Велокиїв

23.08.2013

Маршрут: Есть замысел совершить путешествие по маршруту Заречное - Пинск - Беловежская пуща - Брест - Шацкие озера.

Так как раньше никто не откликнулся на данное предложение, то вот оно стало актуальным только сейчас. Сейчас двое участников, ищутся остальные.
Выезд с Киева поездами до ст. Ковель (так как билетов прямых нет, есть другие варианты доезда, об этом в личке). Дальше посещение Шацких озер, Бреста, Беловежской пущи, Пинска, озера Нобель, подъезд узкоколейным поездом.
Маршрут на 5 дней. Возврат 29 августа утром в Киев.
Требования: возможность в Беловежской пуще проехать 100 км за день. Иметь с собой исправный вел, необходимые вещи для ночевки в палатках.
Буду рад компании.
Связь здесь, скайп dmytrof , тел 096 7872223, email: mybest@ukr.net

Сбор: 17:25 cт. Киев-пасс
Старт: 08:00
Место финиша: ст. Киев-пасс.
Километраж: ок. 300 км
Грунт/асфальт: 10/90
Темп: 15-20 км/час
Брать с собой: Вел, снаряжение
Связь: здесь, скайп, тел. 0967872223

Регистрация
Зарегистрировано: 2
Участники: dmytrof  +1  14.06.2013 16:27

Карты велосипедных участков:

http://goo.gl/maps/FTefv
http://goo.gl/maps/3YVLu
http://goo.gl/maps/mZQc8

Обязательно заедьте на озеро Нобель. Красота неописуемая, вода кристальная, а главное никакие охранники природы не побеспокоят. "Шацкие болота" и рядом не валялись.

Предварительно заинтерисован со мной еще +3 человека. Планировали сами. Но нет гпс.

Мы хотели посмотреть Свитязь, можно каким-то образом, его тоже посмотреть?

Привет
Сегодня вернулись из похода по беларуссии
поездка класс дороги ровные
если интересно звони

Данная покатушка перенесена на 23.08 (выезд с Киева вечером), назад - в Киеве 29 августа утром.
В программе достойное окночание лета с ночевками на озерах - Шацких и Нобель, осмотр Беловежской Пущи и беларуских городов Бреста и Пинска.
Ищутся участники!!! Данное предложение действительно до завтрашнего вечера

Добрый день, едем похожим маршрутом, но 31 выезд и 07,09 обратно. но с заездом в Брест. кому интересно - можем взять в команду.

Добрый день, едем похожим маршрутом, но 31 выезд и 07,09 обратно.

К тому времени мы уже приедем Едем свои маршрутом 23.08 Можно присоединяться!

Звіт про похід

Нарешті те, що мріялося продовж пару років, здійснилося. Шацькі озера, Біловежська пуща і чудо-поїзд укранського Полісся – всі 3 дива в одному велопоході. Аля як часто буває – не 3, а значно більше. Все це відбувалось упродовж 5 днів: 24-28 серпня 2013, формат велопоходу – автономний, тобто з ноівлями в наметі. Весь похід проходив на рівнинній територій із мінімальним набором висоти.
А тепер спочатку і по черзі.
Збори та старт
Не зважаючи на те, що довго кликали-гукали, довелося відправитись у мандри удвох: я і Льоха (Alzdor), з яким познайомилися минулого року у велопоході по Арабатці, анонсованому на ВелоКиєві.
Через пошуки учасників, відкладали купівлю квитків. Зрештою у переддень Дня Незалежності їх швидко не стало, тому їхали до Ковеля з пересадкою у Шепетівці з регіонального поїзда на звичайний київський. Як завжди, пощастило з вагоном. Сідаючи у вагон, провідниця зітхала:
- Повен вагон роверів, ще й ви тут. Ну чому в один вагон...
- Нас тільки двоє.
- А там ще сорок!
А коли складали вели на третю полицю, ця ж працівниця УЗ приказувала:
- Не можна на це дивитись...
А що там дивитись – тільки вляглись, як вже Ковель. На платформі у компанії ще двох груп велосипедистів готовулись починати велоподорожувати.

День 1. Ковель – Шацькі озера (озеро Пулемецьке). 105 км

Оглянувши трошки Ковель, вирушили у напрямку Шацьких озер.

Докрутили до Любомля. Половину шляху на сьогодні подолано, хоча був ще пізній ранок. Наш перекус, тобто ланч, був у місцевому парку-сквері у центрі з видом на ратушу-церкву та поміж пам’ятниками мужнім синам народу, що долучилися до боротьби за незалежність нашої держави. З Днем Незалежності, Україно!

Далі зупинялися біля озера, ще не одному з Шацьким, але живописному. Льоша вирішив купанням перевірити, чи не солона у ньому вода, бо піна, яка хиталася на хвильках в озері, ставила питання щодо наявності солі у воді.
Перетнули Прип’ять, яка була схожу на маленьку канаву. Але ми до тебе ще повернемося згодом!

А ось він Світязь-велетень. В однойменному селі милувалися красою озера, яке чомусь не здавалося глибоким, бо, як і на Азовському морі, аби дійти до глибини, треба було від берега пройти чималу відстань. Грілися в проміннях сонечка, яке тільки-но вийшло з-за хмар, захоплювалися природою, спостерігали за іншими відпочивальниками, обідали.

До озера Пулемецького доїхали через ліс новою рівнесенькою асфальтованою дорогою. А потім, проїхавши лісовими-польвими дорогами вздовж озера, знайшли чудове місце для стоянки з гарним входом в озеро, яке майже всюди оточене очеретом, чагарниками та деревами.

