Pride Sziget trip

Для опису покатньок та походів, що можуть стати еталоном
Аватар користувача
simbir
* *
Повідомлень: 168
З нами з: 29.10.13 11:57
Skype: c-maks
Стать: чол
Звідки: Позняки
Контактна інформація:

Pride Sziget trip

Повідомлення simbir » 6.9.17 10:40

Ідея та мета велопоходу
Розширення горизонтів по велопробігам з України до ближнього зарубіжжя та тестування безвізу в рамках велопоходу. А саме подолати за сім днів на велосипедах відстань від Львова до Будапешта та фінішувати на відкритті музичного фестивалю Sziget.
Cклад учасників
Юрій Саприкін - організатор велопробігу, автор проекту.
Зображення
Сергій Горбачев
Зображення
Максим Семак - автор звіту.
Зображення
Зліва направо: Андрій Пащенко, Тудор Кілару, в центрі Андрій Ільєнко
Зображення
Пройдені GPS-треки
День 1 https://www.strava.com/activities/1115618817 Від Львова за Стрий 80 км, Страву почав писати не від початку.
День 2 https://www.strava.com/activities/1117054860
День 3 https://www.strava.com/activities/1118891205
День 4 - відпочинок м. Берегове - с. Дійда (Бора-Бора)
День 5 - https://www.strava.com/activities/1122154531
День 6 - https://www.strava.com/activities/1123275844
День 7 - https://www.strava.com/activities/1125370085
Дати проведення походу
03.08-09.08
Довжина активної (велосипедної) фази походу
Загальний циклічний кілометраж - 600 км.
Бюджет поїздки
Фінансова складова в кожного учасника суттєво відрізнялась, оскільки відмінності були починаючи від меню харчування (Андрій Пащенко вегетаріанець), закінчуючи відпочинком на самому Сігеті. Особисто мої витрати із врахуванням фестивалю без купівлі квитків (вони мені дістались як призові на розіграші від Pride Bikes) це 1500 грн та 150 евро із дорогою додому.

