Іще одна особливість планування наших маршрутів – ми намагаємося обирати більш закинуті, розбиті дороги, на яких автівки не можуть набрати велику швидкість, та й їздять нечасто, намагаючись обирати рівніші дороги. В цьому плані ідеальна для нас траса – стара дорога, якою користувалися до того, як було побудовано Київ-Чоп. Зараз нею користуються нечасто, майже виключно мешканці прилеглих сіл.
Їдемо без палаток, зупиняємося в готелях по декілька днів, звідки робимо радіальні виїзди. Далі – переїзд до наступного готелю. Всі готелі заброньовано вже з Києва. З одного боку – це страховка, адже ми з дитиною, з іншого – дуже економить час на пошуки готелю на місці.
Ще одна особливість поїздки з дитиною, звісно, її підготовка. Тут важлива витривалість, бажання їхати не швидко, але довго, а іноді і спускатися з байку і тягти його вгору. І, мабуть, найголовніше - в дорозі дитина має слухатися батьків, що називається, ""з півслова"", тому що це питання безпеки, особливо на дорозі.
Бюджет поїздки, враховуючи квитки на потяг, проживання в готелях, харчування та магнітікі
склав близько 11 тис. гривень. З них на квитки було витрачено близько 2 тис. гривень - ми купуємо на трьох чотири квитки в купе, на одному з нижніх місць їдуть 2 дорослих байки (звісно ж, в чохлах), а дитячий ставимо поруч. На проживання в різних готелях (від 350 до 550 гривень за добу) - близько 5500 гривень. Приблизно 4 тис. гривень - харчування частково в місцевих колибах, частково готували самі в номері (каші швидкого приготування та ін.). Маршрут побудовано таким чином, що він поступово ускладнюється. Отже, маршрут: Свалява-Поляна-Жденієво-Пилипець-Воловець. Запланований маршрут співпадає з пройденим. Дати походу 26 червня - 10 липня 2016 року, дати активної фази походу - 27 червня - 9 липня 2016 року.
Загальна відстань за весь час походу склала 235 км (за даними велокомп'ютерів).
Маршрут переміщень між готелями:
phpBB [media]
День 1:
Діапазон висот 63м, підйомів 107м, спусків 54м
phpBB [media]
Зранку поїздом Київ-Ужгород прибуваємо до Сваляви. Програма на сьогодні – переїзд до Поляни, влаштуватися в готелі, трохи покататися. Взагалі, наше перебування в Поляні буде найдовшим з усього походу – 6 днів.
Отже, виходимо з поїзда, починаємо складати вели, чіпляти баули. Раптом помічаємо чорну хмару – збирається дощ. Складаємо вели у прискореному режимі. І тут починається… не дощ – гроза. Грім майже співпадає з блискавкою – гроза просто над нами. Починають тріщати проводи на стовпі, біля якого стоять байки. Стає страшнувато. З напівзібраними велами (головне, що вже на ходу) ховаємося в будинку вокзалу. Перечікуємо дощ і відправляємося до нашої першої зупинки – села Поляна. Їхати від Сваляви зовсім недалеко, трохи більше 10 км., дорога, як для Карпат, майже рівна. Трохи накрапає дощик, але зовсім не заважає. Єдина проблема – часто доводиться огинати припарковані на узбіччі автівки. Тато їде перший, Настя – посередині. В Поляні досить швидко знаходимо наш готель, поселяємося. Сьогодні день відпочинку після дороги. Їдемо до санаторію Сонячне Закарпаття, що біля Поляни. Катаємося по найближчим доріжкам, біля гірських річок, ввечері їдемо в колибу – святкувати приїзд. Всього за день проїхали 21км.
День 2:
Діапазон висот 436м, підйомів 487м, спусків 487м
phpBB [media]
Вирішили покататися у напрямку села Уклин. Одразу на виїзді з Поляни, за готельним комплексом «Шале ведмежа», праворуч повертає асфальтована доріжка. Вирішуємо піднятися нею. Досить крутим серпантином піднімаємося вгору. Далі асфальт закінчується. Грунтівкою рухаємося далі нагору. Кілька досить крутих підйомів – вели доводиться везти в руках – і перед нами відкривається полонина.
