Без вашого дозволу перейду на українську.
По-перше, КПД велосипеда перевищує 90%, проте людина не настільки потужна істота, щоб на будь-якій передачі передати задньому колесу такий обертаючий момент, щоб зірвати його у пробуксовку (можливо на сухому гравію і льоду, або на будь-якій іншій поверхні, де зчеплення низьке — в будь-якому разі, на короткий час), інакше тоді ви б витрачали сили скоріше на обігрівання оточуючого середовища, ніж на рух.
Момент зрушіння на велосипеді дуже повільний. Миттєвий старт з місця будь-який велосипедист на будь-якій передачі програє бігуну. Коли момент зрушіння подолано і велосипед починає набирати хід, немає жодної різниці — на топталках ти, в контактах, чи в тукліпсах. Жодна з цих систем не має значної переваги над іншою. Все, що контакти роблять корисного — дозволяють досягати тієї ж швидкості (беріть будь-яку для прикладу) на легших передачах. Теоретично, прискорюватись на ломових передачах, як це роблю я на топталках, можна трохи ефективніше в контактах, проте сама їх парадигма працює проти них під час виконання потужного штриху вниз. Коли топталки дозволяють нозі ковзати по платформі і таким чином знаходити найзручніше положення (так, правильно, випереджаю вашу думку:
втрачаючи потужність), жорстке закріплення туфля змушує стопу ковзати всередині взуття, носок упирається в стінку і ви маєте криваві мозолі. Оскільки нікому цей мазохізм не потрібний, контактники їздять на легших передачах, одночасно рятуючи колінні суглоби від перенавантаження.
По-друге, рятування колінних суглобів від перенавантаження нівелюється самими же користувачами контактів, оскільки звичка тягнути ногу, яка проходить пасивну фазу, є протиприродною і шкідливою. Далі розповість
колега, переклад статті якого надаю для вашої уваги.
Один з найнаполегливіших міфів у велосередовищі про процес педалювання говорить ось що: "Не будучи жорстко зафіксованою на педалі, нога не може правильно використовувати м'язи задньої поверхні стегна, що змушує надмірно налягати на квадріцепси під час штриху вниз. Не маючи можливості підтягнути колінний суглоб під час штриху вгору, створюється м'язевий дисбаланс і квадріцепси втомлюються швидше". Ось, який аргумент люди приводять кожний раз. Проте, розуміння які м'язи використовуються і як під час виконання циклу цілковито неправильне і потенціально небезпечне в довгостроковій перспективі.
Коли я питаю чому хтось вважає, що м'язи напружуються саме так під час педалювання, мене безапеляційно тичуть носом в цю картинку:
За цією теоретичною моделлю роботи м'язів, м'язи задньої поверхні стегна працюють з максимальною віддачею в диапазоні з 8 до 10 годин, коли сідничні і квадріцепси лише згинають колінний суглоб під час штриху вгору, що було би неможливо, якщо б нога не була жорстко зафіксована на педалі. Це, в свою чергу, означає, що оптимальне педалювання на топталках було би неможливим. Звідси витікає хибна логіка, яка підказує пропонентам контактів, що ефективного педалювання на топталках не досягнеш.
Проблема такої аргументації витікає з того, що ця картинка цілковито умоглядна і побудована на принципі роботи м'язів відокремлених один від одного. Насправді, те, як м'язи працюють разом, виконуючи повний цикл, далеко відрізняється від того, що нам намагаються розповісти на цьому зображенні. Модель на ньому також спирається на припущення, що всі м'язи, які пов'язані з суглобом, тут тільки для того, щоб згинати його, як якщо б м'язи спереду відзеркалювали рух м'язів позаду.
Тіло людини не влаштовано, щоб м'язи були дзеркальним відображенням один одного — м'язи задньої поверхні стегна не дзеркалять квадріцепси. М'язи задньої поверхні стегна служать аби потужно випрямляти стегно, випрямлючи коліно з меншою силою; квадріцепси служать, щоб потужно випрямляти коліно, випрямляючи стегно з меншою силою. Разом вони працюють і протидіють одне одному, рухаючи тіло вперед. Тренуйте м'язи задньої поверхні стегна, щоб згинати стегна і стабілізувати коліна; тренуйте чотириглаві, щоб згинати коліна і допомагайте стабілізувати шийку стегна — ось як ці м'язи працюють насправді і як ми повинні їх тренувати, а не так, як пропонує стара модель тренувань, де кожний пов'язаний з суглобом м'яз може потужно зігнути його.