Велопробіг готувався Юрієм ще за 9 місяців. Були проведені анонси в масмедіа та почався пошук спонсорів на надання автомобілю супроводу групи. До велопробігу могли доєднатись усі бажаючі, а стимулом для цього був розіграш 5-ти дводенних квитків на Сігет. Планувалось, що група учасників складатиме максимум 10 чоловік. Але після розіграшу квитків охочих вело-меломанів не виявилось :unknown: Тож зі Львову мало їхати шестеро, а в Берегово ще двоє долучились. Але в останній момент двоє учасників з Харкова не встигли отримати біометричні паспорти, хоча обіцяний термін вже минув. Тому їм довелось пропустити етап велопробігу і доєднатись на сам Сігет :crazy:
Пошуки спонсорів також не дали результатів. Від проекту Pride Bikes Велопланета ми мали автомобіль супроводу на відрізок від м. Берегово до Будапешту, а отже найскладніший етап через гори ми мали проїхати з усіма речами на собі. Ночівлі планувались в наметах, а цивільні лише в хостелах в Берегово та Егері. Палатки були дві, в Юри 4-місна, та моя двомісна. Отже, на велосипедах мали везти автономний "бівак". Цей момент дошкуляв особисто мені найбільше, адже дуже хотілось проїхати по Угорщині на шосейному велосипеді. Тому переді мною була дилема: або брати гібрид і вантажити 85 літровий баул, перевірений автономними гірськими походами або щось вигадувати з шосейником. Так як від початку на велопробіг було заявлено шосейні велосипеди, то і пріоритет був саме в нього. На "пір'ях" передбачені бонки для кріплення багажника і, довго вагаючись, його було встановлено
Зображення
Напередодні від'їзду був пробний виїзд на керованість таким агрегатом.
Найбільше за що переживав, то це за міцність рами та колеса, адже 25 кг точкового навантаження на шосейнику з тонесенькою 23 мм покришкою це було справжнім випробуванням як велосипеда так і своїх нервів не влетіти в ямку :eek:
День 1.
Львів-Стрий.
Прибуття у Львів. Залізничний вокзал, ранок. Зустрічаю Юрія та Сергія з харківського потягу, що прибув на годину пізніше за мене. Хлопці невиспані крокують із пакетами з супермакркета, в яких каремати та спальники, літня палатка, і по невеличкому рюкзачку :duma:
Логістика велосипедів з Харкова була проведена Новою поштою у Львівський веломагазин Boomerang Boardshop, на відкриття якого ми ще почекали півтори годинки та почали збори і докупівлю аксесуарів та запчастин. Поки чекали на відкриття магазину зустрілись із Андрієм Пащенко, котрий прибув у Львів ще за день. О-пів а першу дня налаштували велосипеди та спакували речі. На велосипедах Pride шосейник та циклокрос встановлені консольні багажники. Андрій був на найнері МТБ.
Зображення
Зі Львова вирушили по найпалючішому сонцю без запасів води 8) І тільки виїхавши за місто на трасу одразу затарились на заправці.
Зображення
Та незважаючи на спеку і незвичність до керування з таким вантажем їхалось досить легко. Варто набрати крейсерську швидкість і далі інерція сама тебе везе, тільки злегка підтримуєш набрані 25-27 км/год. Але поспішати не було необхідним, так як і без того весь час від'їжджав далеко вперед від групи. Кілька коротких зупинок на перепочинок і ввечері ми вже в Стрию
Зображення
По місту поїхали шукати кафе де повечеряти. Майже проїхавши місто, мою увагу привернув ресторан із назвою "Куркулье", бо крім піцерії та кількох кафешек-барів нічого не помітили. Але відразу до ресторації зайти не наважувались, бо за назвою та виглядом очікували що ціни будуть відповідні
Зображення
І в цей момент по доріжкам через площу вальяжно катить чопер на Електрі у відповідному одязі чоловік середнього віку з пакетом в руці і по-господарськи заїжджає в двір ресторації. Я не роздумуючи поїхав за ним і не помилився :roll: Чоловік нас люб'язно запросив та надав своє місце під наші ровери
Зображення
Як виявилось він є власником цього закладу. Одразу запропонував нам душ, що було дуже актуально. Тож прийнявши душ, замовили вечерю та поставили заряджати гаджети. Після вечері, лишивши ровери в дворі, вийшли подивитись місто і в маркет придбати закуску харчі на ніч і ранок
Зображення
Зображення
Повернувшись до роверів, в тій же ресторації набрали води на приготування і поїхали за місто шукати місце на ночівлю біля річки Стрий. Проїхавши до 10 км, з другої спроби розвідка дала добро на стоянку
Зображення
Зображення
Зображення
В ту ніч місяць настільки освітлював все довкола, що ліхтарі не знадобились
Зображення
Зображення
День 2
Стрий - десь за перевалом на межі Львівщини і Закарпаття
Підйом о 5.30 ранку. Це був єдиний ранній підйом із усіх запланованих ходових днів :no:
Під час приготування окропу на пальнику щоб зекономити час, виявився сюрприз - новий шланг після кількох секунд роботи пропускає газ в місці з'єднання з горілкою, тож казанок трохи закіптявився, і це було перше й останнє використання пальника, хоч окріп в нас таки був.
Стартонули після 7-ї години знову без запасів води. В першому ж селі зупинились біля магазинів та наповнили фляги. Краєвиди почали змінюватись на гірські і потроху почався набір висоти.
Зображення
Зображення
Зображення

