Современное искусство :bad:

[Varyat]

Подивився. Прикольно. Та ж робота на ударній установці, але більшою кількість м'язів. Схоже на велосипед "кальміус" з цього форуму, у якому пропонувалося для педалювання залучити ще й м'язи рук... Але у варіанті з ударною установкою можна ще рости і рости - там явно задіяний не весь потенціал. Найголовніший чоловічий м'яз, який вредні анатоми вперто відмовляються м'язом називати - абсолютно не при ділі. Непорядок в сучасному мистецтві! Дівки он цицьками малюють, а тут хоч міхи оргАна тим "м'язом" можна тягати і на тобі - не задіяно! Надмірно таки автори піддалися впливу класики - ніякого тобі разухабистого модерну... Так, аеробіка... Для культуристів. Але драм-партія там класна . Все перехідне, а музика вічна! Навіть якщо її виконують дещо нестандартно. Наприклад у цьому випадку, можна було отой свисток в попу вставити. Щоб дудіти. Нафіга? А фіг його знає... Зате оригінально .

[Wityk]

Ты или не заметил, или специально не обратил внимание на главное.
Вот и сиди себе как пенсионер на лавочке и рассматривай потемневшую от старости живопись.
Не надо по сторонам смотреть.

[Varyat]

Ты или не заметил, или специально не обратил внимание на главное.

Ну і що в цьому непоміченому головному такого, що змусить мене відмовитись від потемнілого олдскульного живопису? Дивився кіно на телефоні - одна малеча з компа мене вижила, а друга в три роки ноут освоює, не добрався до рекомендованого великого екрана, так що може чогось дрібного і не побачив . Хоча дивився два рази. Точніше, слухав, музон там хороший. Підказуй. Я не гордий. Беру допомогу залу .

[Wityk]

що змусить мене відмовитись від потемнілого олдскульного живопису?

А чего именно так ставить? Кто предлагает отказаться от классической живописи?
Мой этот вопрос висит тут всю тему.

И какой такой СМЫСЛ в этой, например, моей любимой картине? Почему любимой? Да потому что я её люблю разглядывать, а смысла нет в этом.
Висела эта картина у моей бабушки в селе. Я малым приезжал к ней каждое лето на месяц. Копия была очень точная. Были не селе умельцы.
Ну знатоки и ценители растолкайте всё по полочкам. В чём смысл? Ну сидят охотники и врут друг-другу про то сё.

Стоп! А что это я не как ценитель? Надо так: нет тут никакой идеи. Главное это утвердить уверенно.
НЕТ ТУТ ИДЕИ.
Да миллион таких охотников сидят по кустам.
А может идея в собаке, которая к нам жопой стоит?

[Varyat]

Покажу й свою улюблену. Микола Пимоненко "По воду".
Вона також висіла у мене вдома (репродукція, звісно). От тому що висіла - тому й улюблена. Як і твої мисливці... Імпринтинг така штука називається. І до мистецтва жодного відношення немає. То біологічний феномен, базується на речах, які слабші інстинктів, але потужніші від рефлексів. Тому така річ залишається вже на все життя. Відвикання чи заміни навіть сильнішим по дії рефлексом не існує. Хоча взагалі мені пасторальні сюжети дуже подобаються. А от урбаністики не люблю... Однак і твоя і моя улюблені картини - шедеври світового живопису, які стосовно себе не вимагають ні позитивних, ні негативних відгуків. Це вже класика. Яка не вмирає. І переживе ще не одне століття. На відміну від багатьох сучасних модернових неонових метеликів-одноденок.



ps. а з твоєї картини он у Сумах навіть барельєфи уже навчилися робити - тепер можна ще довше деталі роздивлятися "без всякого смислу" :

phpBB [media]

[archerix]

Покажу й свою улюблену. Микола Пимоненко "По воду".

В этой картине есть смысл. Она про спермотоксикоз

[Varyat]

Там два спермотоксикози. Просто кобила в кадр не попала, картина писалась під широкоекранні монітори. А взагалі спермотоксикоз звучить досить вульгарно. Сексопатологи називають його більш романтично - лібідо, а поети взагалі мелодійно - любоф .

