15.04.2017 (R) Поліське розмаїття (15.04-17.04)

[Сергулио]

Тест на "Довбонутість Over9000" :
- Не катать пів-року...............ОК
- Новий не прикатаний байк......ОК
- Проблеми зі спиною..............ОК
- Полісська погода™................ОК

Тест пройдено ящітаю Програму "Мінімум" по "розкатці" виконано, байк прикатаний, спинка на новому ровері почувається чудово, сезон "Трешъ, Угаръ і Содомъя" почато

Лізучи через кущі на болоті згадував ось цю відяшку -

phpBB [media]

[Panikovski]

Ніфіговий такий список виконав :-) Я так розумію, що поліська авантюрка навіть перевершила всі твої сподівання!
Так у вас всі три дні були ходові??? І що там сталось у Bertal?
PS: відосік угар :-D

[bertal]

І що там сталось у Bertal?

Якимось чином відкрутилася гайка яка фіксує барабан, сповзла касета, розкрутився барабан.
Каретку я схоже теж убив ((

[bertal]

Так у вас всі три дні були ходові???

ходові дні - точняк!
ну трохи і на великах покаталися)))

[LarissaV]

Так у вас всі три дні були ходові???

ходові дні - точняк!
ну трохи і на великах покаталися)))

і на єлектрічке і на бусіку катнули ну і найкраща вправа "леж лежа(с)"

[d.j.Denver]

Лосе-хом'яки розговорилися

[Madness]

Задоволений погляд Сергулио, вІн щось знає, але приховує...
https://fotki.yandex.ru/users/madness-kuzmin/

[AlexGer]

