Мета походу: Насолодитися красою Карпат, познайомитися з дорогами й колоритом західноукраїнських земель та підкорити найвищу точку України гору Говерла.
Як тут встоїш не підкорити гору, коли вона так близько?
Склад учасників:
1. Іван Шемшура - штурман memberlist.php?mode=viewprofile&u=26857
2. Кирил Шемшура - фото- і відео-оператор memberlist.php?mode=viewprofile&u=53235
3. Георгій Шемшура - фото- і відео-оператор memberlist.php?mode=viewprofile&u=50928
4. Ксенія Цимбал - memberlist.php?mode=viewprofile&u=64996
5. Ольга Жалюк - memberlist.php?mode=viewprofile&u=59215
6. Анастасія Гіль - memberlist.php?mode=viewprofile&u=60055
7. Артур Саєнко
Велопохід 1-шої категорії складності
Дати походу: 24.07. - 31.07.16р.
Активна фаза походу: 25.07.
(26.07. піший підйом на Говерлу)
27.07. - 29.07.16р.
Загальна відстань: 310км
Загальний набір висоти: 2677м
Загальний набір спуску: 3205м
Відстані по ходовим дням:
День 1ий - 46,24 км; підйомів 929м; спусків 928м
День 2ий - 128,39 км; підйомів 751м; спусків 1230м
День 3ій - 77,07 км; підйомів 672; спусків 721м
День 4ий - 47,17 км; підйомів 326; спусків 326м
Нитка запланованого маршруту: Ясіня - Лазещина - Буковель - Поляниця - Яблуниця - Лазещина - Ясіня - Водопад Труфанець - Кваси - Білин - Рахів - Вільховатий - Географічний центр Європи - Круглий - Ділове - Великий Бичків - Біла Церква - Солотвинські озера - Грушово - Тересва - Бедевля - Тячів - Буштино - Вишково - Велятин - Хуст - Хустський замок - Костел святої Єлизавети - Широке - Вільхівка - Сільце - Кам'янське - Дунковиця - Лалово - Березинка - Мукачево - Мукачівська Ратуша - Замок Паланок - Барвінок - Ужгород
Нитка пройденого маршруту: Ясіня - Лазещина - Буковель - Поляниця - Яблуниця - Лазещина - Ясіня - Водопад Труфанець - Кваси - Білин - Рахів - Вільховатий - Географічний центр Європи - Круглий - Ділове - Великий Бичків - Біла Церква - Солотвино - Грушово - Тересва - Бедевля - Тячів - Буштино - Вишково - Велятин - Хуст - Хустський замок - Широке - Вільхівка - Сільце - Кам'янське - Дунковиця - Лалово - Березинка - Мукачево - Мукачівська Ратуша - Замок Паланок - Барвінок - Ужгород
Бюджет поїздки:
Загальний: 2400грн/особа
Квитки на поїзд Київ - Ясіня: 185грн
Квитки на поїзд Ужгород - Київ: 155грн
Проживання: 520грн/особа, 5 ночей
Трансфер від Ясіня до Говерли й назад: 1000грн/машина на компанію
Харчування: 100-150грн/день, особа
Екскурсії: 100грн/особа
Магнітики, вода, батончики і таке інше: 350грн/особа
Інша інформація:
Посилання на пропозиції подобового житла:
Ясіня: http://www.karpaty.info/ua/uk/zk/rh/yas ... lakatosha/
Мукачево: https://www.olx.ua/obyavlenie/kmnati-bl ... 654eaad3a0
Ужгород: http://doba.ua/uzhgorod/775325465.html
Рекомендації до обов'язкової наявності при собі: 1) аптечка 2) рем-комплект 3) крем для засмаги 5) дощовик на себе і на багаж 6) теплий одяг
7) PowerBank 8. карематик 9) чохол на велосипед для перевезення у потязі та зберіганні велосипеда у квартирі 11) рації для зв'язку у групі
12) зручне взуття, особливо якщо ви вирішили підкорити Говерлу 13) купальний костюм, адже буде можливість покупатися в Солотвинських озерах
14) гарний настрій
Примітки: 1) Трансфер до Говерли не вдалося завчасно знайти в інтернеті, тому зранку шукали в центрі Ясіні водіїїв які згодяться нас відвезти й там чекати, щоб забрати
2) на Закарпатті проблеми з водопостачанням, тому у більшості містах і селах постачання будь-якої води припиняється об 00:00-06:00
Підготовка до маршруту: Маршрут ніби не здається складним, але готувати фізичну форму до подорожі потрібно в будь-якому разі.