[archerix]

Ну, мы люди простые, не шибко антиллигентные Но все же это немного разные понятия. Либидо - это теория. А токсикоз - суровая практика, када даже не попавшая в холст кобыла не даст

[Varyat]

А вони, кобили, такі . Треба водити до кіна, кормити морозивом і розказувати їм зоряним вечером про любов. Тоді може й вигорить. А інакше прийдеться нерозтрачену енергію випускати на написання картин . Йоги цю штуку, яка спермотоксикоз, називають енергією кундаліні. Сама потужна енергіяв галактиці. Дозволяє творити. Або дітей, або картини. Натяк зрозумілий? Гірше, коли і кобила не дає і хлопець малювати не вміє. От тоді й вилазить на полотні "сучасне мистецтво" .

[Wityk]

Однак і твоя і моя улюблені картини - шедеври світового живопису,

Да громко сказано такими же, как и говорят громко про более свежие изыски.
Ну человек - он такой.
Совершенно безыдейные картины, которые интересно рассматривать. Рассматривание - может и есть идея. Это когда на безрыбье и рак рыба.
Выйди ты в горы, в лес, в поле, выплыви в море и рассматривай.
Можно на велосипеде.

На відміну від багатьох сучасних модернових неонових метеликів-одноденок.

Не согласен, и ты это знаешь, и даже знаешь, что ты сам не согласен, но должен сказать, что должен.

А вони, кобили, такі . Треба водити до кіна, кормити морозивом і розказувати їм зоряним вечером про любов.

И тут тоже не согласен. Всё проще, если люди умеют видеть, что показывает природа.
Но люди слепые, глухие и даже не принюхиваются. Ждут пока им всё разжуют, положат в рот и протолкнут, а позже предложат слабительное дорого, очень дорого.

[Varyat]

Ось як мало би виглядати оте от колесо на стільці (картинка нижче).
Тут уже є динаміка, є рух, є вектор, є інтрига, є контраст, є боротьба, є любов і ненависть, є спрага до життя і невідворотність долі. Тут є все. Правда, для цього оте статичне колесо на стільці, яке ні про що, потрібно зняти зі стільця і помістити його в дестройєр. І відразу виникає мотивація, навіщо жити, навіщо творити і навіщо взагалі рухатись, а не бути прикованим до стільця, імітуючи при цьому бурхливу діяльність. Не рухаючись з місця. Колесо має рухатися, а не стояти, як постамент на одному місці. В цьому сутність колеса. Саме тому воно кругле, а не квадратне. Колесо має або доганяти, або втікати. Але в жодному разі не стояти на постаменті. Для колеса це смерть. Дестройєр зруйнував стілець, бачите, його знизу немає. Колесо позбулося оков, але воно й само може загинути, якщо не почне рухатися. Якщо не згадає, для чого його власне створили. Якщо не усвідомить того, чим воно є насправді. Одвічним символом руху. А не втече від дестройєра - стане іншим символом, квадратним символом кубізму. Тільки в кубізмі також немає руху, там зовсім нема нічого круглого. Одні лише ящики і стовпи, які невідомо навіщо стоять зачудовано уже сотню років. От так от. Від нудьги і статики на стільці через терни руйнування у таку саму статику кубізму і безмовності. А всього лише треба було послати усіх - і класиків і модерністів нафіг. І просто почати рухатись.

[Wityk]

Ось як мало би виглядати оте от колесо на стільцi

Не парься, у меня тоже такое бывает, когда я смотрю на чьё-то творение:
"я бы сделал бы вот так и так а не вот так".

Если бы ты был автором ТОГО КОЛЕСА, то оно конечно же выглядело так, как бы ты хотел.

[archerix]

У меня вообще постоянно бывает. Я еще и не такие колеса вижу

[Varyat]

Мистецтво чи технологія?

Ну, по крайній мірі, це однозначно круче нікчемного чорного квадрата.

phpBB [media]

[Wityk]

В чёрном квадрате намного больше смысла, чем в этом выпендрёже.
Может зерно риса запустим на Луну?

Мистецтво чи технологія?

Искусство владения технологиями.
Но, абсолютно безыдейно и по шаблону. Идея в самой идее. Не прёт.

[Varyat]

Идея в самой идее.

О, стосовно квадрата малевича це найбільш точна характеристика . Квадрат розвиватись не може. Він був чорним квадратом і залишиться чорним квадратом. Безперспективно. А фрезерування в мікромасштабі може мати творчий прогрес.

