Метою радіальної поїздки біля м. Олександрія, Кіровоградська (Кропивницька) область стало бажання познайомитися з вугільними розрізами: кар’єрами, де добувають вугілля відкритим способом.
Дата проведення – 01.10.2016 р.
Дистанція 143 км, набір висоти 1155 м, скидання висоти 1175 м.
Склад учасників: Женя, Аня, Лариса, Саша, Богдан, Олексій, Коля
Нитки маршруту
- запланована: http://www.gpsies.com/map.do?fileId=uurprirxtqdmfvkw
- реально пройдена: http://biketrack.in.ua/vugilni-rozlomi.html
Бюджет поїздки:
- квитки 200 грн (плацкарт)
- харчування 100-200 грн (вечеря в піцерії)
- поточні витрати (вода, вуглеводи) 50 грн
Фотоальбом: https://plus.google.com/photos/10381876 ... 9687976193
Нічна Олександрія зустріла теплим повітрям
і молоддю, що під ранок була вже така, як треба.
Закупляємося у цілодобововому АТБ, снідаємо на заправці і, щойно зарожевіло на сході, вирушаємо по треку.
Сінгл по залізничному насипу у світлі ліхтарів - просто казка (дуже дякую Олександру за покращення
)
Головне було вчасно зупинитися, адже дорога закінчується прірвою і опорами мосту
Доки спустилися вниз - вже геть світло стало. Насолоджуємося стежками вздовж Інгульця
Щойно досягли Байдаківського розрізу
з-за обрію виглянуло жовтогаряче світило
Дачі на околиці Марто-Іванівки порадували осінніми барвамиБайдаківський вугільний розріз.
В 1929 році в Олександрії та її околицях почала роботу геологорозвідувальна партія Українського геологічного управління. Вона виявила в заплаві Інгульця великі поклади бурого вугілля. В окремих місцях вугільні пласти досягали 70 метрів товщини. Через два роки тут почалося будівництво Байдаківська вуглерозрізу. Це був перше велике вугільне підприємство міста. Його будували тисячі землекопів. Будували практично голими руками. Так, землю в відвали вивозили кіньми на грабарках зі знімними боковинами. Зараз, після проведення рекультивації, це дачні ділянки і велика водойма, в якому вода ніколи не цвіте.
і смачнючими яблуками і грушами (фоток нема, не до них було
).Інший берег Байдаківського - міні-Заліщики
А на березі - город мінімаліста
Олександрійські околиці переважно вже занурилися в осінні фарби
Головківський розріз
Відвали нагадують якихось фантастичних динозаврів, що, нахилившись, п`ють воду
Після розлому їдемо кам`яною дорогою у жовтому тунелі
Верболозівський розріз
Протилежний берег - наче з іншої планети
На околиці ОлександрійськогоВерболозівський (Семенівсько-Головківський) вугільний розріз.
Він став до роботи в грудні 1952 року, і його потужність в кілька разів перевищила потужність найбільшого на той час Байдаківського розрізу. Для розкриття вугільних пластів тут використовували транспортно-відвальний міст продуктивністю 2.5 тисячі кубометрів породи на годину. На видобутку працювали потужні роторні екскаватори.
ранковий серпанок розсіявся, і пригріло сонечко
Руїни ТЕЦ вражають масштабністю: ракетоподібні труби ще стоять
а от приміщення виявилися не такими живучими, і наразі нагадують жертв землетрусу
Руїнами бігали якісь люди. Що вони там шукали - лишилося загадкою
Дамба вже старенька, втім її підтримують
Вода у Бешці бридко-зелена
З іншого боку дамби (у водосховищі) це не так помітно
Тріумфальна арка колись вражала красою, наразі від неї лишилися уламки
Декомунізація торкнулася і будинку культури (вінок ще лишився, а от серп і молот знято)
Дорога на с.Веселе - переважно автобани у полі або посадці. Задоволення 148%
Мммм..Морозівський. Чи не найгарніший з усіх розрізів
На жаль, великої техніки (транспортно-відвальний міст і роторний екскаватор) вже не лишилося, втім сам розріз не розчарував: піщані гори, дивовижна лазурна вода і тиша-спокій навкругиМорозівський вугільний розріз.