Маршрут передбачає набори висот, тому тренування до поїздки повинно заключатися в здоланні підйомів, і ще раз підйомів.
Квитки на поїзд купували за місяць до поїздки. За житло домовлялись за 2 тижні до поселення.
Відеокліпи про нашу подорож:
Велоподорож: https://www.youtube.com/watch?v=Aeouf-0-Vcs
Підкорення Говерли: https://www.youtube.com/watch?v=22X5eYUxuTU
- У потязі (24.07.2016) -
Отже, наша велоподорож в Закарпаття успішно стартувала. Потяг мчить нас з Києва в Ясіню.
Затрамбували своїх коників. При перевезенні у потязі знімали передне колесо й одну з педалей, щоб накласти один на одного.
Велосипеди дуже добре знаходять собі місце на полиці для багажу.
День 1ий (25.07.2016.)
Маршрут: Ясіня - Лазещина - Буковель - Поляниця - Яблуниця - Лазещина - Ясіня
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ulimfegsfieqgzvu
Кілометраж: 46,24 км
Набір висот: 929м
Спусків: 928м
Прибули до Ясні о 10тій ранку. Припудрили носики й вирушили до заздалегіть домовленого житла.
Житло розташоване у самісінькому центрі містечка. Поруч магазини, кафе, базарчик та автобусна станція. Господиня, що виявилась досить приємною жінкою, запевняла, що ніхто нас не буде турбувати, адже сусіди тихі та мирні, і вона не збрехала. По сусідству опинилось стареньке кладовище на пагорбку
Після того як оселилися й скуштували місцевої кухні у колибі через дорогу, відразу рушили у путь.
Погода була сонячна й не дуже спекотна, якраз для гарної покатеньки.
Деякий час великі підйоми не спостерігались, але коли ми доїхали до початку Яблуницького перевалу висотою 929 м, ми пізнали справжні страждання.
Тому у підніжжя підкріпились місцевою малинкою у маленьких бізнсвумен. Дуже смачна доречі.
Перевал подолано! Спочатку радієш й видихаєш з полегшанням, та полегшання швидко розчиняеться коли згадуєш, що подолано тільки перші 10 кілометрів маршруту....
На горі перевалу, як винагорода за ваші старання, вас зустрічає прекрасна панорама карпатьских гір і лісів.
А також перетин Закарпатьскої й Івано-франківської області.
Відпочили й вперед! Далі підкорювати апи!
В гарній й великій компанії ніяк без зв'язку!
Як же без зупинок для фоточок на фоні гір?
Далі до Буковелі, після цього невеличкого оглядового майданчика, ми мали змогу насолоджуватися безмежно довгими спусками, на яких максимально досягнута швидкість сягала 75км/год!
Окупація Буковелі велосипедистами
На Буковелі й влітку достатньо розваг. Ми не змогли відмовити собі у задоволенні піднятися на підйомнику. Ціна питання: 75грн/особа
Якщо пройдете далі, знайдете оглядовий майданчик, де вам відкриється вид на Говерлу і Петрос.
Фото нажаль не в змозі передати масштабність краси.
