ВелоКосів з дітьми.

[ppau]

Давно хотів покататися в Карпатах на велосипеді. Косів приваблював мене своїм розташуванням:
нібито навколо і гори, але не дуже високі і на велосипеді можна без особливого напруження проїхати.
Я катаюся з дітьми, тож ці обставини мали для мене вирішальне значення.
Вирішив їхати на потязі з Києва до Івано-Франківська, а потім на таксі до Косова. Для цього придбав велотримач на фаркоп автомобіля, бо треба ж було три велосипеда якось причепити до машини.

Таксі обійшлося нам в 440 грн (один кілометр - 4.40 грн). До речі, є причепний вагон на проходящий поїзд Москва-Софія, здається, через Коломию, від якої до Косова вдвічі ближче, але купити квитки на нього нам не вдалося, бо їх просто не було on-line.
Розмістилися ми в Косові в садибі у пані Люби "Під горою Михалків".



Адреси цієї та інших велосадиб є на сайті ВелоКосова http://velokosiv.if.ua. Ця садиба, а також "У Люльки", "У пані Олі", "Панське" знаходяться на одній вулиці - Дружби, яка огинає Косів на півдні з заходу на схід. Недалеко від неї, ближче до центра і майже паралельно йде вулиця Ірчана, половина з якої має чудовий гладенький асфальт, по якому ми залюбки каталися, тим більше, що машини їздять по ній нечасто. Харчувалися ми в кафе "Шик", що розташовано прямо біля мосту, недалеко від нашої оселі. На чотирьох виходило 60…80 грн.

Маршрути велоподорожей я брав з мапи, виданої "Велокраїною" (купив в "Книгарні Є"), також вони є на їх сайті http://bikeland.com.ua/main_ua.php. Найлегший і дуже приємний маршрут, який, нажаль, ми проїхали тільки в останній день, і вже не було часу його повторити - "Подорож до духовного центру Здвижин". Набір висоти невеликий, його подужає навіть 7…9-річна дитина на 20" велосипеді. Починати його можна, проїхавши по вул. Ірчана до кінця (до Смоднянського ринку), потім трохи траси - метрів 500 і далі за мапою Велокраїни. По маршруту є маркування на стовпах, деревах, щоб не збитися з маршруту, тому прогулянка поступово перетворюється на захоплюючий квест, у якому із задоволенням візьмуть участь і дітлахи і дорослі.











А почали ми свої прогулянки зі стежини до джерела під горою Михалків.

Місцями доводилося злазити з велосипеда і йти пішки.

На спуску також діти інколи злазили з велів і йшли, бо - вгору важко, а вниз - страшно. Але, все одно, отримали велике задоволення. Ці стежинки ми з дочкою та я один проїхали потім ще не один раз, і кожного разу вони ставали ще ближчими та ріднішими серцю…





З погодою нам пощастило - тільки один день був похмурий, всі інші дні світило ясне сонечко. Грунти там глиністі і в дощ, мабуть, зовсім непрохідні на велосипеді.

З дитячим велокріслом треба мати певний досвід їзди по схилах, щоб впевнено почуватися, або просто на крутих спусках-підйомах злазити з вела та йти пішки - все одно буде дуже цікаво.
В один з наступних днів ми з дочкою вирішили перетнути Каменистий хребет що лежить на північ від Косова, але це була не дуже вдала ідея.


Вздовж стежки (часто перетинаючись з нею) біг струмочок, тож майже весь час доводилося йти пішки та перестрибувати розмоклий грунт, ухилятися від похилених гілок дерев та кущів.
Стежка місцями була геть занедбана, складалося враження, що останній раз нею користувалися років 20 назад. Але за допомогою мапи та GPS-трекера пройшли вздовж хребта та вийшли на трасу біля селища Пістинь. Тут розташован "Маєток святого Миколая".



Потім по трасі повернулися в Косів.

Також в якості відпочинку декілька разів просто їздили по Косову гуляти


,
купалися
,
були в музеї визвольних змагань

Звісно, не забули побувати на Косівському ринку, який працює по суботах, та придбали кілька гарних вишиванок.

