Велокиїв

В субботу был свиделем очень мучительного и болезненного процесса покорения пересеченки в контактах. До этого также был свидетелем падений людей, которые не первый год ездят и ездят очень хорошо (в основном из-за усталости) и поражаюсь упорству. Я сам даже в ужасном физическом состоянии не падаю на топталках, нога сама становится так, чтобы удержать равновесие. Сам за этот года падал 4 раза, 3 падения были неизбежны (на большой скорости из-за неконтролируемости вела)

Неужели отстегивание настолько обременительный для подсознания процесс, что усталость не позволяет это сделать? Сам пока не использую контакты, но после субботы возможно решение их не использовать сильно укрепилось.

Пожалуйса без воды, аргументы только на собственном опыте.

З.Ы. Для меня езда в контактах по грунту напоминает старую бессмысленную фразу: "ежики плакали, кололись, но упорно продолжали жрать кактусы".

Неужели отстегивание настолько обременительный для подсознания процесс, что усталость не позволяет это сделать? Сам пока не использую контакты, но после субботы возможно решение их не использовать сильно укрепилось.

Пожалуйса без воды, аргументы только на собственном опыте.

Мої коментарі спричинені не стільки великим досвідом, скільки яскравими і свіжими враженнями, бо в контактах я їжджу лише три дні.
По ґрунтовках ще не їздив, але жорстку бруківку вже асіліл.
Налаштовували мене на те, що прилягати доведеться на всіх перших зустрічних світлофорах, поки не дійду до автоматизму.
На щастя на світлофори і на пробки зміг налаштуватися завчасно, тому сумні перспективи не справдились.
Але все одно падав тричі. Кожен раз через те, що відволікався на сторонні речі (на перекидку, що не переключилася, на людину, з якою говорив, їдучі на маленькій швидкості і, нарешті, в останній поїздці із Тігором, через те що різко повернувся назад, почувши аварійне гальмування велосипедистки, яка їхала за мною). Тобто кожен випадок був пов'язаний із тим, що увагу переключав на інші предмети. Таким чином, за відсутності автоматизму, їзда у контактах передбачає ризик падінь.
Крім того, враховуючи те, що ґрунтові маршрути (як і їзда бруківкою), сильно втомлюють, концентрація уваги понижується, що зумовлює ризик невчасного початку руху ноги, спрямованого на вивільнення з контакту.

АЛЕ!Все це, на мою думку, не применшує переваг контактів у порівнянні із топталками!
Ефект справді дуже відчутний (раджу спробувати).

Як рекомендація: перед тим, як перейти на контакти, варто декілька днів просто тренувати себе концентрувати увагу на завчасному (метрів за 30) відстібуванні перед світлофорами, різкими бровками, на високій швидкості і на маленькій. При цьому варто справді виконувати характерний рух правою ногою (ближчою до бровки), або й двома.
Досить ефективно звикати до цього діла у дворі, де нема автомобілів, але за умови відсутності людей на своєму шляху.

Контакты не для того чтобы падать, а для того чтобы ездить.

Тема - баян.

Закрыто.