Тут або ХВЗ як рештки єдиного фізичного заводу в країні,
https://xvz.com.ua/dorozhnye
або псевдо-українські заводи-перекупники й дозбірки дикої китайщини. Ну або ж вже дорого і з Європи.
Можу порекомендувати виробника Ромет, в мене було 2 вели на базі їхніх рам 70-тих. Один вкрали з зависті, інша протрималася майже 2 десятиліття перш ніж коники почала викидати. Вел ще на ходу.
«1. купить дешевый вел подходящий и с него взять раму и переделать под себя»
Ото самий варіант. Самому з нуля подетально буде дорожч, і гарантовано будуть набиті гулі через власні помилки й промахи зі збіркою.
Знайти вел з доволі великою кількістю гарантовано тих вузлів що точно згодяться. Розрахувати фінансовий буфер з запасом і вже докупити й замінити те що не влаштує після недовгої практичної перевірки вела.
«на китай сайтах»
Та вже були ютубери з трясця, які поставили китайську карбонову вилку, а згодом лягли до лікарні з травмою голови… Мораль.
«3. купить бу вел.» — мало хто розуміє, що механіка не віртуальна і зношується й розбалансовується. Почасти дуже швидко. В нас дуже завищені ціни на вторинному ринку, тому зазвичай нонсенс крім випадків викупу в друга за символічну вартість, або ж крадені вели «з Німеччини» чи рідш «з Італії» на планетарних втулках. Там зазвичай можна поколупатись в дрібницях бо ресурс планетарок значно більш за ланцюги й покришки, а вели далеко не кожен власник перебирає і просто викатує його.
Іржавіння, корозію, хімреакції й вплив електротоку, накопичення стомлення матеріалів теж ніхто не відміняв. Ідеально було б мати в походи титан або хромоль за живучістю, та якщо обирати вживаний алюміній у якого вп’ятеро менш тріщиностійкість і накопичення втоми за сталь… То вже дійсно мабуть ліпш взяти ХВЗ і переробити його для легкого чи середнього вагою туризму. Якщо ж мова про важкий — то там все складно, бо в балансі міцність/вага/ціна чимось доведеться жертвувати.
Альтернативно — відкопати десь титан або хромоль. Може стару але добротну сталь, попри старий вигляд іржі вона дуже невбивана, обробка зачисткою, розчинником іржі, ґрунтом і фарбою можуть творити магію. Алюміній і смоло-карбон ліпш обходити вживані, як завідомо одноразові речі. Сталева іржава 30-літня рама може бути надійнішою за 5-річний алюміній з накопиченими й непомітними мікротріщинами. Взагалі, вели у світі до ±2000-них як і вся техніка — робилися з максимальним ресурсом і ремонтопридатністю. Після — поступово перейшло все на однораз, що пральні машини, що велосипеди, через 2-5 років воно зобов’язане зламатись через закладений інженерний дефект-саботаж. Крім хіба що якихось випусків з заводів-динозаврів (як velosteel чи rubena в Чехії) чи супер-спортивного і супер-модного й супер-елітного сегментів де за вел вже не мотик, а авто можна придбати.
«2. возможность крепления 2 багажников»
де треба на велі в майстернях дірки свердлять під кріплення, багажники ж в нас в країні туристичні роблять якісь хлопці якісно і не надто дорого, пошукайте
«3. желательно колесо 26 или на край случай 28»
тут більш питання розмірів рами і її побудови для чогось і під особу певної статури. 26 то якщо маневрувати багато треба, в умовах довгого й нудного руху уперед туристом, без усіляких гальмувань — тільки 28 колесо, з важкими вузько-середніми антипрокольними покришками з центральною доріжкою для накату на прямому русі на асфальті… може як варіант навіть запхнути у раму з 26 колесами 28-мі, якщо розміри дозволять втулити.
«У кого есть еще идеи?»
Титанова рама + планетарка + сумка-штані чи щось подібне. Якщо приземленіш — стара якісна нерозкурочена сталева рама європейця + все нове крім труб, і знов планетарка.
А до сусіднього міста можна доїхати хоч на Україні, хоч на Десні — якщо побалуватись.
