Що ж, піднімемо тему цим перекладом цікавого інтерв'ю.
Інтерв'ю з велокрадієм: як саме крадуть велосипеди.
Велокрадіжки — це суперечлива тема, але розуміння як крадії роблять свою справу, може врятувати вам багато нервів. Річард Кентл, засновник сайту
Stolen Ride London пішов важким шляхом і провів інтерв'ю з крадієм, який порадив, як поводитись, щоб вашого ровера не поцупили.
Річард Кентл: — Ти колишній крадій з Лондону? Коли і як ти почав красти велосипеди?
Крадій: — Я почав уганяти вели у віці 16 років. Мотивація — гроші. Велосипеди і швидкі гроші. Двоє з нас уганяли велосипеди і спортивні мотоцикли.
— Чи полював ти на певні види велосипедів і які локації в Лондоні тебе цікавили? Чим ти керувався?
— Ровери, які високо ціняться, як гоночні Carrera, фікси без логотипів, байки фірми Boardman та Ridgeback. Це популярні велосипеди, які легко продати, ми їх називали "золотими" (через гарний баланс часу від крадіжки до продажу та грошей, які за них можна отримати).
Щодо локацій, є така штука, яку ми називаємо "кола", або "гарячі точки" в Лондоні, де безпека на низькому рівні. Чим ближче до центру — тим гірші велозамки. Чим далі від Лондону — тим надійнішими стають замки і "смачних" локацій стає менше, тож час і зусилля на полювання там того не варті. Borough of Islington, Hackney, West End, та центральна миля були нашими мисливськими угіддями. Чим більше камер нагляду и людей навкруги — тим краще. Люди — вони як вівці, вони вважають себе у безпеці і не звертають увагу, коли разом.
В перші рази це була гра "попав-не попав". Схопи веліка і вали звідси — у такому дусі, але з часом, коли ми зрозуміли, що грошей це не приносить, пішли іншим шляхом. Наприклад, якщо ми не зможемо збути велосипед більше за £ 200 (
₴ 6500), ми його не чіпатимемо.
— Як ви уганяли велосипеди? Які інструменти використовували?
— Спочатку, це були звичайні бокорізи і середнього рівня болторізи, які можна купити в мережах типу Homebase (
щось на кшталт нашого Епіцентру). З часом ми дістали кращі інструменти: пара якісних болторізів, куплених для нас в США під час відпустки. Це були укріплені 42-дюймові (107 см) складані болторізи, які можна кинути в рюкзак і вони будуть клацати будь-що, будь-які U-подібні замки, будь-які ланцюги.
Не дайте себе надурити замками Kryptonite, вони не настільки надійні, як могли би бути. Також U-подібні замки з
трубчатими сердечниками — ніколи їх не купляйте, їх легко взламати маленьким інструментом. Він непомітний і коли ти колупаєш замок, збоку це виглядає, ніби ти просто відчіпляєш свій байк. З болторізами ми виходимо на полювання за спортивними мотоциклами: дві людини на одному велосипеді. Той, хто позаду, несе болторіз. Коли ми знаходимо байк, що підходить, задній зістрибує з веліка, "відкушує" ланцюг за лічені секунди, кидає болторіз в рюкзак водію, водій в цей час заводить мото і від'їжджає, а "різак", який тепер на велосипеді один, їде до іншої точки. Ми робили це до 5 разів за ніч, кожні вихідні.
— Як і хто продавав крадені велосипеди?
— Головне місце збуту спочатку було Gumtree (
аналог нашого OLX). Але чим більше ти продавав, тим більше контактів з людьми ти мав. На піку нашої справи в нас були наведені контакти по всьому Лондону — північ, південь, захід, схід, Southend-on-Sea, Colchester, Hull, Leicester. Чим далі велосипед мав відправитись, тим більше треба було продавати пачками. Один клієнт з Саутенду платив нижчій цінник за 10 штук в одній партії і забирав їх раз в місяць своїм мінівеном. Велосипеди ніколи не розбарахолювались на частини, це просто не варто того — забагато часу і зусиль віднімає.
— Як швидко ви можете продати велосипед і скільки ви отримуєте в середньому за кожний?
— Велосипед можна продати за лічені хвилини одному зі старих клієнтів. Саме довше, що ми продавали — один день. Ровери ніколи не зберігались вдома, а були пристібнуті десь поблизу на вулиці. Іноді ми залишали їх поблизу поліцейських дільниць. Якщо поліція приходила додому, щоб здійснити розшук, вона нічого не могла знайти.
— Чи займало викрадення велосипедів весь час? Як багато ви крали кожного місяця?
— Ні, я працював водієм вилочного вантажника, але грошей ледве вистачало, щоб розплатитись за борги і заплатити за оренду житла. Неможливо прожити на мінімальну зарплатню.
Ціни складали половину від магазинної вартості. Тож велосипед за 1000 фунтів (
32,5 тисячі гривень) продавався за 500 фунтів через Gumtree, або за 400 (
13 тисяч гривень), якщо продавався постійному клієнтові. Ми виходили на полювання по четвергам, п'ятницям та суботам як тільки заходило сонце. Поліція по вуха зайнята розбірками з алкоголіками в ці часи. Ми крали по 10 велосипедів на тиждень в середньому.
