Країни проведення: Україна, Словаччина, Чехія, Австрія, Німеччина, Швейцарія.
Склад учасників:
Кушнір Микита - організатор
Neil McQuillan
Нитка маршруту:
Львів - Банська-Бистриця - Брно - Чеський Крумлов - Лінц - Інсбрук - Адельбоден - Фрібур - Шаффхаузен - Зигмаринген - Швебіш-Галль
- Кведлінбург
Маршрут не мав точно запланованого плану. Були лише визначені основні міста/цікаві місця, а сам трек походу будувався по навігації/мапам кождного дня. Нитка маршруту була пройдена повністю, згідно запланованого маршруту.
Бюджет поїздки: 300 евро – витрати на їжу та проживання на одну людину + була діюча віза.
70 евро – ремонт ровера.
Остаточний трек має такий вигляд:
Дати проведення походу: 27 серпня 2016 – 4 жовтня 2016.
Було зроблено 4 зупинки на відпочинок.
Загальна відстань: 39 днів, 3381,1км, набір висоти 35 897 м, понад 8000 фото і відео .
Таблиця висот:
Перш за все хочу розповісти, як ми зустрілися з Нілом.
Три роки тому я вирішив спробувати, як працює каучсерфінг і зареєструвався на Warmshowers. Через деякий час до мене прийшов запит від Ніла з проханням залишити тандем на кілька днів в Одесі. Погостювавши у мене, він відправився в дорогу. В тому ж році поїхав в перший похід по Європі і в Німеччині заїхав до нього з візитом у відповідь. З того часу регулярно користуюся куаучсерфінгом. Негативного досвіду ні разу не було. Такі сайти допомагають знайти однодумців, нових друзів.
План цієї поїздки зрів у мене давно - я дуже люблю гори. І цей маршрут у мене був намічений ще в минулому році, але тоді я проїхав через Чехію в Німеччину через брак термінів візи.
У цьому році я планував спробувати ще раз, йти збирався один. Важко знайти людей, які готові вирватися на такий тривалий термін. Та й навантаження велике. Був у мене не особливо вдалий похід з другом по Словаччині, хоча планували поїхати в Австрію.
Я знав, що Ніл збирається в Україну з Німеччини і назад. План на зворотний шлях у нього був. Але стався форс-мажор, про який він дізнався вже будучи в Україні. Йому не було з ким їхати назад. Він знав, що я теж їду в Європу і почав умовляти мене поїхати вдвох на тандемі. Раніше на такі відстані тандемом я не їздив, але удвох набагато веселіше, тим більше крутити будемо разом, ніхто нікого чекати не буде.
Я запропонував йому свій варіант маршруту, він був набагато більше і складніший, ніж планував Ніл, але я пообіцяв, що вкладемося в певні часові та візові рамки. У мене ще було два тижні щоб зібратися і, найскладніше, знайти квиток Одеса - Львів.
Розповім про наш «паровоз». Cannondale mt800 + причіп, інакше все не вмістити, за габаритами більше деяких авто. У Львові на всяк випадок вирішили зробити ТО коліс, замінили ланцюги, колодки, але сильно від поломок це не врятувало. Також замінив сідло і поставив контактні педалі під себе. З собою був весь можливий інструмент для ремонту, обслуговування коліс, каретки, але все таки в дорозі дещо доводилося докуповувати, інструмент ламався в самий невідповідний час. Також було 3 запасні камери і запасна покришка schwalbe marathon plus.
Спорядження.
Спочатку думали брати одну палатку, але порахувавши терміни, вирішили брати дві. Звичайно додаткова вага, але комфорту теж додає. Далі все як завжди, не рахуючи двох спальників, другий взяв у одного товариша вже у Львові. Я взяв надувний мінімат від Терра Інкогніта, про що пошкодував. Уже вдруге беру такі килимки і вдруге вони живуть не довго, перший -один похід, другий - 1,5. Але скажу, що спати на них дуже зручно, якщо вони не тримають повітря і їх не треба пару раз за ніч піддувати. Пощастило, що Ніл взяв два, надувний і звичайний, на якому я і досипав похід. Одягу брав не багато, тільки необхідне, з урахуванням мінімальної температури 0.
Кухня: каструля, сковорідка, 2 тарілки і 2 чашки, коробка спецій. Плита - бензиновий примус MSR, хотів ще взяти «шепочніцу», але побоювався що можуть бути проблеми з її використанням в ЄС. Рекомендую її всім дуже просто і зручно, мінімальний час для розпалювання, заправка потрібна раз у 2-3 дня, за умови якщо готуєте 2 рази на день. Хіба що необхідно пояснювати шокованим заправникам або касирам навіщо вам бензин на 50 центів. Ні разу не підвела за цей час, тільки трохи закоптилася.
Для підзарядки телефону, який служив і навігатором і камерою, використовував повербанкі 18650 і сонячну панель 5В, 500мА, працює тільки в сонячну погоду, була закріплена на сумці, за день заряджала одну банку 18650. Проблем з нестачею електрики не було. Сонячна панель працює з 2012 і літала, але все ок, виробництва піднебесної. Більш нічого не звичайного в спорядженні не було.
Наш шлях ми вирішили почати зі Львова і декілька днів провести там. Зібравши усе необхідне, я в прекрасному настрої сів з другом Сегрієм на поїзд. Сергій вирішив поїхати разом зі мною до Львова, щоб подивитися місто. Вже в поїзді з'ясувалося, що Сергій захворів. Не найкращий знак для початку. Вже на наступний день вранці у Львові я відчув температуру. Вірус є вірус і, провівши пару днів у Львові, в надії що мені стане легше, ми рушили в путь.