Зображення
О-пів на 11 завітали до ресторанно-готельного комплексу "Окей" підкріпитись, відпочити, та підзарядитись. Місцина досить популярна серед туристів. Зупиняються багато автобусів, смачна домашня кухня із досить помірними цінами. Далі вирушили рівно о-півдні
Зображення
Температура на сонці +44, в тіні +32, на дорозі +52. Попереду тільки вгору і до перевалу ще далеченько. Після години набору висоти я знову від'їхав далеко вперед та зупинився на майже безлюдній АЗС. Дуже приємно, коли є можливість охолодити голову у вбиральні прохолодною водою. Але придбати нічого не можна було, оскільки в магазині перестав працювати інтернет. Тож на газоні за будівлею ми влаштували годинну сієсту і якраз дочекались роботи магазину. Рух продовжили о 14 годині. Після кількасот метрі :empathy в набору висоту я почав помічати що вже не випереджаю, а навпаки ледь тримаю темп Юри. Як виявилось, йому якраз до вподоби гірські етапи. Але справа не в цьому, відчувалась втома та якесь виснаження. Після пропозиції Юри заїхати в кафе поживитись, я здивувався що вже час обіду, бо їсти зовсім не хотілось, хоча вже був час. Тож після пошуків кафе, а перші двоє закладів були зачинені, я почав відчувати неабияку втому. Темп в гору впав до 8 км/год. Нарешті ми віднайшли працюючу кафе, тільки от і там не склалось пообідати. Було дуже багато далекобійників та на замовлення можна було прочекати годинами. Тож знову охолодивши голову почали заїжджати на перевал. Після 17-ї години дістались до наступного ресторану із символічним знаком
Зображення
Замовивши порцію спагеті, я зрозумів, що не те що їсти не хочу, а й дивитись в сторону їжі не можу. Так і не повечерявши, на годину а то й більше взагалі відключився
Зображення
За цей час хлопці дізнались, що ми вже досягли місця призначення сьогоднішнього дня (очікувалось, що наш перевал має бути за наступним населеним пунктом), та сходили в розвідку і неподалік знайшли місце для палаток. Це була найприємніша звістка, що на сьогодні більше не треба крутити і поруч кафе із люксовим туалетом. Це дійсно дивно, що в таких далеких місцях є ресторани із дзеркальними вбиральнями з автоматичними приладами та цінами на меню дешевше за звичайні київські кафе. Отже пілся 20-ї години ми вже отаборились. Я лишився в палатці з велосипедами, а хлопці пішли святкувати взяття висоти до ресторану :friends: Я ж окрім води нічого пити не міг. І незабаром почалось виведення тої води не популярним способом :zopa: Навіть після кількох ковтків через пару хвилин доводилось бігти до лісу. Це був тепловий удар. Озноб, втома, та розлад шлунку. Навіть регідрон вже не допомагав. Не допомогли ні сієсти, ні водні процедури. На горках я "закипів". Можливо це й через те, що не вживав охолоджену воду, бо за тиждень до велопробігу після тренувальної сотки хильнув холодного квасу і захворіло горло, через що ледь встиг вилікуватись до старту велопробігу і з холодними напоями обмежував себе. Ніч була ще та. Всі думки зводились до того, що це завершення велопробігу і на ранок слід шукати попутку до Мукачево і брати квиток до Києва. Але підтримка групи внесла корективи в ці думки. Вирішив спробувати докрутити до Мукачево, а там побачимо.
День 3.
Перевал - Берегово.
Що ж, це була ділянка в 110 км з багатьма "технічними" зупинками. Хто дивився Джиро, як Том Дюмулен, який виграв цей тур, зупинявся та находу скидав веломайку з лямками - мої зупинки відбувались в такому ж руслі :help:
Хоча, як здавалось що далі буде тільки вниз, все одно були набори висоти, втома і виснаження, та майже без їжі не давали їхати більше 20 км/год по рівному.
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

Зображення
Види з місця ночівлі на перевалі
Зображення
Зображення

Зображення
Зображення
Зображення
На черговому перетині річки Латориця, а їх було щонайменше з-півтора десятка, зупинились освіжитись
Зображення
Зображення
Зображення
Тільки доїхавши до Сваляви я потрапив в аптеку за консультацією та препаратами.
Зображення
Температура була не критична 37.4, придбавши іммодіума та про всяк випадок білого вугілля, хоча в мене і було активоване вугілля та ніфуроксазид, з'явилась надія на одужання. Іммодіум взагалі ніяким чином не вплинув, а ніфуроксазид швидко скінчився. Пообідавши в Сваляві вирушили на Мукачеве.
Подолавши останній підйом перед Мукачевом із перепочинком на ньому, мали ще 40 хвилин прохолоди на АЗС та останній ривок в 40 км до Берегово в хостел.

Вже ввечері ми були на місці призначення, на шляху підкуповуючи домашнього вина :secret
Зображення
Після душу відчулось деяке полегшення та бадьорість. Так як хостел був на окраїні міста, а в найближчому ресторані не було вільих місць, взявши таксі, поїхали в центр на пошуки працюючої кухні. В піцерії піля 22 години кухня вже замовлень не приймала, тож ситно повечеряти не вдалось.
Загалом дорога від Львова до кордону непогана, тільки трафік великий. В порівнянні з минулим роком, ділянку на окружній Мукачеве навіть підлатали.