Далі можна їхати на велосипедах. Здається, що ми вже на вершині, далі дорога спускатиметься вниз. Судячи з її напрямку, сподіваємося, що вона виведе нас в Уклин, звідки асфальтом можна повернутися до Поляни. Після привалу продовжуємо рухатись вперед. Ага, це була не вершина. Дорога заходить в ліс і продовжує підніматися. Періодично звіряємось з GPS. Начебто рухаємося в бік Уклину. Але якось занадто повільно… або не рухаємось… Нарешті з’являється думка перезавантажити GPS. Уклин залишився далеко позаду, а ми майже напівдорозі до села Ганьковиця. Висота – 700 м. далі дорога спускатиметься у Ганьковицю, а від неї до Поляни асфальтом дуже далеко. На годиннику – 6 вечора. Вирішуємо повертатися тією дорогою, якою приїхали. Дуже приємний спуск грунтівкою, далі серпантином по асфальту. Машин практично немає (ми зустріли одну на початку грунтівки, але й та там застрягла). Всього за день було проїхано (а подекуди пройдено) 15км. Перепад висоти між точкою старту та найвищою точкою на сьогодні склав 340 м.
День 3:
Діапазон висот 150м, підйомів 229м, спусків 229м
phpBB [media]
Є біля Сонячного Закарпаття одна принада для туристів – оглядовий майданчик, який місцеві називають «поляна любві». Підніматися на нього порівняно нескладно, з нього відкривається чудовий краєвид. Цей день був присвячений підйому на «поляну любві», відпочинку, фотографуванню. Доречі, підніматися туди на велосипедах відносно нескладно, є лише декілька підйомів, на яких доводилося тягнути вгору свої байки. Всього за день проїхали 17км.
День 4:
Діапазон висот 250м, підйомів 366м, спусків 366м
phpBB [media]
Маршрут на сьогодні розпочався біля санаторію Сонячне Закарпаття. Піднімаємося асфальтованою дорогою до заводу мінеральної води. Трохи не доїхавши до нього, звертаємо ліворуч – дорога піднімається на полонину.
Чудові карпатські краєвиди. Робимо невеликий привал, збираємо суниці. Найскладніша частина маршруту попереду. Погода сонячна, навіть дуже сонячна. Термометр на велокомп’ютері поступово піднімається до 43 градусів. За полониною починається підйом. Подекуди їдемо, іноді веземо велосипеди в руках.
Дощі, які йшли перед нашим приїздом, дають про себе знати. Нарешті – вершина нашого маршруту. Далі – такий очікуваний привал, обід і захоплюючий спуск спочатку лісом, далі – серед сінокосів і зрештою ми виїжджаємо на дорогу в селі Яківське.
Саме на виїзді в село почувся характерний звук «бздинь» від мого колеса. Так і є – вилетіла спиця на задньому колесі… Запасні ніпелі в номері, ввечері відремонтуємо. Подальший шлях долаю з розстібнутими задніми гальмами, інакше колесо не обертається. Всю глибину цієї проблеми ми усвідомили лише на наступний день, а поки що – вечеря в колибі, прогулянка до річки і повертаємося у готель. За день проїхали 20 км.
День 5:
З відремонтованим колесом і грандіозними планами виїжджаємо зранку. Набираємо мінеральну воду в джерелі неподалік готелю, а далі – «бздинь»… Цього разу переднє колесо. І одразу дві спиці. Запасних головок – теж дві. Але під час ремонту ламається ще одна сусідня головка. Приїхали. На передньому колесі – вісімка, гальма, відповідно, довелося розстібнути. Пошуки вело майстерні або відповідного магазину в Поляні результатів не дали. Найближчий магазин, за словами місцевих – у Сваляві. Їхати вздовж траси на такому велосипеді не дуже хочеться, приймаємо рішення відправитися в Сваляву автобусом. Повертаємося в номер, перевдягаємося, автобус, Свалява. Магазин знаходиться одразу біля залізничної станції. Встигаємо в останній момент – вони збираються зачинятися. Купуємо головки одразу на всі спиці (про всяк випадок). Також біля автостанції знайшовся досить великий супермаркет. Скуповуємося, повертаємося в готель. Такий незвичайний вийшов день, проїхали 7 км (якщо не рахувати автобус ), але головне – велосипед відремонтовано.
День 6:
Діапазон висот 211м, підйомів 298м, спусків 298м
phpBB [media]
Зранку вирішуємо проїхатися у напрямку села Яківське. Дорога як для нас чудова, дуже розбита , машини проїжджають нечасто і повільно (інакше неможливо). Проїжджаємо села Яківське, Павлово, Плоске. Робимо невеликий привал біля джерела в Оленево. Від джерела нагору піднімається грунтова дорога. Її видно повністю – досить крута, але закінчується красивою полониною, з якої, напевно, відкриваються чудові краєвиди. Причини не залазити на цю гору немає – отже, звертаємо з асфальту ї починаємо підйом. Він виявився досить крутим – більшу частину шляху велосипеди доводиться везти в руках. Чомусь знизу завжди здається, що вершина зовсім поруч, а насправді… Нарешті, піднімаємося. Воно було того варте - зелена галявина на вершині під високими смереками чудове місце для привалу. На півночі бачимо гору Пікуй, до підніжжя якої направимося завтра.