Полісся... Скільки вже набралось в цьому слові спогадів та вражень
Воно кожен раз інше і однакове водночас.
За мої приблизно 5 поїздок в ті краї це була найбільш насичена поїздка та найбільш складна з моральної точки зору.
Для мене все складалося так, щоб я не їхав далі, але все витримав та фінішував
День 1.
Зранку виїхав з дому чомусь вже з забитими ногами, хоча 2 тижні не катав, шо за
Година затримки в Києві у веселій компанії, дибільний водила - екстремал, старт в 8.40, втрачено чимало часу.
Але настрій хороший, світить сонечко, одразу почалися руїни, гарні краєвиди, гарна дорога...
То все було лише перші 7 км А далі почався блуд.
Їдемо, а тут хоба, дорога роздвоюється, при чому таким чином, що по карті і треку прямо, а реально дві дороги під кутом вліво і право.
Ну що ж розвідуємо обидві і вони направлені зовсім не туди, куди потрібно, шукаємо.
Взагалі про карти OSM та дороги треба написати окремо: окрім того, що лісники зовсім забули про ту місцевість і завали подекуди не дозволяли просто зализити на байк більше 5 сек, так ще й якась курва-падла(це дуже м'яко) понамальовувала дороги з генштабу 70-80-х років, не перевіряючи їх наявність, а їх ця наявність закінчилась в ті ж роки
Ну добре, ми ж поїхали шукати пригод, а не жалітися.
Показником блуду, розливів та завалів є перші 40 км за 4 години 40 хвилин. Це десь 8,6 км/год загальна середня, Карл
Нарешті виїхали в таке кричуще для наших пригод село Звіздаль Та хоча б поїхали на велосипедах, хоч і не по найпростішому покриттю.
На годиннику 13:20, а до фінішу ще більше 70 км з бродом.
Доїхали до Анновки по протипожежному рву, покатали селом, побачили як в закинутій хаті вирощують фазанів.
Це до речі, було дуже дивно. Ти підходиш до хатини, в якій вже ніхто давно не живе, вона зачинена на замок, а тут бац - через скло не тебе дивиться фазан з підвіконня
Думаючи, що після такого "Звіздальцового" блуду наша карма чиста, ми відважно та весело поїхали штурмувати брід через р. Уж, хоча бабуся в Аннівці нас попередила, що вода висока і все заросло.
Дороги як такої не було, але було пару двоколійних слідів в потрібний напрямок. А колія вела до озерця, що в 200-х метрах від броду, і обривалась.
Тю, коли це відсутність доріг нас зупиняла, валимо далі. Маленька річечка, тю, коли це нас зупиняло, будуємо переправу і переправляємось.
А далі все гірше і гірше, скрізь заливні луги, болото, зарослі терну. Розуміємо, що броду не дістатися, проїзду/проходу зовсім ніякого немає, вирішуємо йти назад.
Я з Віталіком та Меднесом намагаємось розвідати далі, а основна група напряму пробирається на трек в сторону асфальта.
Меднес вертає назад, ми з Віталіком теж віришуємо пробиратися напряму до асфальту.
Навіть в один момент зовсім поруч чули крики Лариси при зустрічі Меднеса "ОООООООООООО, Сірьожа!!!" і хотіли напряму дістатися групи, але нас кожен раз зупиняли або непролазні зарослі терену, або глибоке болото.
Задовбавшись залазити в хащі і кожен раз повертати назад все-таки вирішуємо повертати на асфальт тим шляхом, яким забрались сюди.
Діставшись знов того озера від якого йде колія назад та уявивши скільки часу зараз витрачу на проїзд цими лугами назад та крюк асфальтом, мене торкає таки знайти той йо***ий брід
Пам'ятаючи розміри Ужа в звичайний сезон роблю дууууууууууууууууууууууууже неправильні висновки, що, можливо, оця річка, що витікає з озера і є Уж, оскільки на різних картах по різному позначена.
Якимось чином вмовляю Віталіка, що треба валити напряму в сторону броду, там 200 м всього, а далі поїдемо.
Не намочивши ноги стрибати по острівцям далі не вийде. Віталік пропонує трішки дурну але на маленький відсоток робочу затію: якщо в зимових тапках сильно затягнути верх та швидко пробігти, то ноги не намокнуть.
АГА ЩАЗЗЗЗЗЗЗЗ. Як автор ідеї він перший і побіг, води вище коліна, повні тапки
Дивлячись на таке роззуваюся та одягаю в'єтнамки, що взяв для готелю. Як потім виявилось ідея так собі. Вони спадать, болото їх засмоктує, температура води десь +3, повітря +5.
Таким чином, пройшовши в напрямку точки "брід" ще 2 таких струмочка дістаємось Ужа, а тут "КАРТИНА МАСЛОМ"
Брід є, накатана колія машин теж є, але річка настільки повноводна, що завширшки метрів з 30 а течія така, що якщо зайти, то вийти вдастся хіба під мостом в Народичах зачепившись за опору моста
Але назад дороги немає, випробовую глибину. Пройшовши 2 метри заїзду в річку і опинившись вище коліна у воді, навіть не вийшовши в основне русло, розумію, що назад дорога таки є
Дивлячись на накатану колію від машин до броду по треку йдемо туди, а колія бац, і обривається біля опори ЛЕП. Тобто брід є, але використовуються лише для того, що з іншого берега заїхати до ЛЕП, а до Анновки голяк...
Доооооооообре, але по треку назад колись дорога була, а значить її проклали по найвищій точці серед лугів.
АГА ЩАААААЗЗЗЗ.
Ситуація СУПЕР На годиннику 18:10, менше 2-годин до заходу сонця, ще 50 км до фінішу, пішов дощ, дороги назад не намічається, навкруги тільки вода, а в гідрачі її вже 2-3 години як немає, вже майже годину по болоту в капцях, ніг не відчуваю. А тим часом основна група вже виїхала на асфальт
Пробираємось з Віталіком далі по треку. Зате в мене сухі тапки. Залишається по карті остання маленька річечка, перетинаємо, глибина виявилась трошки більшою - мокрий памперс. Що може бути краще?
А таки може До дороги, де катали, пару десятків метрів. Взуваюся. ОООООООООООО кайф, сухе взуття, ноги починають приходити до тями. Аж раптом - хидищ, ще одна річечка
Похер, мокре все окрім ніг, знач будуть і ноги. Ломлю навпростець і тут просвітлення: якого х** ходив півтори години у капцях, майже відморозив ноги, але все-одно намочив зимові тапки. При цьому у мокрих зимових тапках НАБАГААААААААААААААААААто тепліше.
Їдемо з Віталіком до асфальту, там жеремо, виливаємо воду з взуття та валимо асфальтом до Овруча з зупинкою в Народичах для води.
З кожним обертом хлюпає вода у взутті, натирається срака на мокрому памперсі. Темно, асфальт, магаз, фініш у готелі.
Анімація блукань: http://labs.strava.com/flyby/viewer/#94 ... A_czinrnI4

[Zlu]

Люто. Неначе хоррор якийсь. Є фото фазанів?

