Чернігів-Любеч. Фото
Додано: 22.8.07 23:34
Любеч - одне з найдревніших міст не лише Чернігівської області, а й держави. Згадується у давньоруському літописі "Повість минулих літ" у 882 р. В ХVІІ-ХІХ ст. Любеч був сотенним містечком, волосним центром, належав чернігівському полковнику П.Полуботку, родині Милорадовичів. Чисельність населення складає близько двох з половиною тисяч.
Шлях пролягає через села Рудка, Мохнатин, Кувечичи, Смолигівка. Відстань від Чернігова таким маршрутом близько 55 км. Для повернення був план прокататися іншим маршрутом - через Славутич і Михайло-Коцюбинське, але через відносно піздній виїзд довелося відмовитися і повертатися вже відомими дорогами. Були вони різної якості: від гладенького свіжого асфальту до побитого часом, та ділянки старої бетонки з широкими стиками - жах велосипедиста.
Щоб урізноманітнити подорож, вирішую відхилитися на польову грунтовку. Після Мохнатина стаю в полі і намагаюся обрати правильний напрямок, щоб часом не зробити зайве коло. Орієнтуюся за роздрукованою завчасно мапою та положенням сонця на дану годину - має бути ледь західніше півдня... Доки я сумнівався, до мене під'їзджає на "лисапеті" досить старенький дідусь, явно мене з кимось сплутавши. Він і допоміг остаточно зорієнтуватися. Вже потім я зрозумів, що він напевно поспішив до мене щоб рятувати коня, неподалік якого я зупинявся
Відвідую проїздом Москалі і Антоновичи і вирушаю до Кувечичей - назад на асфальт. Коли потім на польовій грунтовці мене поволі обганяла "Победа" М-20, склалося враження що потрапив крізь "дірку" в часі років на 40-50 у минуле. Тут і теорія викривленого простору, і про четвертий вимір згадалася... Але коли я його наздогнав і побачив що чоловік в кабіні балакає по мобільному, можна було заспокоїтися
У центрі Любеча зустрічаю пам'ятку - танк, аналогічний ріпкинському.
Пару кілометрів луками і попадаю на Дніпро із затоками. Помічаю табличку з попередженням про заборону перетину державного кордону. На самому березі розкидані групи відпочіваючих, а дещо далі встановлено чимало різноманітних вагончиків. Своєрідні літні резиденції
З пагорбів Любеча можна спостерігати чудовий краєвид - луки і Дніпро. Шкода що у другій половині дня фотографувати доводиться проти сонця...
Кажуть, в самому місті є цікаві пам'ятки, але вже не було досить натхнення і часу шастати містом
Повернення досить приємне. Легкий західний вітерець тепер підганяє, а сонце дає лагідне світло, закочуючись за обрій.
В результаті маємо загалом 149 км пробігу, "фотосесію" і здорову втому.
(Також тут)
Шлях пролягає через села Рудка, Мохнатин, Кувечичи, Смолигівка. Відстань від Чернігова таким маршрутом близько 55 км. Для повернення був план прокататися іншим маршрутом - через Славутич і Михайло-Коцюбинське, але через відносно піздній виїзд довелося відмовитися і повертатися вже відомими дорогами. Були вони різної якості: від гладенького свіжого асфальту до побитого часом, та ділянки старої бетонки з широкими стиками - жах велосипедиста.
Щоб урізноманітнити подорож, вирішую відхилитися на польову грунтовку. Після Мохнатина стаю в полі і намагаюся обрати правильний напрямок, щоб часом не зробити зайве коло. Орієнтуюся за роздрукованою завчасно мапою та положенням сонця на дану годину - має бути ледь західніше півдня... Доки я сумнівався, до мене під'їзджає на "лисапеті" досить старенький дідусь, явно мене з кимось сплутавши. Він і допоміг остаточно зорієнтуватися. Вже потім я зрозумів, що він напевно поспішив до мене щоб рятувати коня, неподалік якого я зупинявся
Відвідую проїздом Москалі і Антоновичи і вирушаю до Кувечичей - назад на асфальт. Коли потім на польовій грунтовці мене поволі обганяла "Победа" М-20, склалося враження що потрапив крізь "дірку" в часі років на 40-50 у минуле. Тут і теорія викривленого простору, і про четвертий вимір згадалася... Але коли я його наздогнав і побачив що чоловік в кабіні балакає по мобільному, можна було заспокоїтися
У центрі Любеча зустрічаю пам'ятку - танк, аналогічний ріпкинському.
Пару кілометрів луками і попадаю на Дніпро із затоками. Помічаю табличку з попередженням про заборону перетину державного кордону. На самому березі розкидані групи відпочіваючих, а дещо далі встановлено чимало різноманітних вагончиків. Своєрідні літні резиденції
З пагорбів Любеча можна спостерігати чудовий краєвид - луки і Дніпро. Шкода що у другій половині дня фотографувати доводиться проти сонця...
Кажуть, в самому місті є цікаві пам'ятки, але вже не було досить натхнення і часу шастати містом
Повернення досить приємне. Легкий західний вітерець тепер підганяє, а сонце дає лагідне світло, закочуючись за обрій.
В результаті маємо загалом 149 км пробігу, "фотосесію" і здорову втому.
(Також тут)