Alushta-Cup. Погляд збоку
Додано: 17.10.05 10:18
В СТИЛІ АДРЕНАЛІНУ
«Екстрім – це не безглуздий, невиправданий
ризик. Справжній екстрім тоді, коли ти роз-
раховуєш свої можливості і балансуєш на їх
межі»
Олексій Ілямаков
Середина осені зустріла команду івано-франківських даунхіллерів «ФАВОРИТ» в Криму на морському узбережжі. З 1 по 10 жовтня в місті Алушта тривали змагання з фрірайду – відкрита першість «Кубок Алушти-2005». Позмагатися у швидкісному спуску по гірських стежках південного узбережжя з’їхалися екстремали не лише з України, а ще й численна делегація сусідів-росіян.
Захищати честь західних земель івано-франківцям довелося самотужки, адже вони були на змаганнях єдиними представниками свого регіону. Випробування і справді видалися не з легких. Організатори влаштували 3 етапи змагань, поступово відсіюючи учасників, що недокаталися-пробилися-поламалися-здалися. Для того, щоб залишилися найдостойніші робили все можливе і не можливе. Перший етап змагань влаштували на спуску з гори Димерджи. Враховуючи те, що учасники піднімалися пішки по крутих схилах, тягнучи за собою своїх металевих коней десь так з три години, можете уявити собі їх стан на старті! Жага до перемоги і драйв очікування грандіозного досвіду нівелювалися під впливом фізичного та психологічного виснаження. Ледь добравшись до вершини, треба було негайно стартувати, та ще бути готовим до всіляких пасток, що готувала траса – як то всюдисущі кущі шипшини, що розривали одяг, та тіло до крові, а впіймавши в обійми, вже не відпускали. Одного з велосипедистів глядачам довелося просто знімати з кущів, вириваючи з колючих обіймів! Було тут чимало й інших підступних сюрпризів від Кримських схилів – гострі валуни, галька з піском, соснові шишки і вимиті водою коліїї. В результаті, значна частина учасників змагань закінчила перший етап з численними синцями та поламаним залізом своїх улюбленців. Для них це було шоком, не всі були готові до такого старту.
Отримавши два дні на відпочинок, тренування та підготовку до наступної траси, «фаворити», разом з іншими рейдерами мали змогу відновити бойовий дух. Перевірка Алушти на гостинність виявилася не такою приємною як хотілося б – звідусіль лунало «у…бандеровци! Не разговаривайте здесь на своем языке…» Звичайно ж ставало не по собі, рятувала душевна компанія однодумців-екстремалів. Навіть брати наші росіяни намагалися розмовляти українською, стверджуючи, що у них на батьківщині все, що стосується нашої країни просто супермодно!
Потренувавшись досхочу на трасі, що за чутками мала бути наступним етапом змагань, спортсмени з чистим сумлінням і спокоєм у серці з’явилися на другий етап. Проте, організатори-аматори (по іншому їх не назвеш, враховуючи весь спектр тих неприємних нюансів-перешкод, які чекали учасників змагань) продовжували шокувати спортсменів. Піднявшись на старт через фініш вони виявили, що це зовсім незнайома траса, а не та на якій тренувались за день до того! Та на цьому несподіванки не закінчилися – в процесі гонки, з’ясувалося, що розмітку знову змінили і учасники навіть не підозрювали, що чекає на них за наступним кущиком-камінчиком! Якщо згадати про який вид спорту йдеться, то можна уявити, наскільки зросла небезпека для здоров’я і навіть життя велосипедистів. А найцікавіше те, що люди, що вибирали і усі ці рази змінювали трасу, також брали участь у змаганнях, і, звичайно ж, зайняли призові місця, але це з’ясувалося вже потім.
Попереду чекав останній фінальний етап. Багато, хто із спортсменів просто відмовилися від подальшої участі. Хтось вирішив не ризикувати власним здоров’ям і недешевим велосипедом, хтось принципово оголосив протест людям, що називали себе організаторами, інші, з огляду на вже поламаних «коней», просто поїхали додому або засмагали на сонечку і купалися в морі.
«ФАВОРИТ» не здається!», - з таким гаслом на вустах, сповнені ентузіазму єдині представники Заходу йшли до фіналу. Нажаль, за сміливість і екстремальність довелося платити. При спуску один з івано-франківців невдало впав і зламав ключицю. Гіркий присмак розбитих сподівань знівелювали досягнення Наталі Найди – прекрасної представниці івано-франківських даунхіллерів. Ця тендітна дівчина зробила визначальний внесок в презентацію івано-франківського клубу альтернативних видів спорту «Адреналіновий стиль» на всеукраїнській і навіть частково закордонній арені.
Змагання залишили в учасників багато неоднозначних і суперечливих вражень, проте здобутий досвід того вартий. Це ще один щабель на шляху їх становлення.
Велосипедисти висловлюють щиру подяку мережі супермаркетів «Фаворит» і особисто Олегу Романовичу Бахматюк за надану фінансову підтримку для участі у змаганнях.