1-ий день.
Найвеселіший момент настав коли ми стали все завантажувати на велосипед, точну сумарну вагу ніхто не знає. Але вона коливаласяся від 20 до 30 кг, в залежності від завантаженості їжею. Іноді закуповувалися впрок через високі ціни в Австрії та Швейцарії.
Також з переляку від хвороби, я захопив у одного друга у Львові ще й другий спальник. Не скажу що він був зайвим, але без нього можна було обійтися. Коли все завантажили, насилу вірилося, що ми доїдемо до Німеччини за наміченим маршрутом, з таким набіром висоти і з такою вагою.
http://f5.s.qip.ru/XULWFvka.jpg
Вирішили їхати по трасі Львів - Ужгород, а потім у Великому Березному звернути до Словаччини.
Погода була чудовою, котилося досить важко, але завдяки двом парам педалей було трохи легше і я не особливо напружувався :-) . Температура нікуди не збиралася йти. Але настрій тримав. Увечері подивившись на середню швидкість неабияк здивувався - 22 км / ч. Мені здавалося, що їхали 15 :-).
2-ий день. Що здивувало, так це якість доріг. Трасу реконструюють і виглядає вона чудово, якість покриття на висоті.
Самопочуття було на тому ж рівні. У Львові накупив ліків на усі гривні, було усе що можливо. Але ніякої дії від них я не відчував. Був також запасний варіант, якщо б мені стало занадто погано, я би поїхав з Ужгорода додому. Але відчуття такої пригоди тримало мене більше ніж ліки. Їхати було важко, пульс був незвично високий для мене.
Проїхали Ужоцький перевал, коли почало темніти, вирішили зупинитися щоб переночувати. Але ціни були якись надто високі. Тому вирішили ставити намети, але це теж було не просто, після перевалу не було вільного місця, як одне велике село. Розкладали намети в темряві.
3-ий день.
Вранці вид навколо неабияк порадував.
Погода сприяла, ночами було не холодно і самопочуття потроху поліпшувалося. Вже на кордоні зі Словаччиною, я був упевнений, що все буде добре.
Пройшли кордон без проблем. Тільки перевіряли документи хвилин двадцять.
Далі був план заїхати до знайомої Саші по клаучсерфінгу, зупинявся у неї в минулому році. Нас чекав приємний прийом і теплий душ).
Наш трек по Україні:
phpBB [media]
4-ий день.
Далі ми попрямували до наступної нашої мети - Добшинської крижаної печери. Прокладали маршрут по другорядним дорогах, біля річок, щоб перепад висоти був невеликий. Хоча, судячи по треку, це не допомогло)
День був дуже спекотним. Єдине, що трохи напружувало, це кількість циган. Були цілі циганські села, побудовані з того, що змогли знайти, або просто дома за містом для них. Умови їх життя, м'яко кажучи, не дуже. Намагалися в такий місцях не зупинятися, тим більше місцеві попереджали, що краще з ними взагалі не контактувати.
Зазвичай для циган виділяють будинок за містом і всюди характерне звалище біля будинку.
5-ий, 6-ий день.
У цей день проїжджали багато ГЕС, дорога була вільна від машин і можна було спокійно насолоджуватися природою.
Одне з рідких фото де ми разом :-)
Гугл сфера:
https://goo.gl/photos/AvZVX6VZD9yQUg7KA
Ще фото:
Spoiler
Show
На жаль, ця зупинка не дала можливості відвідати Добшинську крижану печеру, вона закрилася за 40 хв. до нашого приїзду. Ми, подивившись на виходячих відвідувачів, рушили далі. Але душ нам був потрібен більше :-).
7-й, 8-й день.
Далі за планом ми повинні були рухатися до Банської Бистриці, недалеко від Низьких Татр. Вирішів прокласти мартшрут так, тому що з іншої сторони Низьких татр вже був.
Наша годувальниця. Готували 2 рази в день, найчастіше вранці це була каша з фруктами, ввечері - вермишель або рис з овочами та інколи мясо. В обід робили сендвичі та ще щось солодке.
Доїхавши до Банської Бистриці, оглянувши місто, скористалися наявністю безкоштовного wifi і знайшли у кого зупиниться в Брно, знову ж через warmshowers.
9-й,10-й день.
Далі маршрут проклали до Брно. Все йшло добре, втома взагалі не відчувалася. Переїхавши через гори з Банської Бистриці в Турчанскиу Тепліце, а далі в Жиліну. Мені такий маршрут здався менш завантаженим транспортом. В цілому це так і було. Трохи проїхавши уздовж річки Ваг, мі звернули вбік границі з Чехією.
Трек Словаччина:
phpBB [media]
Далі сталася поломка в несподіваному місці. На ободі, на гальмівний смужці пішли тріщини і це місце стало трохи випирати. Гальмувати переднім колесом стало небезпечно, користувалися тільки задніми гальмами, барабанними гальмами і вібрейками. Так як це була субота, шансу знайти майстерню не було. Що в Чехії, що у Словаччині в суботу та неділю майже нічого не працює. Стояти, на одному місці не дуже весело, та й терміни підганяли. Вирішили відмітити розміри тріщини, полегшити переднє колесо і сподіватися, що все буде добре. До Брно їхати залишалося ще день. А з урахуванням того, що ми планували там зупинитися на відпочинок - чудова нагода купити нове колесо. Намагалися їхали не більше 20 км / год.
Ось так ми дісталися до Чехії.