[AlexGer]

День 2
Прокачка моральної складової продовжується
Натерта на мокрому памперсі срака як у бабуїна, мокре взуття, шию заклинило так, що не повернутися не підняти голову, а на кожній кочці відчуття як сокирою по шиї, ну і трейловий шолом з камерою на ньому додають кайфу
Але якщо є фізична можливість їхати - то їдемо. А карма каже: а от і ні.
В 700 метрах від готелю пробиваю заднє колесо. Пробиваю епічно.
Товста проволока заходить знизу покри та виходить збоку біля обода, утворивши там 4 мм поріз.
Спустило відразу, герметику вдосталь, пхаємо фум стрічку, качаємо. Вхідний отвір заліпило одразу а от вихідний поріз ні, видавлює тиском срічку
Пхаємо шмат кулька, спочатку весело: накачуєш - пакетик через дірку надувається, пальцем спускаєш, а він знов надувається. Животи болять від реготалова, пропозиції їхати так, з братом близнюком збоку покри.
Трусимо, підкачуємо - заліпило, ХУУУУХ, поїхали далі. Не пройшло й півтора км як колесо спустило, пакетик виліз. Ставимо камеру, колесо не пхається, випадково затиснули колодки, розводимо ножем.
Витративши майже 1,5 години на танці з колесом нарешті поїхали. Пісочок, вгору, вітер в харю до 17 м/с, ммммммммммм ням ням, давайте ще
Далі кряж, красоти, рельєф, весело, гарно.
Через 20 км помічаємо, що у Сашка виліз барабан, прикрий схід на асфальт до готелю. Залишаємось вшістьох.
На найвищих точках кряжу подекуди були поля, де вітер поривами неначе впирався тобі своєю рукою в лоба.
Доїхали до криниці, перекусили в альтанці, погнали далі вже на південь з боковим вітром.
В Красилівці Сергій, одурманений таким першим виїздом в сезоні на новому велосипеді поїхав на асфальт. Нас вже п'ятеро.
Пісочком через ліс їдемо до військової частини, дорога по треку обривається, а річку треба перетнути, їдемо вздовж неї.
В місці, де дорога впирається у вирубку зустрічаємо Дениску та Деспота з реверсної групи, що пробираються крізь хащі.
Вони нам розповідають що там болота, зарослі, дороги немає та інші страшні речі. Що ж, якщо проїзду до військової частини немає з тої сторони, то навіщо тоді її шукати з цієї.
Повертаємо назад, щоб знайти зрізку на трек, всі швиденько відвалюють назад по треку, а ми з Анею залишаємось та повертаємо шукати іншу дорогу.
Тут вступають в дію два правила Аніних покатух:
4. Темп і напрямок руху визначає організатор або особа, назначена ведучим.
5. Учасник, що обганяє групу, вважається таким, що знає дорогу.
Далеко не одразу й не так легко, але знаходимо дорогу на трек, щоб проїхати до ставка.
Виїжджаємо на трек і що ми бачимо. Оті болото, пішка, непролазність по треку виявилися лише 3-4 спішуваннями на 15 сек, щоб обійти розлив
Тобто в той час, як ми шукали зрізку, частина реверсної групи нормально проїхала по треку і побувала у військовій частині
Удвох з Анею далі поїхали по треку, на водосховищі перший раз накрило дощем.
Біля Норинського кар'єру зустріли Меднеса, Віталіка та Артема, тож лосина група знов об'єдналась, точніше те, що від неї залишилось)
Грейдерами та полями дісталися Овруцького аеродрому, в якому, нажаль, окрім пари руїн та валів стоянки літаків нічого не залишилось.
В Великій Фосні хто хотів набрав собі водички з джерела, послухали пару історій від колишнього місцевого жителя, що зараз мешкає в Києві.
Далі 12 км їхали на північ до готелю та відчули як міняється погода, вітер став зустрічно боковим та морозним.
Цей дубак розбавив тільки хороший сінгл вздовж залізниці.
Магазин, фініш, їдло, душ.
Анімація разом з іншою групою: http://labs.strava.com/flyby/viewer/#94 ... GVUOCehbTg

[AlexGer]

Люто. Неначе хоррор якийсь. Є фото фазанів?