— Ви коли-небудь крали по спеціальному замовленню? Ви слідкували за певними велосипедистами на період крадіжки?
— Ні, це надмірно довго. Ми скоріше сядемо на мотоцикл і поїдемо в центр, щоб схопити ровера будь де. Вхід в метро, велобагажники на припаркованих авто, металічні огорожі, підземні автопарковки — всюди.
З моменту, коли зістрибнув з мотоцикла до моменту, коли ланцюг перекушений і болторіз вже прямує до рюкзаку може пройти всього 10 секунд, тож ніхто навкруги не розуміє, що відбувається. Я увесь час уявляю, яка думка з'являється у свідка в голові: — Що? Що я тільки-но побачив?
Ніхто не перешкоджав нам і жодного разу не спитав: — Що ви робите?
— Ви коли-небудь залишали спробу вкрасти велосипед? Чи було це спричинено особливостями локації або міркуваннями безпеки?
— Камери нагляду нам не перешкода. Ми носили шоломи, тож ідентифіковані бути не могли (гаразд, ми так вважали). Локація не має значення, ми були молоді і зухвалі і не турбувались про безпеку і про деяких людей. Якщо щось йде не так, залізай назад на мотоцикл і тікай.
— Чи замислювались ви про власника вкраденого ровера? Совість не мучила?
— Так, весь час. Я не можу назвати себе безсердечним холодним хлопцем. Жертва часто приходить до мене в моїх думках, але в світі, де людина людині — вовк, інакше не можна. Мені жаль своїх жертв і я співчуваю їм, але гроші вимушують тебе робити речі, які робити не треба. Як можна жити в світі і навчати дітей правильним речам, коли ти оточений багатими беззаконними подонками і нормальні бідні люди, які працюють і дотримуються законів, не можуть купити собі одяг, тому що все дорого? Чому життя стає все більш коштовним і при цьому запрлатні падають вниз? Ніхто не може відповісти на ці питання.
— Чому ти зіскочив з теми? Що змусило тебе припинити красти велосипеди?
— Я став жадібним і попався — гроші заповняють всю твою голову. Одного разу ми втікали від погоні і гелікоптера, все пішло не так, як слід. Декілька поліцейських авто підтягнулись і ми якимось чином змогли сховатись і залишили мотоцикл, але вертоліт вже висів над нашими спинами.
Нас засудили на 18 місяців по малолітці у віці 20 років. Я провів свій 21 День народження, Різдво і Новий рік в тюрмі і я не збрешу, коли скажу, що це розбило мені серце: не бути з сім'єю, з дітьма і просто вдома в цей період року.
Я зрозумів, що сім'я важливіша за дизайнерський одяг на моїй дупі і пачку грошей. Я це зрозумів у той момент, коли суддя винесла вирок і я поглянув на свою матір. Моя мама — жінка сильна, але це був перший випадок в житті, коли я побачив, як вона плаче від чистого серця. Вона не була в гніві, не злилась, вона розуміла, що часи важкі.
Я підвів сім'ю і знав, що мама плакала через те, що їй не вдалось підняти мене на ноги. Мій батько ніколи не переступав порога суду через ту ж саму причину.
І це найгірше почуття в світі, коли я змусив людину, яка мене зростила, почувати себе так низько. Мені соромно.
— Як би ти захистив свого ровера від кражі? Дай пораду.
— Ніколи не використовуйте ланцюги, їх легко перекусити. Використовуйте малі U-подібні замки на передньому та задньому колесі. Якщо ваш замок можна перемістити, це означає, що болторіз крадія може підлізти під зручним кутом, тож не провокуйте. Жорсткі U-подібні замки важко перекусити, адже крадію потрібно підлізти під зручним кутом, щоб міцно натиснути на ручки болторіза.
— Що поліція і представники влади можуть зробити, на твою думку, щоб допомогти захистити велосипедистам свої ровери? Хто повинен допомагати?
— Я не вважаю, що поліція може щось вдіяти, поки вони власними очима не бачать, як ти перекусуєш ланцюг. Завелика кількість прав у людини.
Серійні номери велосипедів можна легко стерти напилком і залити новим шаром фарби. Серійники потрібно робити антивандальними і десь повинна бути створена база даних для реєстрації номерів, як у власників авто, наприклад. Єдине, що я бачу, можна вкрити велосипед спеціальним водяним знаком, який можна побачити лише під ультрафіолетовим випромінюванням.
Трекери — так, вони корисні, а ще це й побічна причина, чому ми лишали велосипеди на вулиці. Якщо поліція знаходила їх, вони могли їх просто мовчки забрати. Закриті парковки — це найгірше місце, де ви можете залишити велосипед. Там так тихо і безлюдно, що ти можеш провести достатньо часу не викликаючи підозри.
— Що ви можете додати до сказаного?
— Просто намагаюсь повернути свій борг суспільству, я забрав занадто багато. Це найменше, що можу зробити. Вибачте всі, чиї велосипеди ми вкрали, але часи важкі і якщо ви таке не випробували на своїй шкурі, ви не зрозумієте, але я все одно прошу вибачення.
Source.