Далі – спуск, дорога назад через Поляну до Сонячного Закарпаття. Після замовлення вечері в ресторані, робимо сюрприз для Насті – на годину арендуємо басейн. Вечеряємо, повертаємося у готель. Проїхали за день 23 км.
День 7:
Діапазон висот 317м, підйомів 374м, спусків 244м
phpBB [media]
Переїзд до Жденієва. 9 година ранку, речі спаковані, збираємося виїжджати. І тут перший сюрприз на сьогодні – починається злива, яка затримує нас більше ніж на годину. Лише коли злива перетворюється на помірний дощик, накриваємо чохлом велобаул, одягаємо дощовики і вирушаємо. Другий сюрприз очікував на нас на уклинському перевалі, точніше, перед початком підйому. Ми зупинилися на виїзді з села Уклин скинути дощовики, оскільки дощ нарешті закінчився. Варто зазначити, що дорогою через уклинський перевал автівки їздять досить рідко через дуже розбиту дорогу, тому ми обрали саме її для свого маршруту. Отже на виїзді з села раптом нам назустріч з-за повороту з’явилися одна за одною з десяток машин і попрямували в бік Уклину. Посміявшись «звідки їх випустили», ми почали підніматися на перевал. З невеликим інтервалом нам назустріч проїхала ще одна колона машин, потім ще одна… З’явилися вантажівки переважно з іноземними номерами. За кожною з них їхало від 4-5 до декількох десятків легкових машин. Далі такий самий рух розпочався і в нашому напрямку. Дорога на перевалі вузька, дві вантажівки роз’їжджаються впритул, деякі екстремали намагаються обігнати вантажівки, які рухаються крутою розбитою дорогою досить повільно. Їхати в такому режимі ризиковано, особливо з дитиною. Доводиться злізти з велосипедів і рухатися пішки назустріч транспорту, постійно сходячі з дороги і пропускаючи чергову колону машин. Особливо небезпечні машини, які, незважаючи на вузьку дорогу та крутий серпантин, намагаються обганяти фури. Один мікроавтобус, обганяючи по зустрічній, пронісся від нас зовсім близько, хоча ми йшли по самому краю дороги. Нарешті дісталися верхньої точки перевалу. Привал, обід в невеличкій альтанці. Далі – спуск. Наші побоювання щодо спуску такою завантаженою дорогою, на щастя, виявилися перебільшеними. Вантажівки спускаються дуже повільно, ми на велосипедах виявилися якщо не швидшими за них, то не поступалися у швидкості. Обганяти на спуску теж мало хто ризикує.
Тому, пропустивши чергову колону, ми спустилися вниз досить швидко, пролетіли Верхню Грабівницю, і в Підполіззі завернули ліворуч на Жденієво, а майже всі машини поїхали праворуч, в бік Верхніх і Нижніх Воріт. Вже у Жденієво ми дізналися, що причиною такого незвичайно жвавого руху стала смертельна аварія на трасі Київ-Чоп в районі Ганьковиці, внаслідок чого трасу було перекрито до самого вечора. Після всіх цих пригод останньою стали зачинені ворота готелю, в якому у нас було заброньовано номер.
Жоден з телефонів господарів не відповідав, до того ж, знов починалася злива. Зрештою, чекали ми не більше 10 хвилин, прибіг син господарів, поселив нас у номер, а ввечері ми замовили у господині дуже смачну вечерю. За цей день ми проїхали 22 км.
День 8:
Діапазон висот 283м, підйомів 310м, спусків 310м
phpBB [media]
Оскільки на наступний день запланований ще один переїзд, сьогодні вирішили складних маршрутів не планувати. Через село Щербовець піднімаємося до підніжжя Пікуя, переїжджаємо невеличкий струмок, далі – вгору аж до початку лісу.
В ліс не заходимо, на Пікуй ми піднімалися в минулому році. Їмо чорниці, відпочиваємо. Спускатися надвечір вирішили іншою дорогою. Нам здалося, що вона також виходить в Щербовець. Сергій з Настею вирвалися трохи вперед, а в мене… «бздинь»… так, давно не було. Дві спиці одразу. Колесо заблоковане повністю. Добре, швидкість була маленька, хоч не впала. Розстібаю гальма – колесо все одно не обертається. Дотягаю байк до повороту, де на мене чекають. Одночасно друга новина – ми заблукали. Поки Сергій ремонтував мій велосипед, Настя зробила це фото – сказала, що це символ цієї ситуації.