Звичайно є. Аня позбирає фотки з усіх та зробить офігенний фотозвіт

[AlexGer]

День 3
Зранку на вулиці нуль градусів, але світить сонечко та попутній, хоч і морозний вітер. 17 квітня йопт
Лишаємо Овруч, ми ще не скоро сюди повернемося, бо обкатали навколо чимало.
І що ви думаєте може це все зупинити? Правильно, моє заднє колесо
Воно знов спустило, але цього разу здається "АХРАНА АТМЄНА".
Камера нова, а коли ставив - не перевірив і банально трошки викрутився ніпель.
Але очко жим-жим після таких пригод, набиваю 2,5 атмосфери. Потім "кайфував" на пісочках.
Полями та заливними лісами їдемо по треку, де на 23 км зустрічаємо хом'якому групу, що шукає переправу через річечку.
Вирішивши, що таким натовпом ломитися через хащі довго, рушаємо шукати іншу дорогу.
Знаходимо, але часу це займає стільки ж, як у іншої групи переправитись, зате нова розвідана доріжка
В Ігнатполі біля веселого мосту "торпеда" чекаємо другу групу та разом переходимо Жерев.
Чому міст називається "торпеда" хз, мабудь, тому що неправильно наступивши на дошку ти торпедою влітаєш в річку та пливеш за течією
Далі контрасти: піщана секція, заливна секція, і нарешті дістаємося Ужа.
І починається помста за перший день. З того моменту до фінішу я перетнув цю довбану річку 6 разів
Обідаємо на кам'яних порогах в Межирічці, фоткаємось на стрьомному місточку.
Грейдером вздовж Ужа, ґрунтовими сінглами, і хоба, знов маленька річечка. Спільними зусиллями будуємо матьору переправу та переходимо.
Далі переправа по коліна, ще одна по містку з дерев, заїздимо на місце гибелі Ігоря, зруйнована ГЕС в Вороневому.
Купа гарних стежок вздовж річки з переправами та містками і ми в Коростені. Поїли і на тягу, додомцю.
Декілька моїх фоток подивитись:




















Усі фото ТУТ. Але їх мало, бо концентрувався на зйомці відео.

[l-m]

Нізабудім, ніпрастім!!111111111

[Ul@senko]

Алєксандєр, ваш звіт прєкрасєн.
Фотки до кінця тижня викладу, альбом зроблю, звіт доповню (дитина захворіла, з часом нині трохи засада )

[l-m]

Фото за перший день - https://goo.gl/photos/TicQtFzBXVgxXkk68
Вони як раз закінчуються на оптимістичній побудові місточка через якусь річечку, щоб не заляпати велотуфельки. Далі був такий треш, що якось вже було не до фото. І через 2.5 години замість містків було відчайдушне форсування по яйця вводі щоб нарешті вибратись з цих заливних лугів

А починалось все добре - відселені села, прекрасний ліс (такий гарний останній раз в Карпатах бачив). Подумаєш кудись зникла дорога. Ну знов зникла, той що? Ліс чудовий, сонечко світить, пташки співають, можна й походити. Ну ок, всі рекорди пішкодралу побиті. Нічого страшного.
Але хто ж тоді знав що попереду оте "Нізабудім, ніпрастім!!111111111" з повними велоботами холодної води, мокрими штанами та труселями? Чесно кажучи через оте блукання прикро, тому що одразу я не хотів ніякого броду та був готовий його об'їжджати як завгодно.
Ну зате купа сумнівних досягнень, типу зроби овер 9000 обертів (кількість відносно точна до-речі) педалей з хлюпаючаю водою у ботах, та отримай приз - хрін ти зможеш нормально ходити на наступний день. Але крутити можна, не захворів, поїхали! Зараз, зараз, от тільки безкамерку відремонтуємо)) Овруцький кряж сподобався, а вітер, дощ та епічна глина біля кар'єру не дуже
Третій день знов якісь броди, переправи, заливні луки, щось я притомився, дайте дерунів!