День 4.
Відпочинок. Ліжко, гарні умови та невирішеність із місцем перебування і ночівлею цього дня. Під час підготовки до велопробігу не було ясності від усіх охочих учасників, і перебронювання хостелів трохи сплуталось. І ще ми планували в цей день заїхати на вело-музикальний фестиваль в Лумшорах, але не склалось. Як наслідок, кімнати були зарезервовані на одну ночівлю. Щодо пролонгації адміністратор чіткої відповіді не давав до самого виселення, до 11-ї години. Не дозволили і вмовляння розмістити палатки у дворі на траві, аби був доступ до санвузлу. Отже, після 11-ї ми знову запаковані та взяли ціль на найближче село Дийда на берег озера. За словами адміністратора, там щось типу кемпінга. Діставшись до входа на територію, було зрозуміло, що це дуже популярний курорт, так як стояли черги авто на в'їзд, велика огорожена територія пляжа Bora-Bora. Вартість за вхід - 120 грн.
Зображення
На території басейни, души, туалети, спорт-майданчики, бесідки, шезлонги, вай-фай, музика, бари, лаунж-зона, кухня фаст-фуду. На відпочинок сюди їдуть не тільки із Закарпаття, а й з Словаччини, Угорщини, Польщі й навіть Молдови.
Настрій одразу ж піднявся після виселення з комфортабельного хостела за тією ж вартістю з людини, що й за вхід на Бора-Бора.
Зображення
І найголовніше - чисте озеро, з якого просто не хочеться виходити в таку спеку.
Зображення
Знову цікавий момент при пошуку місця де встановити палатку. Хоч територія і велика, але це були вихідні, і всі місця в тіні вже зайняті автомобілями та палатками. Проїхавши по території, зупинились біля компанії, яка одразу привітно до нас відгукнулась: "привіт велогонам! Вперше бачу такий завантажений шосейник. - А це і є вперший раз :yes " Нам звільнили місце від шезлонгів, та запросили розташовуватись поруч. Як виявилось пізніше, ввечері, коли роззнайомолись, там був мій друг по фейсбуку Артем Топчанюк із Андрієм Хриптою - учасником велозмагань за нашу збірну на Олімпіаді в Бразилії минулого року! Ці хлопці не тільки професійні спортсмени, але ще й велоактивісти на Закарпатті, організатори багатьох гонок та змагань в різних категоріях. Що цікаво, вони також гарно знайомі із Максимом Лопатюком - чемпіоном в трекових велозмаганнях, який був партнером минулорічного велопробігу "Українці в Європі" по гумі Таннус, в якому я приймав участь. І він також мав би приїхати, але плани змінились в останній день. І це ще не всі співпадіння. Ця компанія також добре знайома із Татуревичем Едуардом, що має веломагазин в Чопі та є нашим водієм супроводу на своєму кемпері від Берегово до Будапешту. Ось такі випадкові знайомства трапляються зовсім невипадково. Юрій також знайшов із ними спільні вело-бізнес інтереси. Цього вечора ми чекали на ще одного учасника велопробігу - Андрія Ільєнка, котрий їхав з поїзда від Ужгорода до нас на МТБ. Андрій Пащенко поїхав в Берегово зустрітити його ще вдень, але після обіду вже повернувся так і не дочекавшись. Наш новий учасник прибув вже пізно ввечері, коли повністю стемніло. До речі, ввечері погода почала різко змінюватись. Спека змінилась сильними поривами вітру та хмарами, і тільки-но приїхав Андрій, як почалась злива. Фактично це був шторм із блискавками поруч та ураганним вітром до ранку.
День 5.
Берегово-Токай
Нарешті, після вживання білого вугілля мій шлунок так заспокоївся, що туалет мені вже й через силу незнадобився :D Що було дуже гарною звісткою, адже ми вирушали в Угорщину, та ще й нарешті без багажу. В Берегово чекали на автомобіль супроводу та ще одного учасника - Тудора Кілару, котрі їхали до нас з того самого вело-музичного фестивалю в Лумшорах.
Зображення
Зображення
Близько 10-ї ранку ми покидали весь багаж в кемпер та вирушили на кордон Берегшурань. До самого кордону Угорщини накрапав дощ. І взагалі температура повітря цього дня не була вище 17 градусів. Дуже контрастно після всіх днів спеки весь день не знімати дощовик.
Зображення
Перехід зайняв не більше 25 хвилин. Автомобіль проходив окремо від нас і наздогнав вже на шляху в першому угорському містечку - Вашарошнамень. Тестували біометричні паспорти. Не було питань по страховкам, кількості коштів, бронюванням. Одне питання - куди прямуємо. Щойно в'їхавши на територію Євросоюзу, перестав йти дощ до кінця дня й з'явилась дорога для шосейників.
Зображення
Але місцями нагадувала й наші дороги
Зображення
На шосерах були Юра і я. Решта - на циклокросі, МТБ та гібриді. Але на перших кілометрах сталась неприємність - коли я озирнувся подивитись чи не сильно відстає група, при цьому трохи скинувши швидкість, Сергій також озирнувся і неочікувано різко звернув, щоб не в'їхати в мене, та приклався боком на дорогу. Так вийшла посвята в шосери асфальтовою хворобою. Сильно зчесано на нозі та руці з одного боку. В першій же аптеці в тому ж містечку перебинтувались. По селам єдина аптека, що знайшли, була зачинена.
Зображення
Пункт призначення на сьогодні - Токай. Рушили через Кішварду. Харчування цього дня було без кафе. Під'їдали в магазинах та маркетах.
Зображення
Перед Кішвардою з'явилась велодоріжка нідерландського рівня.
Зображення
Однак перед самим містом вона була перекопана будівельниками. Що цікаво, на зустрічному шляху було чимало велосипедистів на турингових велосипедах із негабаритними сумками, котрі проїждали нам на зустріч по одному-двох десь через 10-15 хвилин. Схоже це проводився бревет. Ближче до Токаю розриви в групі почали зростати. Андріїв ми чекали на поворотах аби не загубитись.
Зображення
Вже ввечері, коли До Токаю лишався останній ривок, менше 30 км, МТБшники поїхали на атомобілі супроводу, так як чек-ін в хостелі мав бути до 20-ї години, а ми могли вже не встигнути із затримками. Тож машина поїхала заселятись, а ми стали на педалі і вирішили ще й поїхати коротшою дорогою по навігатору. І це була єдина помилка за весь влопробіг. Ці нещасні 10 км короткої дороги були чи не довшими за об'їздну основну трасу. Бо це була дорога для польових робіт, розбита ямами та із камінням і грунтами. Ось тут МТБ та циклокрос і проявили б себе)) Однак далі ставало ще гірше, після дощу ями були настільки великими, що доводилось пробиратись по кущам на узбіччі.
Зображення
Прибули якраз о 20-й годині, і ще й чекали на адміністратора. Хостел був порожній і вся кухня була в нашому розпорядженні :Yahoo!:
Зображення
Зображення
Вечірній Токай - наче безлюдне місто. О 22-й годині ресторан не працював, тож вечеряти довелось на цілодобовому фаст-фуді на автостанції, хоча там досить непогане меню із місцевої кухні.
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Ну і нарешті відпочинок. Вартість хостела - 250 грн з людини в двомісній кімнаті. В Берегово також двомісний номер, тільки за 120 грн з людини. Санвузол тут був в номері.
День 6.
Токай-Егер.
Збирались довго. Поснідавши кашею, привезеною ще з Києва, виїхали о 10-й ранку. Так як ввечері хотіли ще поплавати в купальнях Егер-Салока, то було зрозуміло, що якщо будемо крутити педалі всю дистанцію, то на купання вже не встигнемо. Тож запланували докрутити до Мішкольца, а там розділитись та доїхати до Егера на автомобілі супроводу і потязі. Цього дня погода була найкомфортніша, тепло, безвітряно й зовсім не спекотно.
Зображення
Зображення
Зображення
На угорських дорогах міжміського сполучення скрізь встановлені знаки, що забороняють пересування велосипедом, включно із тракторами й повозками. Але не зважаючи на це ми впевнено їхали на ці знаки і ніхто нам не сигналив, та навіть поліція проїжджала повз нас.
Зображення
Зображення
Прибувши в Мішкольц, велосипеди лишили з машиною, та вирушили в центр на обід. Місто дуже сподобалось, прикро, що не було часу на екскурсії.
Зображення
Пообідавши в байк-френдлі закладі, Юра, Сергій та Андрій Пащенко вирушили на вокзал. Я із рештою повантажили ровери та вирушили на машині
Зображення
Зображення
Прибувши в Егер за адресою хостела, це виявилась залізнична станція, на другому поверсі якої розташований наш хостел. Це якраз було зручно для групи, що їхала сюди поїздом. І щойно як ми приїхали, разом з нами прибув поїзд, але без наших учасників, і постійного зв'язку із ними не було. Година була після вечірня, десь близько 18-и, а до Егер-Салока ще трохи під'їхати машиною. Ми вирішили не чекати на усіх, занесли речі в номери та домовились із адміністратором на замовлення таксі, щойно наші хлопці прибудуть :unknown:
Резорт Саліріс вразив своїми розмірами і басейнами. В середині басейни різної темаператури та солоності із гірками та штучними річками із дном з каміння. Із критого басейну можна випливати на вулицю, та переходити в ванни із гарячею водою та швидкими потоками, що несуть тебе по колу. Це було саме те що необхідно після тривалих велопробігів.
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
phpBB [media]

