ФОТОАЛЬБОМ
Скільки ж часу я чекала на цю мить
...
Темно. Холодно. Дорога часом "радує" слизькими відрізками на асфальті в селах, тож крутимо обережненько. А отаке вже за щастя
адже багнючка вміру підмерзла: вона ще не "бетон", але вже не "каша". Ідеально
! І от перший сюрприз - фермери готуються до зими
Знову ж таки рятуємося морозом: підмерзлу ріллю перейти нескладно, а там вже і дорога
с. Субине
За селом знову рілля: от ялинки їм не влом обкопувати, а дорога заважала
Вирішуємо зрізати до посадки по карті там наче має бути дорога
. Нуда, канєшно
Їжте, не обляпайтесь: залишки дороги ще якось їдуться, але аби втрапити на трек - тут фото скаже саме за себе. Вєльчики вшокє
Вода справа. Вода попереду. Вода зліва. Вода скрізь. Вода під кригою. Ну що ж, здоров будь перший, незапланований, брід
За бортом -3, товщина криги кілька міліметрів (довелося розбивати палицею, втім все рівно трохи порізалися), глибина по коліно і трохи глибше, дно - пісок, муляка, трава.
Набільше доставляв не сам брід, а те, що доводилося йти повільно: дно в"язке, один неправильний крок - і маєш мокрі штанці на морозі
Брррр... Бадьорить. А річечка там файна (і звідкіля взялася???), ще зо п"ять разів намагалася нас зупинити, але ми теж не вперше у Поліссі
.
Прорвалися? Молодці
. Нате вам ще одну ріллю. Радіємо, що її небагато, видніється дорога і чутно гавкіт собак: село близько!
с. Берестовець
Зрізка в селі через нежиле подвір"я, яке сторожив кітик
А далі по треку вгадайте що?... Правильно! Стара добра знайома рілля
. Йдемо, вивертаючи ноги, і тішимо себе тим, що в Поліссі буває і гірше
.
На околиці села двійко хатин дивляться одна на одну пустими вікнами...
І хоча цього разу Полісся планувалося не як "відселені території", а "вздовж Ужа", тематика вимираючих сіл червоною ниткою пронизує всі поліські маршрути. Така вже сумна тенденція регіону.
с. Булахівка. Інтернет обіцяв 13 жителів, але це певно було дуууже давно. Нині на все село три птаха, два старих фундамента і напис на карті
А от і річечка-сеструня тієї, що переходили вбрід. Їх тут схоже цілий виводок
Але закон збереження енергії працює скрізь однаково. Постраждав? Отримай сахарок
І от нарешті Його Величність Уж, фантастичний береговий автобан
і перші пороги
Перший із запланованих бродів (втім за нього ми вже розрахувалися раніше, і не раз
)
Дивовижні лісові дороги вздовж Ужа - хіба це не казка?
А от і другий із запланованих бродів. Тут вже суперник серйозніший
Гілки зліва слабенькі, під вагою людини пірнають під воду. Андрій переходить справа
а я в прольоті: влізла черевиками у воду, а вона підмерзла, тож і без того слизькі контакти перетворилися на ковзани... Але ж є гілки зліва!
Економлю час, роззуваючись лише наполовину
с. Сарновичі
Міст. Переїздимо на інший берег. Дивовижне місце, куди дуже хочеться повернутися в купальний сезон
Цей берег дуже нагадує береги Тетерева
Сонна природа в інеї. Тиша. Спокій. Як же добре!
Мммм.. Всі пам"ятають про "єслі гдє-то убило, то гдє-то прібило"? Тож підбираємо шмарклі з підлоги і повертаємося у поліські реалії
Єсішо - тут ще можна було їхати, хоч і недовго
Аж доки трек не вийшов у акваторію озера чи стариці
. Не брід. Повноцінна водойма. Ступор. Ресет. Є проблема - треба знайти рішення.
На треку трохи лівіше відмічений ще один "брід" - вйо туди. Спочатку знаходимо перший варіант - вже краще, але роззуватися треба буде (хто навесні катав - знає, що під тою травичкою 10-30 см води
)
Прогулявшись трішки далі Андрій знаходить порятунок
Перебираємося, трошки лісом - і ось вона! Стежка, стара плотина. Ми на треку
!
Краєвиди чарівні, шум води. А от і люди попереду - перші живі люди за сьогодні
. Але... Щось тут не те. Чому вони так низько?
Так от, тепер поняття "немає дороги" для мене виглядає так:
Немає дороги - це коли ти стоїш на стіні, а внизу, метрах в 15-ти, вирує водна стихія. І вода навкруги
А трек йде на інший берег... От тобі, бабусю, і Юр"їв день
. Але знаки - вони навколо
!
Пригадуємо: біля будівлі лежав старенький велосипед. Отже звідкись людина сюди приїхала. Та і зрештою варіантів немає: літати ми не вміємо, перейти таку річку нереально, навіть якщо повністю роздягтися, отже шукаємо дорогу на цьому березі. І це, мало того, що подарувало нам насолоду поліським лісом
ще і врятувало від форсування наступного запланованого броду. Ну як броду - скоріше річки з доброю течією
Таким чином, облом на плотині позбавив нас повного занурення в ужанські води. Мінус на мінус дає
.
с. Булів - кілька доріг і стовп
А це весняний БРІД від Анновки, в пошуках якого ми мали
маааааасу пригод - не змогла не зайти на вітаннячко
с. Народичі - брід не гірший, все солідно і по-дорослому
Втім поряд є місток (це добре, адже річка тут глибоченька, за півметра від берега вже по коліно)
А це просто народицька вулиця. Не те містечко назвали Венецією. Вліво-вправо, вздовж ЛЕП, тече повноцінна ріка. На містку сантиметрів 30-40 глибини, в інших місцях вже не дивилися
Місток через Норинь
с. Богданівка, руїни школи (типова школа для цього регіону)
Щось так все рівно і ванільно - аж нецікаво. Нате вам ріллю, але цього разу вже рідкішу (адже за бортом цілі +1..+2), човпіться
ст. Грезля
с. Гладковичі, середня школа
На в"їзді в Овруч починає пролітати сніжок. Сухий, але я пам"ятаю, чим минулого року це скінчилося
За обідом і вечерею обговорюємо можливі варіанти на завтра і моніторимо погоду
П.С. презент на пам"ять - поліський кухлик
Краще зноситися, аніж заіржавіти.