[bertal]

Ура, Полісся! Ойнане погнали, бо щось не жарко.
Ліси, покинуті села, забуті дороги – як же ж чудово!
Упс, доріжка ну туди, упс, знова не туди.
О! Нам ось туди треба, їдьмо!
Хмм, щось пішло не так, повертаємось назад. Нічого це ж Полісся, норм.
Повалені дерева, повалені дерева, повалені дерева, повал… бляха муха ..ва!
Не підкажете як пройти в Звіздаль? Що? Самі дорогу шукаєте?
Да не сцить, далі накатані дороги!
Нарешті, поїхали, ах, як гарно! Луги, озера, знов луги. Ой, трошки води в травичке, ну той що?
Купини все більше, води все більше, проте в мене ще сухі тапки, як гарно!
Стоп машина, лівим бортом – хлюп! Правим бортом – хлюп! Ну от і все((( далі можна під ноги не дивитися.
Люди, якого біса я туди поліз? Дайте дорогу, будь яку, аби їхати, мамо!
« Олені, олені …..», коли це вже скінчиться?
Дорога! Дощ((, пох, треба тікати, валимо, навік здох, ног не відчуваю. Скоріше до готелю, зануритись у гарячий борщ душ, наїстися, заспокоїтися.

Погода гарна, настрій гарний, їдьмо. Стоп, вертаємось, прокол.
Безкамерка, ха, щас… ну може не зразу, але тепер точно! Ржака, сльози, прес качаємо, руки качаємо, все погнали.
Вітер, пісочок, ну той що, ми їдемо!
Кряж, краса неймовірна, вниз/вгору, вліво/вправо. Пташки співають, вел співає.
Ей, у тебе касета матюком!
Де? Бльооо!
Барабан навкось, касета на іншій вкось, собачки виглядають.
Ось і все, токмо б до готелю докотити.
Через села та центр Овруча, потупивши очі в ацвальт, бо тріскіт такий…. нема слов.

Ранок, дубак, дизель. В дизелі ще більший дубак, кутаюся у велочохол, фух так трохи тепліше. Терпи, ще чотири години і вдома.

Ех, Полісся, ти незабутнє).

[Zlu]

День 2

Виїжджаємо на трек і що ми бачимо. Оті болото, пішка, непролазність по треку виявилися лише 3-4 спішуваннями на 15 сек, щоб обійти розлив
Тобто в той час, як ми шукали зрізку, частина реверсної групи нормально проїхала по треку і побувала у військовій частині

Якщо я правильно зрозумів, там не зовсім так. Для нас - спочатку болото, мокрі ноги, потім військова частина, і норм дорога. Для вас, відповідно, спочатку нормальна дорога, військова частина, і тільки потім - болото і мокрі ноги. Подивився страву - ви туди не доїхали, типу до найпівденнішої точки.

[AlexGer]

Читай уважно. Через те, що нас налякали непролазним болотом ми поїхали шукати зрізку. Але як виявилося після першого дня у нас з вами були дуууууууже різні поняття болота.
Тому поки ви пройшли ділянку з декількома обходами калюж довжиною в 5,5 км за годину, а потім їхали 20км/год, то в свою чергу ми шукали проїзд по такому ж покриттю а потім й половину вами пройденої ділянки, тільки вже 9,1 км за 1 годину 20 хв. Якщо б знали реальну ситуацію, то поїхали б шукати військову частину.
Ось для порівняння скріни складної ділянки з Іриної страви і складна ділянка з пошуком з моєї після зустрічі Дениски і Деспота:

Show

От тільки не можу зрозуміти, де ви там змогли ноги намочити? Там все обходилось

[Zlu]

Ми намочили після того, як загубилися з Денискою і Деспотом, південніше.

[d.j.Denver]

Читай уважно. Через те, що нас налякали непролазним болотом ми поїхали шукати зрізку. Але як виявилося після першого дня у нас з вами були дуууууууже різні поняття болота.
Тому поки ви пройшли ділянку з декількома обходами калюж довжиною в 5,5 км за годину, а потім їхали 20км/год, то в свою чергу ми шукали проїзд по такому ж покриттю а потім й половину вами пройденої ділянки, тільки вже 9,1 км за 1 годину 20 хв. Якщо б знали реальну ситуацію, то поїхали б шукати військову частину.
Ось для порівняння скріни складної ділянки з Іриної страви і складна ділянка з пошуком з моєї після зустрічі Дениски і Деспота:

Show

От тільки не можу зрозуміти, де ви там змогли ноги намочити? Там все обходилось

А ти можеш так само порівняти треки останнього дня, де ви всі поперли в брід? Бо я в тих краях максимум - переходив пішки по сухому.