Розроблено в 1970 році. Найпотужніший серед інших (2,5 мільйона тон вугілля в рік). У 2004 р. видобуток зупинився через фінансові проблеми підприємства, яке вирішено ліквідувати. Через залитий водою кар'єр проходив величезний транспортно-відвальний міст. Він трофейний, привезений з Німеччини по завершенню Другої Світової Війни, де працював аж з 1929 року. При спробі демонтажу впав на бік, де так і лежить під водою. Вся решта техніки розпилено на метал.
На точці повороту ще лишилися спогади про величаве минуле
Втім час невблаганний..
А між тим час обіду наближається, мчимо до магазину
Тру-ля-ля, обід. Ну що ж, знищуємо запаси під величезним дубом Вімберга
і крутимо у жовтогарячі далі
На берегах рекультивованого Бандурівського розрізу
нас атакують мошки (я їх знаходила на собі навіть після фінішу
)
Протопопівський розріз - невеликий, з берегами, схожими на кекс
Срібне озеро - невеличка і порівняно неглибока водойма (до 10 м), бувший гранітний кар`єрПротопопівський вугільний розріз.
Розроблений у 1976 році, потужність 800 тисяч тон вугілля на рік. Нині законсервований з можливістю відновлення.
Качєлька. Як тут проїхати мимо??
Костянтинівський розріз - десерт всієї поїздки - так просто не дався, втім ми були невблаганні і таки надибали стежку, за що і були винагороджені
Костянтинівський вугільний розріз.
Найновіший розріз, запущений у 1987 році. До останнього часу Костянтинівський розріз залишався єдиним діючим вугледобувним підприємством Олександрівського буровугільного комплексу, проте з 2010 р. не працює. Тут можна побачити законсервований 16-ковшовий роторний екскаватор ЕРШРД-5250 масою 4100 т, висотою понад 30 м з конвеєрною стрічкою довжиною 190 м., а також німецький багатоковшовий ланцюгової екскаватор TAKRAF.
Втім мандрувати тут треба обережно, оскільки в наявності є охоронці.
Після кар’єру Льоша на ободіТрохи інформації для розуміння масштабів…
На останніх фотках - роторний Азовмашівский ЕРШРД-5250 і німецький ланцюговий TAKRAF ERS 1120, 1997 року випуску, який, до речі, продають. Нікому не треба?
Так ось у TAKRAF ERS 1120 є старші брати:
-роторний MAN TAKRAF RB293, більш відомий як Bagger 293, 1995 р.в., занесений в Книгу рекордів Гінеса як найбільша машина в світі.
-Bagger 288, 1978 р.в., який поступається 293-йому лише в довжині, але все ж він в 3 рази більше тих, що стоять на Костянтинівському розрізі. За день Bagger 288 може добути і завантажити до 240 тисяч тон вугілля (приблизно 2400 вагонів). Уявіть собі яму розмірами з футбольне поле і глибиною в 10-поверховий будинок. Ось таку він вириває за день!
Екіпаж складає 4 особи..
Пересувається німецький супергігант досить повільно, його максимальна швидкість - 0,6 км / год.
І так, тягають їх не лише по кар'єру ...
Коли в 2001 році Баггеру 288 треба було переїхали з одного кар'єра до іншого (відстань між якими - 22 км), на це пішло цілих три тижні.
А ось що буває, якщо на шляху випадково трапляється бульдозер:
А бульдозер – то всього лише Caterpillar D8R масою 37.5 т
А трохи згодом починається соняшникове пекло
Через відсутність дороги на полі втрачаємо дорогоцінний час, і після Запоріжжя вже їдемо з ліхтарями.
Втім дорога чудова: рівні польові автобани, ще і вниз, тому особливого дискомфорту не відчули.
Піцерія на фініші порадувала адекватними цінами і смачним меню.
Отже, мрію, якій було майже три роки, втілено, за що дуже дякую Сашку, Колі, Ларисі, Олексію, Богдану і Жені.
Місцевість однозначно цікава, впевнена, що квитки в Олександрію куплено не востаннє
..Відео з маршруту (автор AlexGer)
phpBB [media]
