Велокиїв

Магнетичне місце -скельний каньйон на горі Синиці (1186 м) над Криворівнею, зветься по гуцулски "Довбушєнки", по книжковому ж – "Довбушеві комори". Найпростіше піднятися – але досить стрімко – від музею Грушевського в присілку Бережниця. Підніматися 1,5-2 години - за умови доброї дихавиці і карти на руках. Де-не-де на підйомі проглядається фантомний маркер - не йдіть по ньому, він від лукавого.
Ще є добре промаркований, але безперспективний траверс до Верховини, виведе близько трампліну. Бо ще від самого трампліну до центру Верховини йти добрий, як для пішохода, кавалок дороги - останні 3 кілометри ніякий автобус вже не хоче спиратися. Ще є дорога до Криворівні в район хати-ґражди, але страх довга, нею добре закільцьовувати маршрут, спускатися.
На Красноїлля спуск – актуально красноїльским. Скельний каньйон справді вартий уваги – в найефектнішому відрізку між стрімчаками стін – близько 15 метрів, заввишки ж одна із стінок сягає за 20 метрів. Такий каньйон тягнеться - метрів 30, потім збавляється, але гребнем тягнеться ще більше сотні метрів.
"На верхотурі каньйону починаєш розуміти, що саме Громаді каменю люди до цього часу звикли поклонятися. Коли перед очима маленька церква хатнього типу - сприймаєш її не так серйозно, як велику габаритну будову. То є відлуння язичницької традиції, шанобливого ставлення до Каменів- храмів природи.Різниця між "тоді й зараз" в тому, що зараз храми роблять для зручності людей, а первинно сприймалося як оселя первісного Божества".
1959 в урочищі відбувалися зйомки радянського, аж червоного, кіна «Довбуш». Опришки верзли різні нісенітниці про колоніальний імперіалізм – чистою російською мовою – а на локації Довбушєнок проходив обряд ініціації в красні партизани – хто перейде по смереці від кінця до краю – тому опришківський партбілет, а хто сорвался каменем вниз – тому чорт з під землі каже, най рятує їх партія.
Ясно, що актори не стрибали в прірву і зйомки відбувалися десь біля ближнього гастроному – зате опришківський трюк справді виконували каскадери. З єдного на інший бік каньйону була перекинута непочищена від кори смерека - кадри каскадерської штуки ми можемо вздріти у «Довбуші».
Поміж каміння в каньйоні є шпара, звана авансом печерою. Якщо ставитися до неї як до шкуродеру – кажуть, можна спуститися на десяток-другий метрів, але все це між живого каміння. Скарбів (Довбуша) там все одно немає.