Шалом брази і сісти
Нашкріб тут троха фото у Kaschey та Siia
Розбавлю буквами, і щось із того вийде =)
:
Пішохідний перехід в Ужгороді так і не відкрили. Тож вирішили їхати через селище зі смішною, як для нашого регіону назвою
- DSC_9360.JPG (96.86 Кіб) Переглянуто 4805 разів
Власне переправились через кордон вельми швидко. Митник для голочки заглянув в пару баулів і спитав де плануємо зупинитись.
В перший день погода була вкрай прекрасна
Спочатку йшов дощ, потім дощ, за ним слідував дощ, ще один один дощ, і все закінчилось дощем.
Хоча от вечір біля багаття видався майже сухим (в плані опадів
)
Всі наші привали виглядали приблизно так:
На кордоні зустріли якихось співвічизників, що лякали ведмедями і оспівували красу озера "морське око".
Від такої спокуси складно було встояти, то ж вирішили поїхати і глянути все на власні очі.
Власне, від кордону до озера веде кльовий майже велосипедний маршрут. Гірські асфальтовані, і розчищені!!! від снігу доріжки. Майже рай )
Забігаючи наперед, розкажу що цю вкрай благосну погоду не витримали обиджа жопса. Мій сканав в перший день, льошин дійшов на третій. (як виявилось вдома, окислились контакти на картах пам'яті. Поломки виявились не критичними).
Тому міцне здоров'я учасників групи - викликає окремий захват.
Суворі умови не змогли похитнути навіть нашу психічну стійкість. І за це окрема дяка.
Обіцяне озеро виявилось дійсно величним. А безсніжна зима додала йому краси і шарму.
Враховуючи умови не дуже хотілось затримуватись в горах, то ми відразу і чкурнули вниз, в сторону рівнини.
Власне спуск - окрема після. Кілометрів 15 шалено польоту зі скиданням 500 метрів висоти
)