Буковельскі корівки мають специфічну дієту
Дорогою назад нас супроводжувала така гарна річечка
День пішого підйому на Говерлу (26.07.2016)
Ми до останньої секунди сумнівалися у погоді. Тому що у прогнозі на вершині Говерли була хмарність й гроза. Та нас це не зупинило, адже Говерла так і манила до себе. До того часу підкорення Говерли вже стало якоюсь ідеєю фікс. Як вже згадувалось раніше, трансфер до Говерли не вдалося завчасно знайти в інтернеті, тому ми вирішили, що все в наших руках, і з самого ранку вже шукали в центрі Ясіні водія який погодиться нас відвезти й там чекати, щоб забрати. Ми "стукали в усі двері" й раз за разом отримували відмову. Ми не мали бажання просто так скласти руки, тому намагались й сподівались до останнього, й доля нам таки посміхнулася. Знайшли водія на центральному базарчику. Машина була розрахована лише на 6тьох чоловік, тому одному з нас пощастило їхати на дерев'яному стільці й дрифтувати по салону з боку в бік як завзятий гонщик.
Перед в'їздом на територію природного заповідника Говерла, вам потрібно зареєструвати групу на КПП й сплатити туристичний збір: 20грн/особа
Також потрібні паспортні данні лідера групи. Далі близько 10 кілометрів по ґрунтовій, місцями асфальтній дорозі – і ви на спортивній базі «Заросляк», звідки здійснюється підйом.
Перша частина маршруту - це густий ліс з гірськими струмками
Стильно, модно, маладьожна
Підйом займає близько 2ох годин.
Більша частина маршруту пролягає через ліс й густі кущі, які іноді будуть змушувати вас кланятися горі й ставати на карачки
Іноді може здатися, що ви вже майже на місці, й залишилося зовсім трошки, та мушу вас засмутити, те що вам видніється на початку шляху, то не Говерла, то лише таке собі плато, краєвиди з якого просто захоплюють дух. Це плато слугує для невеличких привалів великій кількості туристів.
А ось як виглядає підйом на Говерлу з того самого плато.
До цього часу погода радувала й на мить здалося, що нам пощастить. Та дарма ми плекали надії.
Дощовики й теплі речі знадобилися без всяких сумнівів. Підкорювати вершину ми йшли вже в грозові хмари і дощ.
Не раз опановував страх, що тебе зараз вгатить блискавкою, особливо коли вони блимають прямісінько біля тебе, а грім дзвенить у вухах
Вершина підкорена! Відчуваєш себе переможцем
АТБ то вже не модно! Новий тренд - Пчьолка!
Спуск зайняв близько 3ьох годин. Місцями він нічим не легший ніж сам підйом.
Рекомендую на вершині знайти палицю. З нею буде на багато зручніше. Багато туристів покидають свої палиці на вершині, а дарма.
Ось таких домашніх улюбленців ми зустріли коли повернулись до машини.
Після такого насиченого дня здатен їсти за 3ьох
День 2ий (27.07.2016)
Маршрут: Ясіня - водопад Труфанець - Кваси - Білин - Рахів - Вільховатий - Географічний центр Європи - Круглий - Ділове - Великий Бичків - Біла Церква - Солотвино - Грушово - Тересва - Бедевля - Тячів - Буштино - Вишково - Велятин
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=jakksalusyzvhomg
Кілометраж: 128,39 км
Набір висот: 751м
Спусків: 1230м
Після підкорення Говерли всі спали як убиті, але наступного дня багатьох здолала крипатура.
Тому було тяжко відліпити себе від теплого ліжечка й стати в стрій, знаючи, що попереду ще чекають й 130км
Все ж, дорога кликала, й змусила підірвати нас свої дупки о 7:00 ранку, щоб вже о 9:00 вирушити на зустріч пригодам
Річка Чорна Тиса встигне стати справжньою приятелькою, адже буде вірно супроводжувати нас аж до самого Велятино.
Вже на перших 7км нас вітає водопад Труфанець
На 15 кілометрі нашого маршруту ми опиняємося в Кваси, де маємо змогу відвідати ресторацію "Гагарін та Бокораш", рідну домівку фірмового пива "Ципа"
За легендою у 1966-му році, відпочиваючи в санаторії «Гірська Тиса», Юрій Гагарін подався на зустріч пригодам через місток, який розташований близь ресторану. Також заклад подає деякі страви у тюбиках, щоб ви відчули себе справжнім космонавтом.
