Велокиїв

Ідея виникла у 2016 році після велосходження на найвищу гору Карпат у Львівській області Пікуй (1408м)
Це мав бути соло велопохід.

Фото карти , а Страва-посилання тут: https://www.strava.com/activities/1109870522/overview

Похід відбувся 29-30 липня 2017 року, перший день - велосипедом до Козьмещика, другий день - сходження та повернення додому.

Перший день 260 км, висота над рівнем моря 887 м, другий день та ніч - 300 км, висота над рівнем моря до 2061 м

Бюджет 200 грн: 100 грн харчування (вода, кава, печенька, пиріжки), 100 грн - магнітики.

До походу спеціально не готувався, але при нагоді переглядав поради бувалих подорожників як загального плану, так і про Говерлу зокрема. Особлива подяка харківським роверистам, які з велосипедами вибралися на Говерлу, це мене остаточно переконало, що велосипедом можливо туди дістатися.. В порівнянні з ними у мене було трохи складніше, харків'яни були без спорядження, а я вибрався з повним комплектом для ночівлі: намет, каремат та спальник.

Художня частина.

гора Петрос. Намір на неї виник ще скоріше від бажання піднятись на Говерлу.. бо це ПЕТРОС! Хоча на неї і авто виїзжають. Я намірився видряпатися з велосипедом, оскільки це вже перевірено, до мене на неї піднімались з велосипедом, а друге - я отримаю деякий досвід у подоланні 2000-ків і підготуюсь до здобуття Говерли). Ще і в неті натрапив на маршрут через Лазещину з схвальним відгуком..
Отже мета - Лазещина, потім Петрос. Якщо залишиться ще сили - тоді на Говерлу..)
підкорити Говерлу..

Ось вони:

До Лазещини (КПП рятуальників) я добрався порівняно швидко, десь біля 13 годин їзди, Їхав по навігатору, який вказав на 20 км коротший шлях, ніж через ІваноФранківськ. Але стан покриття цієї дороги скоріше "з'їв" всю потенційну економію часу (у чому пізніше переконався).


Рятувальники на КПП мене зареєстрували, взяли номер телефону і спитали план, куди і коли я плануюсь спуститись. Я сказав, що на другий день, у Рахів. Просили надіслати СМС, коли це станеться. Підзарядив телефон (навігатор сильно їсть батарейку) і подався у Козьмещик, там невеличка перевалочна база перед підйомом в гори.
Там і заночував, в альтанці під відкритим небом, хоча був і намет. Там хороший господар Назар, який мене прийняв на ночівлю і підзарядив батарейку в телефоні.

Зранку, в 5:10, я вирушив до Петроса. Дорога розбита місцями, а місцями я навіть їхав, принаймі по серпантині вверх.

По дорозі зустрічав розставлені намети, є там і колиба з загоном з вівцями і 6-ма собаками-вовкодавами. Вони таки довго на мене гавкали і хотіли з'їсти.. Але принюхавшись зблизька вони відмовились від цього задуму..) Зустрів групу мандрівників під Петросом, розговорились і я почув скептичну думку щодо мого задуму видряпатись на Петрос з велом, краще вже зразу на Говерлу, Петрос не піддасться роверу..
Але порадили поїхати попід горою, може там буде якийсь менш крутий схил. Я послухався і поїхав.
Коли зустрів на дорозі непереборну калюжу, я вирішив, що це знак почати дряпатись на гору і почав дряпатись..

Трава висока, ялівник взагалі до поясу, я не відступаю, деруся вверх, поперемінно переставляючи то ровер, то свої ноги.. Коли вже моєї дороги внизу, по якій я приїхав, нестало видно (бо далеко), я натрапив на козячу стежку, яка вела в сторону від вершини, але полого вверх. Треба іти по ній, думаю, потім під таким самим кутом і вернуся.. Але ця козяча стежка вивела мене до дороги в звичному розумінні, яка веде на вершину Петроса. По ній я і виштовхав свого ровера на саму вершину Петроса.

Назад я захотів перевірити цю дорогу, яка вивела мене на вершину, у велосипедному режимі.

Мушу сказати, що я по ній до місця мого сходження у гору вертався довше, ніж я дряпався тим цілинним схилом Петроса, і це враховуючи те, що я по цій дорозі їхав, а не йшов 4 кроків за хвилину, як це було на підйомі..

На Петросі все було чудово, навіть був намет з ночувальниками, які провели там ніч напередодні..

Вид на Говерлу з Петроса:
Спустившись з Петроса, я, трохи скупався в гірській калюжі ( вода чиста і ніхто в ній не жив..)) поїхав до Перемички, щоб підкорити Говерлу..
Спускався з Петроса у велорежимі, по траверсі, вона таки досить довга, мені здалося десь на цілих 7 км..
Це вигляд траверси Петроса
А це знаменита колиба біля траверси Петроса. Хтось у ній ночував у мороз..
До Перемички їхав у велорежимі, благо довгий час не було дощу і місцева дорога від полонини до Перемички була більш-менш проїздна, спішувався тільки через великі рови через дорогу, щоб перенести велосипед.