День 2. Шацькі озера – Брест. 102 км
Ранок на озері почався рано, разом з першим промінням сонця і першими рибалками, які звісно знали про це місце і поспішали на своє полювання, створюючи чимало галасу навколо своїх зборів. Зато мали більше часу на магічне медитування біля озера, купання і загоряння. А ще мали на сніданок десерт: надзвичайно смачна стигла ожина та печені яблука.

Уповній мірі насолодившись озером, вирушили у напрямку села Пулемець. Шлях пролягав піщаними стежками понад озером та через ліс. В одному місці був перегороджений річкою або каналом. Правда, переправитися на протилежний берег було дуже просто. Для цього було пристосовано дерев’яний човник. Цей зручний девайс викликав в нас море задоволення.

У селі наша дорога стала асфальтованою, почали розганятися. Аж раптом поворот – і вже опинилися на українському пропускному пункті до Білорусі. Там довго не затримувалися – лише пару хвилин сумнівів прикордонника щодо відповідності Льохи і його паспорта, бо мали вони не дуже схожі обличчя. Ну в чомусь це правда .
Згідно карти України ще мало бути на 3-4 км. Ніхто не обділив нашу країну, до Білорусі стільки ж і їхали, але якось дивно, що така значна відстань між пропускними пунктами. У білоруських прикордонників було надзвичайно швидко, наче їм взагалі не до туристів. Я вирішив перепитати у велосипедистки, яка також претинала кордон:
- Це все? Можна вже виїжджати звідси?
- Чєвоооооо? – жінка виявилась білорускою.
Перепитавши російською, отримали позитивну відповідь.
В’їхали у село Томашовка, звідки планували під’їхати дизелем до Бреста, до відправлення якого було ще півгодини. Але не змогли купити квитки, бо ми не мали місцевих рублів, а була неділя і банк з обмінником був закритий. Безрезультатно просили людей продати їхніх рублів за наші гривні або американські долари. Один лише човік мав бажання і грошей, аби купити 5 доларів, але в нас було мінімум 20-доларова банкнота.
Не втрачаючи час, вирушаємо до Бреста на велах. Гарний білоруський асфальт зробив це завдання не дуже скланим. 60+ км подолали на одному диханні з єдиною зупинкою-перекусом біля соковитої груші.

О п’ятій вечора були у центрі Бреста. Обміняли гроші, пішли в магазин за харчами, біля якого зустріли пару наших колег з Москви, які теж їхали до Біловежської пущі. Вони запропонували скласти їм компанію, але ми відмовились, бо то був не наш формат, що випливало з того, як хизувався один з росіян пляшкою горілки, яку придбав у магазині і вибрав саме ту, яку «охраннік совєтовал».
Оглянули Брестську фортецю. Правда, місцями від неї уціліли лише підвальні частини. Але весь комплекс вражає. Чого тільки вартий пам’ятник у виключно радяському стилі у вигляді величезної голови солдата. Похмурість і жорсткість, а разом з тим мужність і відвага, які читаються на обличчі, передають розуміння величі подвигу, до якого вдалися радянські війська у боротьбі за свободу.

Біля фортеці позаглядали через паркан музею залізничного транспорту на його експонати. Щкода, що музей був вже закритий, але нічого, у нас по плану буде ще «живе» залізничне чудо. Трохи покатавшись по вулицях і парках Бреста, вирушили за місто. Вибравшись з урбаністичної цивілізації, одразу почали шукати місце для ночівлі, бо вже стемніло. Зупинились у лісі при дорозі.

День 3. Брест-Біловежська Пуща. 94 км.
Ніч була спокійною і навіть вранці ніхто не заважав досинати те, що не доспали у попередні два дні. Вирушили із стоянки майже об одинадцятій. Пізній виїзд та сильний зустрічний вітер не додавали оптимізму. У місті Кам’янці перевели подих, підкріпилися у місцевій кулінарії. Відпочиваючи, оглянули місцеві визначні місця – собор та вежу.

Лиже о 3 дня прибули до центрального входу в Біловежську пущу. Тут нам запропонували 3 види розваг: музей природи, вольєри з тваринами та веломандрівку по лісу. Ми взяли все.

Почали з музея, в якому побачили велику кількість різних тварин та птахів, але, на жаль, у вигляді опудал. Дуже привітна працівниця музею зі своєї ініціативи цікаво розповіла про музей і заповідник в цілому, пояснила, що заради музею можна пожертвувати по одній різній тваринці. Так, наприклад, зараз у Пущі 430 зубрів на білоруській та 440 – на польській стороні, а це вже максимально критична кількість і збільшення їх чисельності може призвести до знищення лісу, бо полюбляють зубри кору дерев.

Вольєри схожі на зоопарк, але тваринам надано більше простору.

Для огляду самого заповідника обрали найдовший маршрут, який майже повністю покривав всі цікаві місця, які позначалися як на карті, так і в дійсності спеціальними табличками. Деякі з них були вигаданими, аби збільшити саму кількість таких місць, як то наприклад «атака короїда», але більшість все-таки вражала, наприклад дуб-патріарх, багаторічна сосна тощо.

Маршрут пролягав через ліси – хвойні і листяні, інколи навіть з такими напівекзотичними деревами для лісу, як граб, ясень, клен. Мандрували асфальтованою дорогою, як злітна полоса, але можна відхилитися від маршруту і проїхатися грунтами або ділянкою дороги, де йде ремонт.