"Refugee Blues" (1939 р.) Вістена Г'ю Одена
В цьому місті людей – майже десять мільйонів,
Тут є безліч шикарних і бідних районів,
Лиш немає тут місця для нас, моя мила, немає тут місця для нас.
Так, ми мали вітчизну, факти свідчать уперто.
Глянь на мапу, ти знайдеш її і тепер там,
Але ми не вернемося вже, моя мила, туди не вернемося вже.
Часом згадую я заміський один цвинтар,
давній тис щовесни там вкривається цвітом.
А прострочений паспорт – безсилий, кохана, цей паспорт – безсилий, на жаль.
Консул сердився, бив кулаком по стільниці:
«Офіційно ви мертві, і це не дурниці».
Втім, ми досі навіщось живі, моя мила, ми й досі навіщось живі.
В комітеті зі мною поводились чемно:
«Ви приходьте за рік. Нині все це даремно».
А куди нам сьогодні іти, моя мила, куди нам сьогодні іти?
Був на мітингу. Спікер сказав: «Дай їм палець,
І відкусять по лікоть. Таке вже траплялось».
Він про нас із тобою сказав це, кохана, про нас із тобою сказав.
А відтак вдарив грім над Європою раптом.
Це був Гітлер. «Всім зайвим вже час помирати».
О, я знаю, про кого сказав він, кохана, я знаю, про кого сказав.
Бачив пуделя в курточці я на шпацері,
Бачив також для кицьки відчинені двері.
Та ж вони – не німецькі євреї, кохана, либонь, не євреї вони.
Був у гавані біля старого причалу.
Бачив рибок, що зграйкою вільно промчали.
Десятів футів від берега лиш, моя мила, так близько від мене були.
Ще у лісі гуляв, слухав птаство у полі.
Тут немає політики – вольному воля.
Це тому, що й людей тут нема, моя мила, нема тут між ними людей.
Бачив дім уві сні: безліч поверхів, вікон,
хтозна-скільки дверей – не охопиш їх ліком.
Та для нас не було там нічого, кохана, нічого для нас не було.
Я на площі стояв, вився сніг білим роєм.
Десять тисяч солдатів проходили строєм.
Це за нами з тобою прийшли, моя мила, за нами з тобою прийшли.
1939
Все частіше слова "юзай пошук" набувають сенсу "йди в *опу"....
Страшні московські воші, а ще страшніші українські гниди (с)Симон Петлюра