І я вже на Перемичці:

Пояснення про мій унікальний маршрут підйому на Петрос, бо "в лоб" по пішохідному маршруту піднятися у мене було мало шансів..

гора Говерла.

Добравшись по дорозі з глибоченними калабанями до Перемички, я там зустрів групу охочих піднятися на Говерлу, чоловік 30-35. Почекавши, поки вони всі вийдуть на стежку, яка веде на Говерлу, я і собі пішов за ними, штовхаючи ровер збоку себе..
Добравшись до першого крутого порогу, я вже був на чолі групи, всі відстали далеко внизу.
Це трохи додало мені впевненості у своїх силах перед скальною частиною підйому, адже як підніматися тими каменюками вверх з велосипедом, на якому багажник, спальник, намет, а на плечах - наплічник з теплим одягом і харчами - я ще не знав..

Видряпався! По дорозі мене всі підбадьорювали: від питань, скільки коштує "підвезти" до здивування: "це неможливо!!! як!!!.."
Зустрів двох піших, які є роверистами, але сьогодні без роверів.. Порадили при спускові орієнтуватися "на червоний дах", це база Заросляк.. Звідти можна їхати вже ровером.. І нічого не сказали про пологий маршрут, який таки є до цієї бази, крім цього найкрутішого, що фіолетовим кольором на карті.

На вершині була чергова хвиля: від здивування і добрих приповідок на рахунок всього, до чого може мати відношення мій велосипед і я разом з ним, до фотографій на фоні велосипеду і велосипедиста..

Перенісши "мить слави", я полюбувався краєвидом, який у цей день був насправді чудовим: чисте небо, чисті гори, відсутність вітру.
Пообідав і почав планувати спуск..

Відверто кажучи, я не мав уяви, як це робитиму.. Крок за кроком, думаю, я таки зійду вниз..
Знав би я, які там "сходинки", висотою від 50 см і вище, я би спитав про іншу дорогу, може хтось би підказав.. Якщо хочете собі уявити, то це щось подібне, якби ви сходили на гору чи спускались по схилі з гори, утвореної з, наприклад, шаф і(чи) тумбочок. Ще одну можна подолати, але 500 - то вже коліна трястися починають, зразу.. Крок за кроком, отримуючи підбадьорення від тих, хто спускається, і здивування від тих, хто ще піднімається, я успішно пройшов цей кам'яний спуск, що між самою Говерлою і лісом. Він, як вияснилося, найскладніший для подолання, у дві сторони.

Зійшовши лісом до Заросляка, я пригостився кавою з пиріжками, і 16:16 вирушив у зворотню дорогу додому.
"Крутив педалі" безперестанку, тільки перед Калушем в 21:30 зайшов в кафе і з'їв величезний біляш
(фото), бо треба сили, а нема з чого..).
Їхав цілу ніч, з ліхтариком, благо дорога вся була як не нова, то добре відремонтована. Повнопідвісний велосипед "з'їдав" всі нерівності покриття і я їхав, як у лімузині. Мала кількість авто на дорозі і хороша погода сприяли тому, що я приїхав додому в 5:50 ранком..

https://labs.strava.com/flyby/viewer/#1 ... E&t=1PVKaj

Тут сервіс від Strava, де можна подивитися, де я був на своєму треку в будь-який момент часу

круто...ще б фото кращої якості б!

Уважаю. Такі як ви не дають жодного шансу відступити в бажанні побувати в нових і чудових місьцях.

круто...ще б фото кращої якості б!

фото були, але з метою економії місця на сховиську були перетиснуті у "телефонний" розмір. Взагалі я в останній місяць взнав про конкурс на велокиєві, як би зазделегідь знав про свою учась у ньому - підготував би цікавіші фото і розповіді до них. А так це була просто покатенька, щоб порадувати друзів у фб..

Уважаю. Такі як ви не дають жодного шансу відступити в бажанні побувати в нових і чудових місьцях.

Дякую! Найцікавіше з нами стається тоді, коли ми йдемо за покликом свого серця!

круто...ще б фото кращої якості б!

фото були, але з метою економії місця на сховиську були перетиснуті у "телефонний" розмір. Взагалі я в останній місяць взнав про конкурс на велокиєві, як би зазделегідь знав про свою учась у ньому - підготував би цікавіші фото і розповіді до них. А так це була просто покатенька, щоб порадувати друзів у фб..

Можна зберігати на сторонньому сховищі і вставляти тільки лінки