[AlexGer]

Звичайно. 61,4 км твого треку. Нам було впадлу шукати обхід, тож ми швиденько роззулись та пройшли, а ти обійшов зліва.
http://labs.strava.com/flyby/viewer/#94 ... KZtOJEgczg

[d.j.Denver]

Дякую!

[Ul@senko]

Преамбула.
Ще з далекого 2012 року Полісся і квітень у мозку ототожнені

Так вже склалося, що маршрути з серії «Поїдьте туди, де вмерла Україна» ускладнені:
- дуже раннім підйомом (бо електричка виходить з Києва біля 4 ранку)
- чималою дистанцією (залізниця далеченько проходить)
- погодними умовами (бо Полісся ж!)
- та іншими смаколиками (відсутністю доріг, болотами, кліщами/комарами/ґедзями, переправами).
Цього року було вирішено стартувати не з електрички, а витратити більше коштів і доїхати до старту на маршрутці.
Загалом мені такий варіант сподобався: з’явилася можливість уникнути зайвої докатки, можна було хоч трохи поспати і дати можливість побачити цю місцевість тим, кому 120-150 км за день забагато.
Правда розплата не примусила на себе чекати, але все по порядку…

Хочу подякувати:
- Берталу за висококласну організацію житла і харчування
- Мар`яну за допомогу з обробкою фоток
- всім, хто написав такі душевні звіти: я так розумію, їздити у такі поїздочки треба частіше, аби враження у темі лишав не лише Орг.

Мої ФОТО архівом, для перегляду

[Ul@senko]

День 1. Покинута земля.
Нарешті! Вперше стартуємо безпосередньо із закинутих сіл, не накручуючи попередньо 30-40 км.
На другий сніданок маємо по льодянику від Алєксандра

Їдемо, смокчемо, гріємося на ранковому сонечку

Водій видно дуже поспішав крашанки святити, бо гнав, як на пожежу, часом навіть не розминаючись з ямами, на який підскакували наші брєнні тіла і велосипедики. Але доїхали – і дякувати небесам. На старт, малята!

Розруха у с.Бобер близиться до 100%

Разом з тим кілька великих будівель ще животіють: магазин на перехресті

і типова для цієї місцевості школа (друга група теж мала змогу побачити таку, але у трохи кращому стані)



Ба навіть бруківка зберіглася

Перша переправа не змусила на себе довго чекати (хіба ж ми тоді знали, що це так, навіть не розминка)

Вулиці с. Ясен нині виглядають так


Село повністю стерто з лиця землі..

Походження назви невідоме. Виникло у 1920-х роках і вперше показане на карті 1935 року як село на 17 дворів.
Підпорядковувалося Яблунській, а після об'єднання Яблуньки та Рагівки у єдину Рагівку — Рагівській сільській раді.
Напередодні аварії на ЧАЕС у селі проживало близько 160 осіб. Село складалося з двох вулиць, планування мало вигляд літери «Г».
Село виселене внаслідок сильного радіаційного забруднення 1986 року та офіційно зняте з обліку 1999 року.

Власне після цього і почалися перші блукання/хащі/пошук доріг. До с.Шевченкове ще більш-менш доїхали – і на околиці нас зустрічає перша хата

і перші кліщі

Забігаючи наперед скажу, що перший день насичений ними був по вінця: я з себе зняла біля 50 шт. І кілька штук третього дня… Вперше знімала з себе не сонних волоцюг, а дуже навіть бадьорих воїнів.
А між тим сонечко пригріває, а поліський ліс радує око першою зеленню, а легені – чистим повітрям

Стара руїна у Шевченковому

Show

яку бачили ще минулої осені у поїздці до КПП Поліське

Ліс у закинутих селах рубають ударними темпами (раніше я такого не пригадую)

Не дивлячись на обіцяні блукання і завалений ліс між Жовтневим і Звіздаллю тут більш-менш їдемо (не постійно, але лютих хащів не було)