Зображення
Нарешті хлопці вийшли на зв'язок вже с хостелу, та за пів-години вже були з нами в купальнях. Це була найнезручніша ситуація за весь велопробіг, коли при розділенні одна група отримує перевагу. Юру тоді краще було не чіпати })
Назад в хостел їхали всі разом, як в маршрутці *oops*
Зображення
Зображення
По дорозі в хостел заїхали в ресторан, і традиційно о 22-й кухня вже не працювала. Тому відправились на нічну екскурсію по Егеру в пошуках закладів харчування. Так як залізнична станція була на самому в'їзді в місто, пройтись нам довелось чимало і хлопці зупинились в перших шумних барах. Я з Андрієм Пащенко пішли шукати Макдональдс. І вууаля, центр туристичного Егера живе нічним життям. Повечеревши в Макдаку, пройшлись центральними вулицями та побачили відкритий театр у дворі щось накшталт колізею
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
В хостелі було 2 номера на 7 чоловік. Повернулись пізно вночі, в середину потрапити не вдалось. Адміністратор міцно спав та не відкривав на дзвінок домофона. Ключі були у Юри, які лишились в барі. В номері був тільки Едуард, наш водій, довелось розбудити. Так і потрапили в середину. Але мій номер все одно був зачинений, добре що у холі був диван на якому і зачекав уві сні на наших хлопців. В номері було шумно через гучномовці на станції, як мені казали, бо сам спав в берушах :crazy:
День 7.
Фініш. Егер-Будапешт.
Від Егера до Будапешта був найдовший кілометраж на день. І попри це ми все одно досить пізно зібрались. Так як поблизу жодних кафе не було, снідали джанк фуд із найближчого супермаркету. Під час чергової порції заварної кави із кавоварки з кемпера, прийшла геніальна ідея пересадити Андрія Пащенка на гібридний Cannondale lefty (однонога вилка), котрий їхав на багажнику кемпера ще від фесту з Лумшор.
Зображення
Андрій Ільйенко лишився в хостелі, так як в нього була невідкладна робота... Він доїхав на Сігет вже на потягу. І це було наймудріше рішення, якнайшвидше проїхати найдовшу відстань. Так і було. Їхали без суттєвих відставань, із короктими зупинками, незважаючи на зашкварну спеку. Харчувались продуктами із маркетів, щоб не витрачати час на приготування в кафе.
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Вже в Самому Будапешті за 10 км до фінішу у Тудора стався перший і останній прокол за весь велопробіг на всіх учасників
Зображення
phpBB [media]