[Wityk]

Квадрат розвиватись не може.

Дай его критикам человеку с фантазией. Впрочем я уже говорил.

[de Balzam]

Квадрат розвиватись не може.

Так то ж и есть принцип и идея супрематизма
И критиковать СУПРЕматическое просто невозможно.

[Wityk]

А из супрематизма (тыць) можно как-то достать антиматерию?





А мне нравятся последователи супрематизма. Сколько я смотрел вокруг себя окружающее пространство в европах - мне нравится. Я думаю это не только в европе. Интернет в руки и дивитесь.
Короче вы консерваторы. Весь современный мир идёт, а вы оставайтесь. ПОКА НЕ СКУЧАЙТЕ!

Супрематизм — это отказ от изображения оболочек предметов в пользу простейших форм — основы мироздания.
Так на полотнах вместо привычных пейзажей и людей появились цветные квадраты, круги и прямоугольники на белом фоне.
Эти фигуры служат прототипом всех форм, существующих в реальном мире. Комбинации геометрических фигур различных размеров и цветов, образуют уравновешенные супрематические композиции,
будто пронизанные внутренним движением.

И я думаю, мы таки доберёмся до антиматерии и все фанаты углеводородов будут отправлены в прошлое (это культурная форма классического выражения с предложением освободить близлежащее пространство путём перемещения)

И критиковать СУПРЕматическое просто невозможно.

Так как и пробовать критиковать молнию, айсберг, северное сияние, свет Луны, ветер, шторм на море - все естественное.

[Varyat]

Супрематизм — это отказ от изображения оболочек предметов в пользу простейших форм — основы мироздания.

Херня нефункціональна. Візьми, розділи живу клітину на органели - мітохондрії, ядро, рибосоми... І що? Воно нежиттєздатне, воно самостійно існувати не може. Те саме - розбери машину на запчастини - вийде просто безцільна купа металолому. Твій супрематизм годиться тільки для вивчення анатомії, морфології - лише з чого воно зроблено і все, а мене цікавить повноцінна, діюча, функціональна модель всесвіту. Відображена мистецькими засобами. А зовсім не купа безтолкового металолому, розібраного на атоми. Якби то було основною ідеєю Творця - бозя би з того всього супрематичного матеріалу не створювала розмаїтий і насичений подіями світ, а залишила би його на рівні супрематизму... Ідея всього, і мистецтва в тому числі - у розвитку. Але розвиток не передбачає ні спрощення і деградації до атомів, ні ускладнення до надмірно заплутаних конструкцій, які без "костилів" також існувати не можуть. Суть - у створенні максимально простої, але повністю функціональної конструкції, діючої системи. А якщо вона ще може й розвиватися самостійно, або хоча б має якийсь внутрішній вектор до розвитку - то взагалі супер. От і все мистецтво. І не треба мені пудрити мозги своїми заумними, штучно придуманими шляхами розвитку. Революціонери знайшлися... Тільки щоб усе зламати. Щоб не так, як в людей, щоб не так, як у всіх... Це хибний і абсолютно не прогресивний шлях і в мистецтві і в житті. І абсолютно не еволюційний. Тому що штучний. Неприродний. І надуманий. Чисто шоб виіпнутися. А зовсім не для того, щоб привнести щось нове. Творчість від слова "творити". Яка творчість і мистецьке сподвигнення є в тому, щоб взяти робочу кавоварку і, замість того, щоб зробити в ній смачну пахучу каву, - розтовкти її молотком на атоми? Супрематисти, блін . Я не проти супрематизму. Нехай собі існує і вимальовує свої цеглинки. Просто не треба це подавати, як великий прорив у мистецтві. Це ніякий не прорив, це просто базові уроки малювання для першого класу художньої школи.

До речі, блискавка, айсберг, полярне сяйво, світло Місяця, вітер і шторм на морі - комплексні, повноцінні, самодостатні і функціональні конструкції, які, при цьому, ще й видозмінюються в часі. Супрематизмом в них навіть і не пахне. Спробуй розібрати це все на атоми - і що з тієї красоти, яка віками надихає художників, залишиться??

[de Balzam]

А из супрематизма (тыць) можно как-то достать антиматерию?

не, тікі аннигиляцию.

[Wityk]

Так аннигиляция - это когда материя и антиматерия вместе в кривых руках.

