Як воно водиться в робочий день - справи накривають із самого ранку. Тому, виїзд відтягнувся ближче до 11-ї години. Наш із сином виїзд погода привітала святковою, сніжною крупкою.
Голосіївський ліс взимку не надто радий велотуристам. Доречі, на фотографії колеса шириною 2,25 та 1,4 дюйми
Схоже, не тільки ліс нерадий...
Навіть озеро і те не приймає відвідувачів.
На формальному привітанні контакт припинили - не лізти ж у вікно, коли двері зачинені
А тут природа розслабилась і дала помилуватись красою своїх візерунків
Під час поїздки, неодноразово згадував про Женю і уявляв кудою б він поїхав... В цьому місці, думаю, він би точно проїхався по льоду.
Ну а тут знесилені улюбленці Ані і Ко
Тріумфальна арка радо вітає сина і невимушено натякає схилити перед нею голову.
Як на мене, то щось схоже на мототрек
це його друга частина
А ось звідси мала йти пряма дорога до тютюнової фабрики. Поозиравшись навколо вирішили спробувати пройти через верх.
Схоже, що підіймались ми даунхільною трасою. Пішки.
Щоб несильно віддалятись від запланованого маршруту, спочатку їхали, а потім йшли паралельним курсом. Доки не вперлись у широку будівлю де за високим парканом стояв собачий беззупинний гавкіт. Протискаючись вузенькою стежкою, що досить щільно заросла чагарником, та переступаючи через неймовірну кількість кісток та черепів ВРХ і обходячи цілу купу ям, глибиною десь як колесо в діаметрі, ми таки вийшли на дорогу.
Але туди вийшли не тільки ми
Стільки собак в одному місці я бачив тільки на одноіменних виставках. Але там вони, зазвичай, із господарями і ти їм абсолютно байдужий. А тут десь 50 шт. біжить тобі назустріч і не схоже, що всі з них дуже за тобою сумували.
Тому, довелось взяти ще один, крім велосипеда, вагомий аргумент в руки
і так вдвох, контролючи периметр, пройти повільно метрів з 200-300 попри максимальну концетрацію собак, що дуже пильно охороняли вхід та в'їзд у собачий притулок. Ще метрів 200-300 кілька агентів нас супроводжували, щоб ми бодай не передумали вшиватися звідти якнайшвидше.
Коли ми відірвались, то з'явилось бажання ще пошвидше повернутись на трек, та рельєф трохи пручався.
Далі, крутими стежками спустились на людські городи і, перемахнувши через паркан із колючим дротом, повернулись на трек. У господаря, що якраз повертався додому, це виклакало деякі питання, але я вже був не в гуморі вести задушевні бесіди.
Дорога довела нас без пригод до фінішу. І ми таки побачили цього дня сонечко!
Коротке резюме. Грунти і піски були просто в ідеальному стані. Температура була в межах -3 - -1 градуси і практично безвітряна погода.
Сину заново треба підтягувати минулорічну фізичну форму. Якби не цей факт, то задоволення від поїздки мало б більш динамічні показники
https://www.strava.com/activities/13556 ... 43cd16a005
P.S. Дякую автору оригінального треку.
.
. 
, можетхоч у будні пощастить...
.
...