«От у наш час!
» це було цікаве місце. Тут можна було побачити дійсно цікаві ровери, цікаві компоненти, послухати про власний досвід того, що і як працює, поспілкуватися. Ну і, власне, нові ровери з’являлися регулярно і часто. І от зайшов я цього разу – а тут… Прикро… Втім, гештальт треба закривати, бо муляє. Тож, далі буде за ровера …Історія Залізного лісоруба почалася близько 7 років тому. Почитати що до чого, якщо цікаво, можна тут.
Перші роки зо два свого життя він жваво бігав по лісах, лугах та парках, та приносив радість. Але радість була дещо неповною, адже од самого початку було зрозуміло, що хоч загальна концепція і класна, фреймсет фантастичний – але треба переобвішувати. Причому повністю. Ідеї були різні, загальна концепція – практично, але максимально легко і, в той же час, крабон-фрі. Ну і красиво, звісно. Хто пам’ятає мої інші байки, той знає, що для мене зовнішній вигляд завжди був важливий… Я навіть почав його переобвішувати – спочатку колеса, потім гальма.
Але потім сталося… багато різного сталося. І в країні, і в особистому житті, і в роботі. І часу на катання не лишилося. Повісив я лісоруба на стійку – і там він і провисів наступні майже п’ять років. Втім, весь цей час воно постійно муляло. Бо хотілося завершити. І кататися. І от, нарешті, дитинка доросла до стану, коли вже можна катати разом, та й домуляло вже до стану «все, треба – і негайно». І я таки його дозбирав…
Від початкового агрегату, як і планувалося, лишився лише фреймсет (рама та вилка) і кермо. Причому, зрештою вийшло навіть краще, ніж я планував од початку. За цей час змінилася лінійка Tune, що дозволило зробити значно цікавіший обвіс. З’явилася трансмісія 1х12. Брукс перестав робити сідло B-15 Titanium в класному коричневому кольорі, якій пасував би сюди значно краще – але і чорне сідло і, відповідно, гріпси, вписалися чудово. Хоча лишився таки один компроміс, який випадає і з концепції карбон-фрі, і з зовнішнього вигляду – шатуни. Я так і не зміг знайти щось на кшталт Бігфута…
Наразі, специфікація така:
Рама: Trek Sawyer 2012, 17,5" CroMo HT
Вилка: Trek Sawyer CroMo rigid w/db mount
Рульова: Tune BoBo 1-1/8" (red)
Виніс: Tune Geiles Teil 4.0 (1-1/8" x 31.8 mm, 17°, 85 mm, black)
Кермо: Bontrager Crivitz (690 mm x 31,8 mm)
Гріпси: Brooks Slender (130 + 100 mm, black)
Глагол: Tune Leichtes Stuck (27.2 x 420 mm, black)
Зажим: Tune Schraubwurger (red)
Сідло: Brooks B15 Swallow Titanium (black)
Система: Sram XX1 Eagle (1 x 12, 34t, DUB, 175 mm, black set)
Каретка: Sram DUB BSA
Задня перекидка: Sram XX1 Eagle (black)
Перемикач: Sram XX1 Eagle Gripshift
Касета: Sram XG-1299 XX1 Eagle (10-50t, black)
Ланцюг: Sram XX1 Eagle (black)
Педалі: Shimano XTR PD-M9120
Переднє гальмо: Formula T1 25-th Anniversary Edition #47
Заднє гальмо: Formula T1 25-th Anniversary Edition #47
Переднє колесо: Tune Olympic Gold III
- ZTR Crest Mk III 29" (32h, black/red)
- Tune Princess Skyline QR (red)
Ротор: Formula 2-piece (160 mm, red)
Ексцентрик: Tune U20 Skyline MTB (red)
Гума: Schwalbe Racing Ralph (29 x 2,10" SnakeSkin TLE AddixSpeed)
Заднє колесо: Tune Olympic Gold III
- ZTR Crest Mk III 29" (32h, black/red)
- Tune Prince QR (red)
Ротор: Formula 2-piece (160 mm, red)
Ексцентрик: Tune U20 Skyline MTB (red)
Гума: Schwalbe Racing Ralph (29 x 2,10" SnakeSkin TLE AddixSpeed)
Фактична загальна вага в такому сетапі – 11100 г. (за розрахунками мало бути 10820 г.
)Естет всередині мене волає про те, що 10-50 – це перебір і взагалі треба дивитися в бік сінгла. А зважений користувач всередині мене каже, що сінгл – то перебір і він вже радше погодиться на Рохлофф (хоч він і важить як цеглина). А ще той бісів естет каже, що було б ідеально, аби обід був червоний, а не чорний. І тут мені навіть є що відповісти, адже в заначці лежать два білих ZTR Arch Ex, які можна віддати на перефарбування та зібрати на них ще комплект коліс – але цього разу на моїх улюблених КрісКінг-ах…
Поїздив ним трохи… Виніс треба довший. А ще тюнівський зажим геть не тримає глагол в сталевій рамі. Буду шукати щось міцніше… Але загалом це дуже, дуже приємний ровер… Катить як по мастилу. М’яко, все ковтає, при цьому крутиться шикарно і фантастичний накат. Поїздив лугами під Києвом – то майже зовсім не крутив. Два-три рази – і котишся собі накатом з пів кілометру…
Щоб лоскотали... 
