Дивовижно
! І після екскурсії все воно виглядає, як рідне
хоча може то лише для мене, адже мрії потрапити у Зону не один і не п`ять років
Ось тримайте фоточки
архівом і
для перегляду.
Отже..
Бажання побачити Зону дошкуляло мені вже давно.
Спочатку це була просто цікавість до одного з етапів історії моєї Країни, згодом - купа перечитаних С.Т.А.Л.К.Е.Р.ів.
Втім, йти "дикуном" бажання не було: чи то вік вже бере своє, чи то мене так виховали, але бігати від патрулів по кущам - це не те, заради чого я хотіла їхати до отруєної поліської землі. Ну і радіаційна безпека: дозиметри - то добре, але ризик таки чималий.
Чухаючи потилицю, я крутила педалі, набирала форму - і все заради того, аби доїхати до легендарного КПП Дитятки. Ооо,
це було дивовижно! За місяць була друга серія -
поїздка у Страхолісся (КПП Зелений Мис). Проходить місяць -
перша мандрівка з циклу "Поїдьте туди, де вмерла Україна". Ще за два місяці -
наступний вояж.
Одним словом, закрутилося...
З часом пріоритети змістилися з асфальту на грунти, і тут відкривалися нові можливості.
Загалом, з 2013 року мандрівки в Полісся були дуже очікуваними і бажаними навесні і восени.
Якісь маршрути були так собі, якісь - більш цікавими і пізнавальними. За три роки в трикутнику Малин - Народичі - Коростень було обкатано майже все.
Але ті враження дають лише розуміння наслідків цієї без перебільшення величезної біди, але для повноти вражень хотілося б побачити безпосередню причину і атомград-привид.
Варіантів потрапити в Зону законно і безпечно небагато, тож вирішила цього року приділити увагу втіленню мрії, про що не пожалкувала ні разу!
Організація: не дивлячись на нюанси з ціною, організація на 5++. Коли побачили, який натовп зібрався, питання щодо ціни відпали: якщо і вірно пам"ятаю список, нас сьогодні було 48 осіб! З них 10 українців, два білоруса, один канадієць - і усьо. Всі інші - англомовні іноземці. Всього 4 буса! Транспорт комфортний (ремені безпеки, ТВ, мікрофон, шкіряний салон), гід надзвичайний, пізнання його вражають - одним словом, воно варте своїх грошей.
Але то все текст. Перейду до вражень.
Дорогою до КПП гід розповів передісторію, принципи роботи реактора, ймовірні причини катастрофи: одним словом, на в"їзді в Зону ми вже повністю розуміли, куди їдемо.
Перша зупинка - село Залісся, передмістя Чорнобиля
ФАП
Єдина жителька села, Розалія Іванівка, на жаль померла у грудні, а від її будинку
лишилося лише попелище: житло згоріло буквально за тиждень до нашого візиту
..
Музей у будівлі старого кінотеатру
Меморіал "Зірка полин" з вражаючою алеєю мертвих сіл
Пам`ятник паперових журавлів з ТВЕЛами
Меморіал загиблим ліквідаторам
Виставка роботів і машин, які приймали участь у ліквідації наслідків вибуху
Наступна зупинка - с. Копачі. За чорним збігом обставин, село виправдало свою назву: майже всі будівлі і дерева закопані, оскільки забруднення тут було надзвичайне. Та і на сьогодні у деяких місцях перевищення норми сягає 10х і більше, причому це стосується двору дит.садка
(в мене у дитинстві була така кухонна плитка)
Всередині будівлі чисто
І от вже атомна станція поряд, але зліва, за кілька кілометрів по бетонці, чи не найдивовижніше творіння: ДУГА
Для розуміння масштабу
Одиноке яблучко поряд
Тут досить чисто
Машинна зала антени
Дорогою до станції нас накриває хмара з мокрим снігом, але ближче до станції опади майже припиняються, тож заворожено спостерігаємо творіння, величне і страшне водночас
На узбіччі бруднувато, а за паркан краще взагалі не лазити
Біля 4 енергоблоку
фон спочатку в 5 разів вищий за норму
З боку нового саркофагу - зростає
А потім і біля енергоблоку наздоганяє (все таки девайсу треба трохи часу, аби заміряти)
Довго гуляти тут не хочеться, та і обід чекає, тож під враженням від побаченого проходимо контроль у їдальні і обідаємо
Годують дійсно смачно. Просто, але смачно.
Задоволені, котимося далі. Наступна зупинка - атомград-привид, м. Прип`ять. Дорогою зупиняємося коло стелли
Навпроти неї - те, що лишилося від сумнозвісного Рудого лісу (три сухі деревини)
На місці захороненого спотвореного лісу вже виріс новий
Втім він теж місцями рудий, але то через літні лісові пожежі.
Наближатися до нього бажання немає: на узбіччі перевищення не захмарне
втім за 2 метри від дороги фон вже перевищує норму у 8-10 разів, і надалі росте.
Отже, Прип`ять. На в`їзді в місто - це один КПП, але проходимо його швидко.
Вузенька заросла деревами стежка, де ледь проїздить бус, колись була проспектом Леніна.
Далі - відомі всім будівлі: БК Енергетик, готель Полісся, багатоповерхівки, але на фото - це одне, а от вживу справді вражає:
Другий поверх Енергетика
І звичайно ж візитівка міста: оглядове колесо
Кабінки досі жовті і виглядають майже, як нові, на відміну від сусідніх автодрому, човників і ромашки
Школа №3
Фізичний клас з кліпу
Басейн
Годинник на басейні зупинили на тій самій фатальній комбінації цифр
А це - тут просто немає слів. Це треба бачити
Фінішний контроль на КПП Дитятки (третій за сьогодні)
[spoilerа це там же у 2012 році]
[/spoiler]
Ще раз дякую всім, хто склав компанію.
Навесні маю бажання ще раз поїхати (якщо вийде - на 2-3 дні), тож кому цікаво - приєднуйтеся.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.