Фінішували якраз під виступ Pink, що лунав з острова свободи :Yahoo!:
Зображення
На цьому спортивна частина Pride Sziget trip завершилась, і почалась розважально-фестивальна програма. Велосипеди були повантажені на кемпер та відправлені в Чоп на Нову пошту. Учасники хто куди. Андрій вже був на Сігеті, Сергій із Юрою пішли ставити намети. Андрій Пащенко і Тудор поїхали вписуватись до знайомих, а я із Едуардом відправились назад в Haller кемпінг, в якому я зупинявся якраз рівно рік тому під час велопробігу "Українці в Європі", так як на Сігет білети були на наступні 2 дні.
Зображення
Поселення в кемпінг було після 22-ї години, і на мене чекав сюрприз. Я домовився із їх менеджером про дату чек-іна та час. Все було без проблем. А під час реєстрації, вахтерша ламаною англійською сказала що місць не має... Добре, що Едуард знає угорьску, і після короткого діалогу в мене взяли паспорт та вказали місце, де можна розташувати намет. Едуард поїхав на парковку автодомів далі за місто.
Наступного дня знову довелось встановлювати багажник та чіпляти баул. На щастя, до Сігету було 11 км. Вранці біля Сігету мене зустріли Юра і Сергій, і провели до наметів.
Далі був вже цілковитий відпочинок від велосипедів :dance2: Але це вже окрема історія :friends:
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Єдиний епізод, що пов'язаний із велосипедом, це під час виїзду з фестивалю. Після встановлення намету, велосипед відвіз на парковку Сігета, що під охороною, безкоштовно із реєстрацією велосипеда та його господаря. Але виявилось одне але: коли в ранці в день виїзду я пішов за велосипедом на парковку, яка знаходилась перед КПП чек-іну на фестиваль, я зрозумів, що в мене проблеми із поверненням за речами, так як браслети вже були недійсними для проходу. Ситуацію пояснив стаффу на виході, але вони нічим не змогли допомогти, тож взявши велосипед, пішов на вхід. Звісно по браслету вже прохід не працював і контролер також відмовлявся впускати, посилаючись їхати на головний вхід, де є адміністратор. Було далеченько, але на велосипеді це не відстань. Хоча я вже поспішав на автомобіль, котрий мав мене забрати в Україну. На головному вході контролер також не взяв відповідальність із вирішенням проблеми, та вказав звернутись до кас із проблемними білетами. Думаю, дійсно, це якраз на мій випадок і зараз вирішать проблему. Після опису ситуації, спеціаліст на проблемній каси вдреагував "О-оу-вау... Я навіть не знаю чим вам допомогти". Ось така ситуація. Я з велосипедом на окраїні Будапешта, запізнююсь на трансфер до поїзда, а мої речі із документами на території, куди мені неможна потрапити. Я не здався, та пішов шукати, кому ще розповісти цю цікаву історію. Це був менеджер, що напряму переказав її вже адміністратору кас. І ось воно рішення! Мені виділили цілого стаффа, котрий проведе мене до палатки, та проконтролює, аби я забрав речі та покинув фестиваль :molba:
За цей час збирання речей та пропуском на вайбері тричі змінилась ситуація із автомобілем, котрий мав мене забрати, я вже планував, як не встигнучи на поїзд, буду ночувати на вокзалі в очікуванні першого на Київ, але все що не робиться - на краще. Тож, попрощавшись із товаришами по Pride Sziget trip, автомобіль таки прибув і я вчасно дістався на свій потяг.

