Маршрут планувався із стартом та фінішем в Кам’янці-Подільському. Нитка маршруту така: Кам.-Под.- Борщів - Чортків - Теребовля - Зарваниця - Бучач - Русилів - Нирків - Товсте - Борщів - Кам.-Под.
Початково шлях мав пролягати польовим та другорядними дорогами, проте погода внесла свої корективи, грунтовки розмокли і прийшлось, в своїй більшості, рухатись автошляхами. Проте це не зіпсувало загального кайфу від походу. Загалом за 7 днів з 20 по 26 червня накрутили близько 400 км, що не так вже і погано для дружини, враховуючи рельєф.
Перед походом, завчасно, було висушено м’ясо та розфасовано в порційні пакети разом із кашами. У меню: каші гречана, вівсяна та кукурудзяна з м’ясом та овочами, а також з сосисками та овочами.
День 1. Кам’янець-Подільський - Борщів
Стартували 20 червня. Погода була ясною, спека. Проїхали Скалу-Подільську.
У Борщові ми не в перше, тому лише відмітились на центральній площі, випили кави і поїхали до місця першої ночівлі.
На ночівлю зупинились за Борщовим на ставку, утвореного шляхом зведення дамби на річці Нічлава.
День 2. Борщів – Чортків http://www.gpsies.com/map.do?fileId=lhtottpncododoub
Вночі було душно, але ранок видався теплим та ясним. Зібрали бівак і вирушили далі.
Око радують краєвиди нашої неньки-України. "Щоб лани широкополі і Дніпро і кручі..." Прямуємо через с. Висічка, долаючи крутий підйом.
Поїхали полями (за планом через ліс Галілея вздовж р. Серет до Чорткова) - проте не довго, на колеса налипла земля, ледве вибрались на трасу. До Чорткова вирішено було їхати через Товсте автошляхом. По дорозі нічого цікавого – автомобілі, спека від сонця та нагрітого асфальту. Лише морозиво та квас на вимушених зупинках зігрівають, чи то пак охолоджують душу.
Незабаром і Чортків.
В Чорткові пообідали, крутнулись центром і вирушили далі. Якби не припарковані Жигулі, то вигляди майже європейські. Негативне враження залишили якраз купа припаркованих автомобілів в центрі міста, які псують загальний історичний вигляд.
Зупинились за Чортковим перед с. Скородинці на річці Серет. Попрали речі, змили в річці дорожній пил.
День 3. Чортків – Зарваниця http://www.gpsies.com/map.do?fileId=ghvbkeqsrxhuimdr
Наступного ранку вирушили в сторону Теребовлі селами.
По дорозі шпакуємо - їмо черешні.
Відвідали Теребовлянський замок (з нашим Кам’янецьким немає чого порівнювати). В Теребовлі довго не затримуємось - сьогодні наша мета добратись до Зарваниці.
В Зарваницю заїхали близько 19 вечора. Місце розташування цього духовного центра вражає як із стратегічної так і з духовної точки зору. Маріїнський духовний центр дуже вдало розмістився в долині річки Стрипа, яка тут робить петлю, утворюючи своєрідний острів (на кшталт нашого старого міста).
Після 80 км доріг спекою купіль святої Анни дійсно свята. Вода джерельна, холодна та освіжаюча. Вдосталь наплескавшись, ми поставили палатку прямо біля цієї купелі.
Спалось напрочуд чудово та спокійно. Під ранок виглянув із палатки, місяць начебто зачепився за хрест дзвіниці
День 4. Зарваниця – Русилів. http://www.gpsies.com/map.do?fileId=iyowhkevitvtbgus
Наступного дня неспішно зібрались, пофотографувались, зайшли до церкви святої Євхаристії (у велоодязі!! .. і ніхто нас не смикав за порушення форми одягу як в московській церкві). Сидячи послухали священника рідною українською мовою. Загалом отримали масу задоволень від відвідування даної святині. Такі місця заставляють повертатись до них ще не раз.
