Коротко....
Ті, хто навчився за ці роки читати поміж рядків могли здогадатися, що одна лише назва цієї одноденної покатушки вже віщувала суперпригоду, яка вийшла у петлюрівському стилі легкої, а часом і не дуже анархії.
Гуляй поле почалося одразу по прибуттю у Фастів, де на багажнику був перебинтований кривавий кавун (фото в студію), а вже через якісь пару годин польового шляху, я був вимушений щодуху летіти назад у Фастів у пошуках загубленого учасника "апіздуна". Що було далі сказати важко.... Так, дійсно, вовче болото налякало не на жарт, хто був, той зрозуміє.... 20-хвилинне пробирання крізь непролазне, а часом таке болюче кукурудзяне поле у пошуках покинутої садиби назавжди запамятається, як щось анріельне.
Далі був Корнин з його "кафешками", другим зарізаним кавуном, купанням у водосховищі, "шашликом" та спогляданням карєрів. А потім блуканням, шуканням один-одного та черговим купанням. Зрозумівши (ще о 10-00), що на нормальну тягу ми аж ніяк не встигаємо, я одразу схаменувся та спробував схаменути інших, які чомусь до останнього відмовлялися у це вірити. Виплеск емоцій вони вирішили дати у формі жбурляння мого подсідела у далекі кущі. А, було і третє масове купання у річці Ірпінь з елементами несанкціонованого водного фрісбі))
Шлях зворотній був у стилі "наздожени тягу". Все зіпсував прокол у одного з учасників гонки. Надалі, залишившись з ним, группу у повному складі я вже не бачив. Так удвох, я та Слівік почали спрінт. Якимось дивом у полі зутріли трохи розгублений хвіст групи здоровля нумер один у складі Лілі, Юрка з другом Олексієм та "дівчинки з пляшками" Катерини. Об`єднавши зусилля ми було спробували майже наздогнати "голову", але раптовий магаз зіпсував усі плани)
По дорозі, зовсім випадково підібрали Вікторію, яка медитувала у кукурудзяних полях.
Дуб Палія цілували вже у сутінках. А трошечки пізніше, йшли хвилин 10 пішки, лікуючи чиюсь попу.
Але раптовий дзвінок Клементія перервав наш релакс. До комфортної тяги "Рівне-Київ" всього 15 хвилин і вони домовились аби нас туди впустили.
Гонка на виживання скінчилася спогляданням відправляючогося потяга о 21-01. Реально, не вистачило 2-3 хвилин.
Як результат, о 22-30 ми, обєднавшись з "кафешниками" гордо пємо мінералку у останній Миронівській тязі та весело та сонно згадуємо цей шалений гуляйпольський день)
Висновки: вдячний усім за терпіння, подолання пісків, посмішки у кінці подорожі) всі молодці, а особливо той нещасний новачок. що вперше у житті проїхав понад 100км у такій лайтовій покатушці). Реальна цифра: 60% грунти, піски, бруківка, польовка/40% асфальт)
У мене з Фастова до Фастова вийшло 110км! + 30км на добирання/забирання з вокзалу і як результат 140км за день!
Наш трек кому цікаво