На шляху до Рахова в нас стався нещасний випадок. Кирил втратив рівновагу й гепнувся прямісінько на велику гостру камінюку.
Саме тому, в будь-якому разі дуже важливо мати при собі аптечку. Залаталися й вирушили далі.
Проїхавши за Рахів десь як 15км, натикаємося на КПП, адже наш путь максимально близький до кордону України з Румунією.
Саме по річці Чорна Тиса й проходить кордон.
Мущіна в формі до нас не прискіпувався й навіть не запитав документів, просто поцікавився звідки й куди прямуємо.
Вимираючий вид велосипедиста-летючого
Менш ніж за 2 кілометра від КПП досягаємо Географічного центру Європи
Наступна наша зупинка відбулася за 30км від Географічного центру Європи у селищі Біла Церква, де ми пообідали у дуже гостинних румун.
Близько у 5ти кілометрах далі, заїжджаемо у село Солотвино, яке відоме своїми цілющими озерами. Ми бажання купатися не мали, тому не зупинялися.
Взагалі, на маршруті, окрім Тиси та Солотвинських озер, ніяких водоймів й джерел немає, тому запаси води поповнювали на заправках та в магазинах.
Містечко Тячів, що на 100кілометрі нашого маршруту, запам'яталося нам тянучкою за вантажівкою по бруківці.
Селище Буштино зустріло дощем, але нас дощем не злякаєш.
За Буштино звертаємо на Велятино, де був домовлений нічліг. Дорога до Велятино радувала якістю і красою.
По приїзду познайомилися зі злим і жорстоким охоронцем житла. Знайомтесь - Чаккі. Він обеззброїв нас силою мі-мі-мі
День 3ій (28.07.2016)
Маршрут: Велятин - Хуст - Хустський замок - Широке - Вільхівка - Сільце - Кам'янське - Дунковиця - Лалово - Березинка - Мукачево
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=oaxqgruyfggfnvxy
Кілометраж: 77,07 км
Набір висот: 672м
Спусків: 721м
Добре відпочили, погралися з цуциком і знову відправилися у путь. Перша історична пам'ятка на нашому шляху - це Хустський замок.
Від Велятино до Хустського замку близько 9ти кілометрів.
За легендою, у 1329 році угорський король за особливі заслуги перед короною і Його Величністю подарував рицарю Владу Дракулі, Хустський замок з околицями, які на той час складали майже третину Закарпаття. Деякі дослідники династії Дракула, вважають що власник два роки поспіль прожив у Хустському замку
Від самого замку мало що залишилося, але пейзажі звідти захоплюють дух. Та перш ніж насолодитися красою краєвидів, треба трошки постраждати, адже підйом до замку довгий і крутий. Пішки воно звісно легше, але з навантаженими велосипедами було досить важко.
Особисто мене, на крутому підйомі важкий й навантеженний велосипед майже не перекинув на спину своєю вагою.
Яблуницький перевал здавався просто квіточками.
Після того як гарно попітніли й наситился духовною їжею, вирушили до центру Хуста випити турецької кави.
Дорога до Мукачево була чудовою, але дуже виснажливою тому, що стояла велка спека.
На черговому затяжному підйомі ми вдалися до сумнівної на перший погляд ідеї, велосипедного буксиру.
Але на диво, він зіграв свою роль. Додає легкості тому, кого буксирують.
Сьогодні погода вирішила випробувати нас на витривалість. У Хусті нещадно палила сонцем, а на півдорозі до Мукачево поливала грозами.
Нам пощастило жити прямо біля підніжжя пагорба, на якому стоїть Мукачівський замок Паланок.
Нас також зустрів ось такий привітний кицик.