іноді навіть любими серцю сінглами

І от нарешті Звіздаль!! На околиці села здибали опорний пункт Древлянського заповідника. Хатка прибрана, як і територія, тут явно часто бувають люди

(аналогічний опортий пункт є у с. Анновка)
Старе кладовище поглинає ліс

Лісові пожежі у Поліссі – річ звична, тому досить часто тут зустрічаються пожежні водойми

Саме село велике, з асфальтованими дорогами, залишками чималеньких хат, адміністративних і сільськогосподарських будівель






Як можна зрозуміти із стендів, життя тут буяло не один рік після Чорнобильської аварії

Люди вбирали тут радіацію аж до 1991 р, доки їх таки відселили.
Знаки про радіаційну небезпеку тут небезпідставні: з десяток років тому у лісах добре «фонило»

Шишелівка зустрічає звичним пейзажем: старі будинки, старий кінотеатр




Обідаємо на місточку – так безпечніше, ніж у лісі з кліщами. Артем тим часом «ремонтує» ноги: ходити у контактах – забавка на любителя

Виїхавши на трасу, телефонуємо в готель, підтверджуємо, що маємо встигнути до 19:00 і летимо у бік Анновки – дорога дозволяє

По селу, де лише 4 жилих двори, бігають барани

Зате фазани жиють у добротному зрубі



Мажори, чо. Хат вистачає, нащо ті курятники?
А, до речі. Ви вечері захотіли гарячої? З борщем і відбивною? Ну тримайте

Їжте – не заляпайтеся

І добавочки накладайте

Власне щодо трешу near Annovka вже написано багато і емоційно. Додати нічого.
Вибралися на трек у с.Селець і покрутили до готелю. У Червоному вразила картина: напівзруйноване село, а на вулиці сидить у інвалідному кріслі дідусь без ніг. Доживають віку – і поселення, і людина.
Недавно закинута хатинка





Церква у Гуничах

Стежками і полями разом із сутінками дістаємося готелю

День вдався на славу!


Окремо дякую другій групі за те, що забрали нашу вечерю і замовили їжу на наступний день!

[Ul@senko]

День 2. Кряж і вояки.
Сподіванки на те, що всі негаразди ми вичерпали першого дня, тривали 700 метрів: подвійний прокол у Сашка. Штопали-латали

наче тримає

Ага, два рази під парканом. Ставимо камеру, розводимо колодки

і знову крутимо: змерзли на вітру, втратили більше години часу

Краєвиди кряжу

розбавляються технічними неполадками: Віталій налаштовує перекидку, я борюся зі скрипом невідомого походження, а найяскравіше відзначається Сашко. Його поломка – це 100% квиток додому (як пізніше з`ясувалося, зламався пром у задній втулці). Я вже мовчу про АлексГер, який не може повертати голову… Зціплюємо зуби і терпимо всі випробування



«Три богатиря або Хто в ліс, хто по дрова». Панасонік, Полісся

Безбілетний пасажир

Виїзд на поля свідчить, що неподалік один з об`єктів цього маршруту – Свята криниця


Тут і пообідали (Пасха ж тіпа і всі діла)

Чудове місце, куди хочеться повертатися знову і знову (одна стежка після криниці чого варта!)

На ст.Велідники підготовлений до відправки ліс (чом би і ні? Людей мало, дерев багато, можна і заробити)

Вдруге не буду описувати шахер-махер з маршрутом, але, послухавши Дениску і Ростіка вирушаємо на пошук доріг у бік трека – і вуаля! Їдемо чудовим лісом

На водосховищі трохи задощило, але сильний вітер швидко відніс хмару деінде.
Музей у Чабанах

А між тим небо розвиднюється і життя налагоджується

Норинський кар’єр


та його відвали

Овруцький кар’єр

Неподалік авіабази «Овруч»

від якої залишилися лише спогади

Show

Хоча ще у 2014 тут були старі ангари
https://plus.google.com/photos/10381876 ... 2561711762

Без проблем знаходимо слід Богородиці

що обріс купою легенд, які вразили Олександра

Сінглом дістаємося міста

Магазин-готель-вечеря. На завтра обіцяють морозний ранок, зате сонячно. Нарешті без дощу!