Фактично, намагання напружувати м'язи задньої поверхні стегна на штриху вгору є протиприродним і змушує колінний сустав напружуватись в нестабільній позиції. Ваші задні м'язи не створені, щоб тягнути коліно вгору. Напроти, вони створені, щоб випрямляти стегно, стабілізуючи в той же час колінний суглоб. Ідея, що вам слід тягнути ногу з положення на 6 годин нагору до 12 години в корені невірна і спирається на стару хибну логіку.
Також, як і бігаючи, ви не напружуєтесь, щоб зігнути коліно, ви просто використовуєте згинання, щоб повернути ногу на вихідну позицію для чергового повтору. Тілю людини зроблено, щоб штовхати, а не тягнути і спроби тягнути колінний суглоб не є ефективним рішенням.
Треба штовхати педалі стегнами, а не тягнути їх ногою, яка знаходиться в пасивній фазі циклу. Причина більшості проблем з колінами полягає в тому, що колінному суглобу не вистачає стабільності, а не міцності. Від цього витікає побічний ефект: я пропоную більше їздити стоячі, адже це змушує з'єднання суглобів коліна і стегна стабілізуватись більш природно, ніж при сидячому педалюванні.
Ще одне цікаве побічне зауваження: я знайшов цю схему роботи м'язів під час повного циклу, коли писав цю статтю. На цей раз схема побудована на справжніх електроміографічних викладках, а не на умоглядній теорії. Як бачите,
Biceps Femoris (один з задніх м'язів), активно працює саме під час штриху вниз, а під час штриху нагору працює пасивно. Порівняйте з першим малюнком, де цей м'яз показаний працюючим в своїй пасивній фазі. Іншими словами, перша схема хибна по всім позиціям і чинить повний безлад в розумінні біомеханіки процесу педалювання.
Подивіться тепер на другу картинку і побачите, що всі групи м'язів, які показані на першій схемі в активній фазі, насправді майже не працюють. Це таким чином вторить результату дослідження
Моріньє та
Корффа, за яким потужний штрих вниз однією ногою і пасивне згинання суглобу іншою є найефективнішим методом крутити педалі. Вам взагалі не треба заморочуватись з силою тягнути педаль під час штриху вгору, що в кінці кінців означає, що контактні педалі вам взагалі не потрібні.
Що це значить особисто для тебе?
1. Ти можеш (і повинен) ефективно крутити педалі-топталки.
Цей міф чути скрізь звідусіль, від кожного райдера, який не хоче повертатись до топталок, коли, насправді, вони допомогають покращити твій штрих. Я про це писав багато на своєму сайті та перед тим, як ви скажете, що я просто ненавиджу контакти, прочитайте статтю "
Те, що я за топталки, ще не означає, що я проти контактів".
2. Тренуй свої ноги так, щоб потужно крутити педалі, використовуючи стегна як головне джерело руху, а не колінний суглоб.
Вправи, такі як
станова тяга на одній нозі і
присідання на одній нозі, дуже ефективні, оскільки тренують ноги штовхати стегнами, а не колінами.
3. Коли їдеш, не думай про колове педалювання, або про рівномірне натискання на педалі, або іншу дурницю, яку тобі радять, щоб ти підтягував педаль, використовуючи м'язи задньої поверхні стегна на штриху вгору.
Хоча гарний, ефективний штрих може нагадувати колове педалювання, в реальності те, що твої м'язи роблять, відчувається інакше. Твоє тіло зроблено, щоб оптимально прикладати зусилля одним способом, тож використовуй саме його.
(особенно полезны светофоры с секундомером - сразу можно прикинуть с какой скоростью подъезжать к перекрестку, чтобы не выстегиваться).
..