В цілому, відпочинок вийшов дуже насичений і залишив по собі яскраві спогади.
Всі фотографії: https://plus.google.com/u/0/photos/1120 ... 1070547697

[MaD_CameL]

Ростик, владелец садыбы "Панське" разрабатывал совместно со мной маршруты для велокраїни, он знает что для чего лучше. Может подсказать другие маршруты. К тому же, по оканчанию велокраины, велокосов(одним из основателей и лидеров которого он является) разработал еще несколько маршрутов. По большей части несложных и интересных.
К тому же он много лет занимался пластом и вывозил детей в заграничные летние лагеря, поэтому разбирается в специфике активного отдыха длядетей.
Ну а то, что по моему скромному мнению его садыба - лучшее место, где я когда-либо отдыхал, стало одной из причин, по которых я люблю отдыхать именно в косове.
Но даже, если вы поселитесь не у него(я бывал в садыбах "У Люльки", "Карпатка", "Живиця" и обо всех очень приятные впечатления. И все они байкерфрендли, но все равно "Панське" мне понравилось больше), то можете ему позвонить и спросить по поводу катания - он в этом разбираяется лучше всех, и при этом очень отзывчивый и не откажет в помощи.
Ну и велы напрокат берутся у него - хоть несколько садыб прикупили несколько велов напрокат, но полноценный прокат с большим количеством качественных велов разных размеров есть только у него.

пс

Звучит немного, как агитка, но у меня сейчас обязательная программа - хоть раз в год поехать с байком в Косов, и живу я только в "Панське". И так последние 5 лет, часто приезжаю туда по несколько раз в году. И на майские был там.

[MaD_CameL]

Раз уж вы ездили в пистынь, то стоило еще поехать на шешорские водопады - там от садыбы Мыколая километров 5 по второстепенке по ровному с небольшими холмиками(и до водопадов дорога хорошая, а вот дальше - ужас. дорогу делают только до туристически привлекательного места). Если проехать еще чуть дальше, то можно увидеть пещеру Довбуша, от которой можно пешком подняться на гору(минут 20 взрослые шли с велами, но лучше велы у людей, живущих под горой оставить на хранение) и увидеть как делают на полоныне сыры, а за 20 грн вас еще накормя брынзой,будзом, вурдой и баношем. Мы туда ездили в прошлом году

[Annettt]

Додам і я 5 копійок про велобатьківський Косів)
Місце, справді, дуже добре підходить для поїздок з дітьми - невисокі перепади рельєфу, але це уже Карпати зі всіма їх принадами.
Ми їздили з дитиною 1 рік 5 місяців в велокріслі, жили в садибі Карпатка - нам там все сподобалось по умовам, і зручне розташування - можна і ввечері на водоспадик покупатись збігати, і цілодобовий магазин під боком, і до лісу недалеко. Їздили, щоправда, не так багато і не так далеко, як планували, дитинка і погода внесли свої корективи. Дякуючи схвальному відгуку ppau зацінили маршрут до Здвижина (бо я думала його взагалі пропустити і не їхати, а насправді маршрут дуже класний, ненапряжний і красивий), проїхались по маршрутам від Велокосова - на Кичеру, навколо Косова і по Косову, на Шешори і Пістинь, а також походили пішки на навколишні камені Довбуша і гору Михалків, а в погану погоду нас чекали косівські музеї і непогана дитяча площадка.
Ніколи раніше не їздили на велосипедах по промаркованим маршрутам, та й взагалі раніше маршрути на 10-20 км для нас не існували але маля робить кілометр за три, і з дитиною справді зручно їхати по перевіреним місцям, не ризикуючи зрізочками і пошуками доріг.
А ще по місту доволі багато місцевих жителів їздять також з велокріслами і возять в них малих діточок, я раніше такого в Карпатах ще не бачила, більш старших на рамі чи багажнику - то ясно, а малюків в кріслах так багато бачити не доводилося.