, то були квіточки. Найскладніше було зробити рамку, щоб вона не була перекошеною і не створювала після скручування тої рамки докупи внутрішніх деформацій. Але то таке, з кількох спроб і купи відходів - зробилося
. Можливо зніму відео, як воно працює, хоча й по тих відео, з яких я запозичив ідею - і так зрозуміло. Єдина різниця - кріплення рамки до станини в мене йде через підшипники, а не через втулки, як у них - з підшипниками мені здалося більш раціонально - люфтів ноль, затирань ніяких, рамка просто літає вверх-вниз. Прийшлось, правда, трохи поморочитись з фрезеруванням тримачів для підшипників, а ідею самих тримачів позичив
звідсіля. І прижим тої всієї конструкції до станини у мене йде у двох, максимально рознесених по краях, точках, пробував кріпити по краю і по центру, як у тих відео - жорсткості конструкції не вистачає, рамка гуляє за рахунок деформації шпильки, на якій сидять підшипники, хоча та шпилька зовсім не маленька, під гайку М10... Прижим зробив чисто по велосипедному
- ексцентриками: і затискається швидко і фіксація супер! Фотки там нижче по тексту.
Прикольно, що вибраний кут заточки завжди утримується стабільним, незалежно ні від висоти фіксуючого столика, ні довжини чи форми ножа, ні положення того столика на столі відносно рамки і каретки, ні від його повороту відносно заточного каменя. Кут виставляю акселерометром телефона, під андроїд є маса програм-кутомірів, досить точно можна виставити. На фотках зараз виставлено кут 20 градусів - той, який найчастіше буде треба. Максимум можна поставити 38 градусів - можна хоч сокиру заточувати
. А якщо не вистачає - то можна ще й на столику кут підкрутити. Мінімальний кут 8 градусів, дальше затирає за прижимні гайки столика, та менше вже й не треба - хіба що одноразовий Жилет точити
. До каменів наразі я ще не добрався, там поки що на знімні бланки тонким двохстороннім скотчем наклеєні різні за зернистістю наждачки, від 240 до 3000 грідності - номально точить, питань нема, папірець заточені ножі ріжуть, як бритва і волосся на руці збривають
. Ну, а куплю камені - порівняю, поки що нема що сказати, може камені й краще. Столик вийшов трохи замудреним із купою крутилок - результат універсальності. Насправді, там в більшості випадків лише дещо з того використовується, інші настройки треба або для заточки ножиць, або для заточки ножів зі спусками, щоб виставити того ножа точно в горизонталь, аби ріжуча кромка потім була всюди рівномірною. Сама точилка вийшла досить великою за габаритами - вимушена міра, щоб туди влазили навіть великі кухонні ножі і є ще пара моментів (то я попередньо врахував рекомендації з тих відео, з яких черпав ідею). Але закинув на антресоль - та й проблема зберігання знялася. Хочу ще доробити туди мікроюстирування гвинтом (на столику воно є), бо дуже довго ігратися, поки виставиш точний кут заточки, дійдуть руки - зроблю, поки що точу так, точилка вже повністю робоча. І треба додати туди противагу, як на Криволапці Манька, воно (рамка+каретка) ніби й з алюмінію плюс трохи оргскла, але в сумі назбиралося 420 грам на нефіксованому краю, а якщо туди ще камінь замість наждачки поставити - трохи важкувато буде тримати. Можливо просто пружину поставлю для компактності - ще не рішив, подивлюсь, приміряю, прикину... Власне, я так всю точилку робив - конструювання йшло паралельно з виготовленням і тестуванням - так набагато менше переробляти, якщо щось піде не так (а воно завжди конструктивно щось чомусь заважає або не дає втілити якусь ідею, приходиться видумувати якийсь інший шлях, або щось на рівні ідеї виглядає привабливо, а втілиш в матеріалі - виходить фігня
). Отак методом проб і помилок щось потихенку вимальовується. Але в тому є якраз кайф - коли його довго мучиш, а воно все трохи не таке виходить, а потім раз - і запрацювало! Задоволення від власноруч втіленої ідеї ні з чим не порівняєш!
Просто купити точилку у Манька - то не наш шлях
.
Хоча воно не має бути самоціллю. І не все треба робити своїми руками, то вже маньячество. Часом простіше купити або замовити. Два приклади - зламалась в мене пральна машинка, викликав майстра. Він там з машинкою ковиряється, а я в другій кімнаті фрезерую якраз якусь деталюгу до точилки. Купа інструменту, матеріалів, стружки, пилюки - робоча обстановка...
Він заглядує по завершенню своєї роботи, дивиться на те все і так здивовано запитує - "а нащо ти мене викликав, в тебе ж стільки інструменту і руки нормально стоять - міг би й сам зробити?" "Е ні, кажу, то я роблю хобійну роботу, а вийде воно чи не вийде - не сильно критично, воно ні на що насправді не впливає... А професійну роботу мають робити професіонали! От Ви собі зуби самі робити не будете, а прийдете до мене, правильно? Правильно. Кожен має робити свою роботу. Тоді у світі буде порядок і гармонія." Інший приклад - бродив якось по куренівському ринку, наткнувся на підставку під шампури для кастрика. Проста штуковина, три залізячки, скручені болтиками, крайні заточені, втикаються в землю, на середню ставляться шампури. Зробити таке - раз плюнути! Але нафіга? Якщо воно 40 гривен весь комплект коштує... Та я більше грошей потрачу на матеріали і годину на роботу... А смисл? Простіше купити і не морочитись.
Власне те, що в мене вийшло (трохи фоток з телефона):
Трохи є мороки, щоб таку точилку зробити, але то таки реально в домашніх умовах при певному терпінні і акуратності в роботі. Хоча точилку Ланскі зробити значно простіше - всього два кутника з вирізами, які скручуються болтами, між ними стає ніж. Для похідних умов - ідеальна конструкція, простіше, вже мабуть, не придумаєш
. При нагоді - також зроблю, для походів і чисто з інтересу, при її простоті і компактності - в походних умовах на її недоліки можна забити.
Ось, до речі, десь у неті колись нарив креслення до точилки Ланскі (розміри оригінала) - може кому згодиться:
У Ланскі, до речі, під кожен камінь потрібно повторно виставляти кут заточки, досить марудно - але така вже конструкція, плата за максимальну простоту
. Та й два рази той самий ніж в абсолютно одинакове положення не поставиш - кожна нова заточка буде трохи з іншим кутом, що тягне не на заточку, а на переточку кожен раз, що також додає трохи геморою.