Висловлю подяку кожному учаснику: Юрі - за завзятість, що незважаючи ні нащо все ж таки успішно завершив цей проект.
Сергію, що незламався духом, із невеликим досвідом таких подорожей та ще й із падінням з чималими синцями. Андрію Пащенко - за підтримку, коли мені було важко тримати темп групи при виснаженні, що був поруч позаду мене. Морально було легше не самому повільно їхати та зупинятись. Тудору - за оптимізм та підняття настрою із співами слогану "Прааайд, Сігет Прааайд... Спууууск!" :Yahoo!: Андрію Ільйенко за цікаві стріми із коментарями та звісно Едуарду за його запашну заварну безкоштовну каву :roll: А також кожному з вас дякую за увагу. Той, хто дочитав - :empathy

Ось так і завершилась коротка, але насичена подіями літня відпустка. З безвізом дійсно просто та зручно подорожувати в країни Євросоюзу. Те, за що найбільше хвилювався - навантаження ровера, якраз витримало випробування. А от я ні із тепловим ударом, при тому, що проїхав минулого літа по спектоній пустельній Іспанії із +50 градусів на асфальті і крім трахеїту нічого серйозного небуло за 100 днів велопробігу. Тим не менше, це все досвід, який ще знадобиться в майбутньому як мені, так і вам, аби не вчиняти подібних помилок.