День 4ий (28.07.2016)
Маршрут: Мукачево - Замок Паланок - Мукачівська Ратуша - Барвінок - Ужгород
http://www.gpsies.com/map.do?fileId=gwhxylgbotjwaxkp
Кілометраж: 47,17 км
Набір висот: 326
Спусків: 326м
Перед від'їздом відвідали Мукачівський замок Паланок й центр міста.
Замок вражав своїми мурами й подвір'ями. В середині ви можете насолодитися різними рідкісними предметами кам'яного віку й мідно-бронзової доби.
Музей має і картинну галерею. В ньому експонуються полотна видатних живописців Закарпаття, а також розгорнута виставка сучасного живопису українських, угорських та польських майстрів. Цікавими будуть експозиції "Вишивка та народний одяг Закарпаття" та "Старовинні меблі". А для любителів гострих відчуттів працює "камера тортур".
Легенда замку розповідає про появу колодязя, що хоч як довго рили колодязь, все ніяк не могли дістатися до води.
Корятович усе більше не вірив, що можна буде викопати колодязь, тому одного дня вирішив укласти угоду з чортом - мішок золота в обмін за заповнення колодязя водою. Але виявилося, що грошей у казні немає, тож князь не може заплатити. Вкинувши у мішок дві останні золоті монети, його віддали чорту, а той, страшенно обурившись, заявив: «Все одно води не питимете», і з цими словами стрибнув у колодязь. З того часу з глибин колодязя кожного вечора чути, як на дні виє чорт від того, що його обдурили.
На території замку є пам’ятник князеві Корятовичу. Кажуть, металевий князь виконує бажання. Тож, аби бажання здійснилось, слід потриматися за його до блиску відшліфований палець, попередньо поклавши до підніжжя пам’ятника монетку.
Пам'ятник "щасливому сажотрусу" в центрі Мукачево, прозваний "Берталон-бачі", оскільки прототипом послужив мукачівський сажотрус Берталон Товт.
Він зображений зі своїм спорядженням. Поруч з ним - вірний кіт. Вважається, що зустріч з сажотрусом приносить удачу.
Пам'ятник Кирилу і Мефодію.
Мукачівська ратуша.
Сам переїзд частина групи поїхала в Ужгород на електричці, оскільки вже втомилася за останні декілька днів.
Кожному своє, по власній підготовці , так сказати.
Як би там не було, Ужгород зустрів нас усіх радо, і кожен отримав від мандрівки свій максимум.
По приїзду прогулялись вечірнім й затишим Ужгородом. Особливістю міста є безліч маленьких і милих скульптур.
Вечірній Уж.
Ужгородська філармонія
Рудий Іванко з рудим котиком
-День - Лінивий-
(29.07.2016)-Сон до десятої ранку, велосипедна прогулянка містом з перервами на каву з бельгійськими вафлями і милування старожитністю Ужгородського замку.
Монументик клавішнику Deep Purpule
Пам'ятник Августину Волошину, Президенту Карпатської України
Ужгородський Хрестовоздвиженський кафедральний греко-католицький собор — головний греко-католицький храм міста
Мммм, смакота
Ужгородський замок потішив нас гарними й цікавими музейними залами й своїм чарівним подвір'ячком.
Колодязі нас так і манять
Камера тортур
Деяких підземелля особливо вразило
Музеї замку
Зголоднівши скуштували Ужгородської шаурми розміром з лікоть й вирушили на вокзал. Шаурмічка то є їжа для справжніх спортсменів
-Їдемо додому (29.07.-31.07.2016)-
Саєнко Батон Віталійович
Мирно погойдуючись на верхніх полицях в потязі, у нас є ще одна можливість споглядати прекрасні гори Карпат.
Ось і закінчилася наша подорож. Київ зустрів нас спекою і пустельними недільними вулицями центру.
День пройшов з легким смутком на душі від того, що пройдений шлях позаду і треба прощатися.
Але, існує ще багато необїжджених нами доріг і стільки місць які ще варто побачити, і ми обов'язково втілимо нові плани в життя, поки любов до велосипеда і велоподорожей єднає всіх нас.