[Wityk]

Херня нефункціональна. Візьми, розділи живу клітину на органели - мітохондрії, ядро, рибосоми... І що?

Короче, я понял, что ты и есть квадрат.

Я для чего привёл примеры как УМНЫЕ люди взяли в основу принципы супрематизма, конструктивизма, деконструктивизма, абстракционизма
и творят в области архитектуры, интерьера, промышленного дизайна ?
Для того что бы ты сказал, что всё это фигня?
Попроси этих специалистов и они тебя как квадрат разместят в определённой позиции по отношению ко всему остальному, что бы ты наконец остался доволен.

[Varyat]

Короче, я понял, что ты и есть квадрат.

Мені подобаються рублені форми, з вираженими гранями і чіткими переходами. Навзамін сучасним трендовим скругленням, які я допускаю тільки з позицій аеродинаміки. Але це зовсім не означає, що я люблю квадратні форми. Квадрат - це застигла стагнована фігура, яка або вже завершила свій розвиток, або взагалі нікуди йти не збиралась. З квадратом нудно. Занадто багато правильності і симетрії. А я ж вар'ят. Мені потрібен рух, а не стабільність. Рух до того часу, поки не буде досягнута перфекціоністська сутність явища чи предмета. Дальше можна зупинятись. І завмирати в очікуванні. Наступного руху для адаптації до умов, що змінилися або ж самостійному формуванню нових якостей предмета чи оточення, якщо вистачає власних скілів щось змінити. Квадрат не дозволить зробити повторний рух. Йому заважають котитися, як колесу, його кути, і вони ж заважають своєю непластичністю і безвекторністю рухатись ракетою, як, наприклад, трикутнику. Квадрат це медитація. Або смерть. Смерть завжди наступає при відсутності руху. Точніше, при втраті потенціалу до цього руху. Медитиція - посв'ячення у вічність, перехідний, творчий стан. Але медитувати можна і в формі трикутника, він також має пласку опору. При цьому здатен зірватися і полетіти. Трикутник - найоптимальніша фігура. Навіть з точки зору вашого супрематизму. І взагалі, вся рама велосипеда складається з трикутників . А велосипед один з кращих винаходів людства.

І цими квадратними формами сучасних багатоповерхівок мене не купиш, мені ніколи не імпонував стиль індастрі, я не люблю місто, я завжди був прихильником пасторальних пейзажів. А місто мені подобається тільки в такому варіанті, коли пастораль його повністю перемагає. Зелень на камені і металі дивиться просто шикарно . Дехто дивується, чому мені так подобаються постапокаліптичні картинки при мойому внутрішньому позитивізмі. А все просто - в таких пейзажах можна досягнути досить приємного поєднання кольорів і текстур. Якщо, звісно, не вдаватися в темні деструктивні і недолугі тональності, які означають кінець всього. А можна зобразити це не як кінець надій і прагнень, а як початок нової епохи, нових ідей і нових вражень. Незвідані відчуття завжди більше будоражать уяву і стимулюють психіку, ніж старі і звичні предмети і явища. Тому що втрачається рівновага, а на губах відчутний присмак страху і ризику. Організм встає з дивана і починає думати і працювати. Тому що ніколи не знаєш, де тебе буде чекати більша напасть - чи якщо будеш сидіти на місці, чи коли кудись підеш... Стрес. Очікування небезпеки... Це відчуття, схожі з тими, які отримуєш, попавши в дорозі під грозу чи стикнувшись з бурею на морі. А ці речі завжди викликали захоплення і здивування в людей... Та й взагалі, посапокаліпсис - це єдина тематика, де пастораль має змогу перемогти індастрі. А мені пастораль завжди була симпатичніша за ці скучні однотипні мурашники для людей.

[Varyat]

В продовження попереднього поста. А ось і квінтесенція пасторалі, яка нарешті повністю знищила індастрі і поселилася на його руїнах. Красотєнь. Душа радіє .
Картинка велика і в хорошій якості. Клацаєм.
І ви хочете мене переконати, що супрематизм має хоч один козир, хоч один шанс, хоч якусь фору проти оцього??? Та фіг то правда. Мабуть довго прийдеться квадратом малевича по голові мене бити, щоб я то визнав. І ще невідомо, що швидше зламається - квадрат, чи мої симпатії...