Також є записи Юри під час самого велопробігу http://comma.com.ua/article/sziget-biker-diaries/
Та мемуари http://projects.platfor.ma/dobroe-velo/
Мрійте, подорожуйте та діліться враженнями. До нових пригод :mushket:
Востаннє редагувалось 16.1.18 12:22 користувачем simbir, всього редагувалось 6 разів.
Велопробіг "Українці в Європі":
Зі Львова до Одеси через Ліссабон. 11000 км за 100 днів через 16 країн.
http://proidysvit.org/uk/pro-proekt-veloprobig-ukrayintsi-v-yevropi
https://www.facebook.com/ukrainskamerega/
Велопробіг "Чумацький Шлях в Північну Америку":
від океану до океану через 25 штатів і провінцій США та Канади за 100 днів
https://www.youtube.com/c/chumakwayamerica

Аватар користувача
addonis
* * * * *
Повідомлень: 1244
З нами з: 26.4.11 12:49
Skype: Klimenko Andrew
Стать: чол
Звідки: Киев, Оболонь

Re: Pride Sziget trip

Повідомлення addonis » 6.9.17 10:54

А чого у хлопців у порівнянні з тобою геть нема багажу?

Температура на сонці +32, в тіні +44, на дорозі +52...Щось тут не те :no:
http://klimenkoam.livejournal.com/

Аватар користувача
simbir
* *
Повідомлень: 168
З нами з: 29.10.13 11:57
Skype: c-maks
Стать: чол
Звідки: Позняки
Контактна інформація:

Re: Pride Sziget trip

Повідомлення simbir » 6.9.17 12:43

Дякую, виправив.
Мабуть тому що я звик до автономних горних походів, де днями не має цивілізації, і з собою везеш запаси харчів, все що необхідно для приготування і вживання та трішки комфорту на різну погоду. В принципі речей було не так і багато, якими не скористався - це дощовий набір, каші та батончики і деталі з ремкомплекту велосипеда.
Велопробіг "Українці в Європі":
Зі Львова до Одеси через Ліссабон. 11000 км за 100 днів через 16 країн.
http://proidysvit.org/uk/pro-proekt-veloprobig-ukrayintsi-v-yevropi
https://www.facebook.com/ukrainskamerega/
Велопробіг "Чумацький Шлях в Північну Америку":
від океану до океану через 25 штатів і провінцій США та Канади за 100 днів
https://www.youtube.com/c/chumakwayamerica

Аватар користувача
simbir
* *
Повідомлень: 168
З нами з: 29.10.13 11:57
Skype: c-maks
Стать: чол
Звідки: Позняки
Контактна інформація:

Re: Pride Sziget trip

Повідомлення simbir » 21.12.17 22:23

Нажаль, цей форум трохи поламаний з додаванням медіа контенту, повні фото та відео можна знайти в альбомі https://www.facebook.com/max.cmax.10/me ... 307&type=3
Велопробіг "Українці в Європі":
Зі Львова до Одеси через Ліссабон. 11000 км за 100 днів через 16 країн.
http://proidysvit.org/uk/pro-proekt-veloprobig-ukrayintsi-v-yevropi
https://www.facebook.com/ukrainskamerega/
Велопробіг "Чумацький Шлях в Північну Америку":
від океану до океану через 25 штатів і провінцій США та Канади за 100 днів
https://www.youtube.com/c/chumakwayamerica

Аватар користувача
Трям
Мауглi
Мауглi
Повідомлень: 24320
З нами з: 19.11.02 17:45
Стать: чол
Звідки: дитина всесвіту

Re: Pride Sziget trip

Повідомлення Трям » 22.1.18 02:06

Нажаль, цей форум трохи поламаний з додаванням медіа контенту, [/url]
Форум абсолютно ні до чого. :58:
ФБ змінює періодично адреси ваших зображень. :gerl:
Тому для звітів треба використовувати www.velodom.com.ua
Зображення


Повернутись до “Велощоденник”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 3 гостей