Надя Черниш
«Галицький Кореспондент»
від 20 жовтня 2005
[/i]
«Екстрім – це не безглуздий, невиправданий
ризик. Справжній екстрім тоді, коли ти роз-
раховуєш свої можливості і балансуєш на їх
межі»
Олексій Ілямаков
Середина осені зустріла команду івано-франківських даунхіллерів «ФАВОРИТ» в Криму на морському узбережжі. З 1 по 10 жовтня в місті Алушта тривали змагання з фрірайду – відкрита першість «Кубок Алушти-2005». Позмагатися у швидкісному спуску по гірських стежках південного узбережжя з’їхалися екстремали не лише з України, а ще й численна делегація сусідів-росіян.
Захищати честь західних земель івано-франківцям довелося самотужки, адже вони були на змаганнях єдиними представниками свого регіону. Випробування і справді видалися не з легких. Організатори влаштували 3 етапи змагань, поступово відсіюючи учасників, що недокаталися-пробилися-поламалися-здалися. Для того, щоб залишилися найдостойніші робили все можливе і не можливе. Перший етап змагань влаштували на спуску з гори Димерджи. Враховуючи те, що учасники піднімалися пішки по крутих схилах, тягнучи за собою своїх металевих коней десь так з три години, можете уявити собі їх стан на старті! Жага до перемоги і драйв очікування грандіозного досвіду нівелювалися під впливом фізичного та психологічного виснаження. Ледь добравшись до вершини, треба було негайно стартувати, та ще бути готовим до всіляких пасток, що готувала траса – як то всюдисущі кущі шипшини, що розривали одяг, та тіло до крові, а впіймавши в обійми, вже не відпускали. Одного з велосипедистів глядачам довелося просто знімати з кущів, вириваючи з колючих обіймів! Було тут чимало й інших підступних сюрпризів від Кримських схилів – гострі валуни, галька з піском, соснові шишки і вимиті водою коліїї. В результаті, значна частина учасників змагань закінчила перший етап з численними синцями та поламаним залізом своїх улюбленців. Для них це було шоком, не всі були готові до такого старту.
Отримавши два дні на відпочинок, тренування та підготовку до наступної траси, «фаворити», разом з іншими рейдерами мали змогу відновити бойовий дух. Перевірка Алушти на гостинність виявилася не такою приємною як хотілося б – звідусіль лунало «у…бандеровци! Не разговаривайте здесь на своем языке…» Звичайно ж ставало не по собі, рятувала душевна компанія однодумців-екстремалів. Навіть брати наші росіяни намагалися розмовляти українською, стверджуючи, що у них на батьківщині все, що стосується нашої країни просто супермодно!
Потренувавшись досхочу на трасі, що за чутками мала бути наступним етапом змагань, спортсмени з чистим сумлінням і спокоєм у серці з’явилися на другий етап. Проте, організатори-аматори (по іншому їх не назвеш, враховуючи весь спектр тих неприємних нюансів-перешкод, які чекали учасників змагань) продовжували шокувати спортсменів. Піднявшись на старт через фініш вони виявили, що це зовсім незнайома траса, а не та на якій тренувались за день до того! Та на цьому несподіванки не закінчилися – в процесі гонки, з’ясувалося, що розмітку знову змінили і учасники навіть не підозрювали, що чекає на них за наступним кущиком-камінчиком! Якщо згадати про який вид спорту йдеться, то можна уявити, наскільки зросла небезпека для здоров’я і навіть життя велосипедистів. А найцікавіше те, що люди, що вибирали і усі ці рази змінювали трасу, також брали участь у змаганнях, і, звичайно ж, зайняли призові місця, але це з’ясувалося вже потім.
Попереду чекав останній фінальний етап. Багато, хто із спортсменів просто відмовилися від подальшої участі. Хтось вирішив не ризикувати власним здоров’ям і недешевим велосипедом, хтось принципово оголосив протест людям, що називали себе організаторами, інші, з огляду на вже поламаних «коней», просто поїхали додому або засмагали на сонечку і купалися в морі.
«ФАВОРИТ» не здається!», - з таким гаслом на вустах, сповнені ентузіазму єдині представники Заходу йшли до фіналу. Нажаль, за сміливість і екстремальність довелося платити. При спуску один з івано-франківців невдало впав і зламав ключицю. Гіркий присмак розбитих сподівань знівелювали досягнення Наталі Найди – прекрасної представниці івано-франківських даунхіллерів. Ця тендітна дівчина зробила визначальний внесок в презентацію івано-франківського клубу альтернативних видів спорту «Адреналіновий стиль» на всеукраїнській і навіть частково закордонній арені.
Змагання залишили в учасників багато неоднозначних і суперечливих вражень, проте здобутий досвід того вартий. Це ще один щабель на шляху їх становлення.
Велосипедисти висловлюють щиру подяку мережі супермаркетів «Фаворит» і особисто Олегу Романовичу Бахматюк за надану фінансову підтримку для участі у змаганнях.
Надя Черниш
«Галицький Кореспондент»
від 20 жовтня 2005
[/i]
ну то до чого тут ці розмови "ой я такий класний з пробитим колесом швидше за франківських приїхав"?
1: Вы вообще читаете,что вам пишут