Що вразило нас в черговий раз – так це стан автодоріг Тернопільщини. Навіть другорядні дороги, прокладені між селами - гарної якості, не розбиті фурами. Наступна наша зупинка – селище Переволока, в якому річка розливається та утворює безліч джерел та водоспадиків.
З пагорбу за селом відкриваються чудові краєвиди на долину річки Стрипа.
Рухаємось далі в сторону Бучача. По дорозі заїжджаємо в селище Рукомиш із його знаменитим печерним комплексом, церквою XVIII ст. та хресною дорога з багатьма капличками.
Ось і Бучач. Пил, спека та шум центру міста відбивають бажання залишатись тут довше, ніж просто сфотографуватись на фоні ратуші і ми рухаємось далі – до Язлівця.
Парить, спека неймовірна. З Язлівця спускаємось лісом в долину річки Стрипа. Шукаємо кладку через річку, продираючись через кущі та густі зарості кропиви. Кладку так і не знайшли. Вислухавши від дружини все, що вона на той момент про мене думала, переходимо річку вбрід. На галявині розбиваємо табір, вечеряємо. Потім нам місцевий дядько сказав, що кладка була, але минулого року її знесла «велика вода».
Вночі почалась гроза. Ні, грозиииище! Ми були в її епіцентрі. Бахкало так, що закладало вуха, блискавка блимала раз за разом, освітлюючи все навкруги. У палатці було світло, як у день. Сильний вітер пригинав її ледве не до землі. Прийшлось тримати зсередини. Не дарма штормові відтяжки я ставлю завжди. На ранок посвіжішало. Про грозу нагадували лише повалені дерева.
День 5. Русилів – Нирків (Джуринський водоспад) http://www.gpsies.com/map.do?fileId=olsfkrxhmrmblbda
Сьогодні наша мета – подивитись Русилівські водоспади. Зібрались, поснідали. Далі рухаємось долиною річки, яка за ніч піднялась, вода брудна та каламутна.
Знаходимо притоку і вздовж неї, стежкою піднімаємось вверх до водоспадів.
Дорогою зустрічаються такі красені. Дружина не витримує, назбирала у пакет. Потім, у селі Русилів, ми віддали їх першій зустрічній бабусі. Яка вона була щаслива!
Через стежину поважно переповзає карпатський слимак, гарного синього кольору.
Добрались до першого водоспаду. Нажаль в лісі темно, а моя «мильничка» не витягує такі фото. В подальшому я нарахував чи то шість, чи то сім водоспадів. Повірте, вони заслуговують на увагу.
З Русилова через Скоморохи знову спустились в долину Стрипи. Натрапили на бази відпочинку та дитячий табір. З’їли морозива і знову наверх. Кам’яниста дорога проходить лісом, прохолода якого оберігає від спеки.
Наступна зупинка – Джуринський водоспад. Проїхали Шутроминці, звертаємо з дороги в ліс і виїждаємо прямісінько над водоспадом. Після грози вода у ньому брудна та каламутна.
Розмістились подалі від алкотуристів, розклали намет, повечеряли та насолоджувались шумом води і спокоєм.
День 6. Нирків - Борщів http://www.gpsies.com/map.do?fileId=rpveezpmbropxgpj
На ранок вода очистилась, з’явились матрацники, які підставляли жирні боки під стрімкі потоки водоспаду.
За планом ми мали повертатись Буковиною вздовж Дністра. Проте, враховуючи втому дружини, вирішено спростити маршрут і повернутись знову через Товсте та Борщів. Виїхали з долини, із сумом помилувались залишками Червоногрудського замку і поїхали на схід, додому.
День 7. Борщів – Кам’янець-Подільський
Заночували знову перед Борщовим на березі озера в сосновому лісі. Наступного ранку вирушили в сторону Скали-Подільської. В селищі Оринін зупинились у місцевому відпочинковому комплексі «Перевесло», пообідали, поталяпались у водоспаді. На вечір були уже дома.
Загалом основна мета походу досягнута – абстрагування від повсякденних проблем. При цьому ми відвідали Маріїнський духовний центр, проїхались гарними Тернопільськими дорогами, подивились замки та церкви.
