
Сегодня ты жуешь свинину, а завтра славишь Украину!
Сегодня просишь камамберу, а завтра чествуешь Бандеру!
Фотографії "тих, кого немає", в посиланні:Російські солдати масово зливають у соцмережі фото з "відрядження" у Сирії. Залежні від соцмереж російські військові знову не змогли втримати в секреті нове "відрядження". Цього разу не на Донбас, а в Сирію, передає depo.ua. Десятки також фото виявив блогер Микола Махно, просто скориставшись сирійськими геотегами для автоматичного пошуку. За фотографіями, опублікованих на своїх сторінках в соціальних медіа російськими військовими, "яких в Сирії немає", можна зробити висновки не тільки про географію їхнього проникнення в цю країну, але й про чисельний склад. Якщо раніше можна було вести мову лише про російських інструкторів та військових фахівців, що тренували армію Башара Асада, то тепер солдати з РФ прибувають до Сирії цілими підрозділами, повністю укомплектованими бойовою технікою і зброєю.
Зомбі... А чого ти дивуєшся? Ще пару років тому у нас було те саме... Хоча в їхньому випадку рівень пофігізму просто зашкалює. "Русские своих не бросают".То ли рабы, то ли проклятые.
https://tvrain.ru/teleshow/here_and_now ... me-399837/Крайне резкая речь бизнесмена на Московском экономическом форуме. «Запредельные ставки кредитования — это нам не Обама их сделал»
Предприниматель, управляющий партнер Management Development Group Дмитрий Потапенко выступил на Московском экономическом форуме, который прошел в эту среду, 8 декабря. Он произнес разгромную речь в адрес экономической политики России.
http://newsland.com/news/detail/id/1667878/москальский актер Алексей Серебряков оформил канадское гражданство. В Россию он теперь будет приезжать только на съемки и по рабочей визе, - сообщает информагентство ФедералПресс. «Часто в России говорят о том, что улыбки в западных странах искусственные. Но по мне уж лучше искусственные улыбки, чем искренняя злоба», – заявил актер. Серебряков подчеркнул, что в России абсолютно рабская психология, а демократия – это ответственность и принятие решения на основе знаний и четкого понимания, между, чем и чем ты выбираешь. «К сожалению, здесь, как бы я ни изолировал своих детей, от хамства и агрессии их не защитишь. Это в воздухе. Хам победил, – подытожил Серебряков.
Мабуть, я не настільки дикун, щоб радіти зі зникненя цілої культури чи цілої країни, але те що я точно не піду рятувати ні їхню російську культуру, ні їхню шизануту країну - однозначний факт. Самі залізли в гамно - самі хай випливають. Хоча мені чомусь здається, що їм за діла їхні "праведні" готують такий самий шлях, яким колись пройшли євреї, в яких не було ні держави, ні мови, ні культури в якомусь концентрованому вигляді, а тільки розпорошеність і перспектива повної асиміляції. Євреї вижили як нація і отримали назад усе. А от чи пройдуть таке випробування росіяни - не впевнений... Невтішний сценарій. Можливо точку неповернення вони ще не пройшли, хоча вона точно десь поряд. Можливо я б ще зміг їм пробачити їхні злодіяння і навіть 1939-рік і наругу над моїми родичами (хоча цього я ніколи їм не збирався прощати), але щоб вони звідси пішли назавжди, щоб я не бачив тут ні їхньої мови, ні їхньої культури, взагалі нічого, що пов'язано з рашкою, щоб "русским духом" тут навіть не смерділо. Остогидли вони мені за останні п'ятсот років. Були свиньми і свиньми лишилися...Проблема «русского мира» в тому, що він намагається використовувати моральні авторитети минулого, щоб виправдати власну поведінку в сьогоденні. І тому розмінює золоті дублони на п'ятаки.
Є така розвага в апологетів Кремля – міркувати про те, на чиєму боці в нинішній війні виявилися б Пушкін, Достоєвський і Толстой. Причому спроба зробити літературних класиків торговими агентами з продажу імперських фантомів щораз виглядає однаково.
Сучасний Кремль останні два роки намагається продавати «російськість» як пакетний товар. Мовляв, якщо росіянин, то обов'язково маєш радіти Криму, Донбасу, називати Обаму мавпою й вимагати казачих патрулів для всіх, хто носить різнокольорові штани. Якщо росіянин, мусиш молитись на цегляні стіни Кремля й на тих, хто в ньому лежить. Якщо росіянин, то в чоботях до індійського океану, українців до нігтя, «іскандерами по Лувру» і рятівні молебні в ім'я архаїки.
У підсумку, пострадянський росіянин сьогодні змушений здирати з себе всі ті ярлики, які на нього навішує Москва. Тому що в цьому зонтичному бренді тепер Віка Циганова й Хірург, Всеволод Чаплін і Рамзан Кадиров, войовнича гомофобія й радіоактивний попіл, шубосховище й Russia Today. Кремль примудрився начинити «російськість» кондовою архаїкою, мракобіссям і шовінізмом. І при цьому оголосити п'ятою колоною всіх тих, хто з цією начинкою не згоден.
І основна заочна суперечка нашого часу – це дискусія про те, чим є Росія. З одного боку барикад ті, хто вважає, що Росія Чайковського, Лермонтова й Толстого ніяк не пов'язана з тією Росією, яка, вивісивши мракобісся на знамена, воює зараз із Україною. А з іншого боку барикад влаштувались ті, хто вважає, що ці дві Росії – по суті одне й те ж.
Різниця між ними в тому, що прихильники першого підходу – розуміючи неминучий крах другої Росії – намагаються врятувати першу. А їхні опоненти готові потягнути на дно все одразу. Перші не хочуть, щоб «Титанік», який вищирився гарматами, роздавав запрошення моральним авторитетам минулого. Другі не бачать у цьому нічого поганого.
І цих других не лякає навіть те, що після зустрічі з айсбергом вони залишаться взагалі без Росії. І не факт – що в такому ж становищі як Бунін, Набоков і деякі інші, хто зумів залишитись росіянами, не маючи під собою батьківщини.
Повернутись до “Будуємо нову країну”
Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 1 гість