На щастя, за час нашої вимушеної зупинки повз проходили туристи. Вони розказали, як спуститися в Щербовець. Дорога зрештою вивела в якийсь двір, але, коли ми хотіли пояснити ситуацію господарям, ті чомусь сховалися. Виїжджаємо на дорогу в Щербовці, далі спуск у Жденієво. За день проїхали 17 км.
День 9:
Діапазон висот 362м, підйомів 664м, спусків 378м
phpBB [media]
Ранок зустрів нас чудовою погодою, речі спаковані, вирушаємо у дорогу. В Підполіззі звертаємо ліворуч, далі через Верхні ворота піднімаємося на Воловецький перевал.
Спускаємося вниз, проїдждаємо Воловець. Далі дорогою через Гукливий треба дістатися Пилипця. Коли вдома шукали інформацію про цю частину дороги, гугл на запит «перевал між Воловцем і Пилипцем» нічого цікавого не виводив, тому ми сподівалися, що високого перевалу там немає. Звісно, є. Та ще й який – вищий за Воловецький. Частину шляху ми з Настею долаємо пішки. Нарешті, спуск. Тут у нас сів GPS, довелося розпитувати дорогу. В Подобовці за підказкою продавчині місцевого магазину, де купували воду, звертаємо на ґрунтівку і знову починається підйом вгору. Далі – спуск в Пилипець.
Виїжджаємо майже біля свого готелю. За день проїхали 38 км.
День 10:
Зранку вершина гори Гимба заховалася за хмарами. Поки дістаємо велосипеди, підходить співробітник готелю, питає чи є в на дощовики, бо буде дощ. Спершу прямуємо до водоспаду Шипіт. Величезний натовп туристів і ціла парковка, забита екскурсійними автобусами і легковими автівками. На водоспад треба приходити рано вранці або ввечері. Далі рушаємо до підніжжя Гимби, трохи піднімаємося на галявинку та робимо привал. Далеко заходити не хочеться – хмари нарешті подолали вершину гори і рухаються на нас. Гримить. Починається дощ. Оскільки ми знаходимося зовсім поруч із готелем, вирішуємо повернутися в номер і перечекати дощ. Вдягаємо дощовики та повертаємося вже під зливою. Коли заходимо в номер, до зливи додається град розміром з великі горошини.
Дощ не вщухав до вечора, лише о 6 годині, коли він став зовсім слабким, ми вийшли з готелю і пішки прогулялися на Шипіт. Злива розлякала туристів, людей було зовсім мало, а на самому водоспаді застрягла хмаринка, ледь накрапав дощик. Прогулянка вийшла чудовою. А проїхали ми за цей день всього 4 км.
День 11:
Діапазон висот 803м, підйомів 818м, спусків 818м
phpBB [media]
Сьогодні вирішили піднятися на гору Гимба. Можна підніматися на крісельному підйомнику, збоку в якого є спеціальний гачок для велосипеда. Але залишається питання, як на ньому підніметься зі своїм байком Настя. До того ж, підйомник не зупиняється, на нього треба заскочити внизу, причепити велосипед, і відповідно зістрибнути нагорі. А підйом нагору серпантином через ліс, поля чорниці, яку можна їсти по дорозі, роздивляючись ту красу, яку не видно з підйомника… Загалом, вирішуємо підніматися на велосипедах і, розпитавши в готелі дорогу, вирушаємо.
Дорога серпантином піднімається вгору, подекуди їдемо, подекуди йдемо пішки. По дорозі зупиняємося поїсти чорниці – їх тут дуже багато.
Нарешті дістаємося кінця крісельного підйомника.
Нам далі – на вершину. Підйом стає набагато крутішим, більшу частину байки доводиться тягти вгору. Робимо невеликий привал, обідаємо. Стає прохолодно і досить вітряно. Одягаємося.
Останні півтора кілометри вгору – і ми на вершині.
Захоплююча краса. Трохи спускаємося по стежці на протилежний бік гори, фотографуємо краєвиди, які відкриваються звідси.
На обрії гори закінчуються, це вже не Україна. Далі повертаємося до вершини і починаємо спуск. Від підйомника вниз спускаються декілька маркованих велотрас різної складності. Обираємо найлегшу – «романтика». Досить швидко стає зрозуміло, що якась ця романтика важкувата для нас. Вже внизу ми зрозуміли, що переплутали право і ліво , і це не помаранчовий маршрут, це червоний колір вигорів на сонці. Отже, спустилися ми трасою «капітошка», однією з найскладніших. А «романтика» - це та дорога, якою ми піднімалися. Капітошка після кількох аж занадто крутих спусків вивела нас у табір хіпі, де дорога стала більш пологою і ми з Настею змогли їхати, а далі – до водоспаду Шипіт, де ми сфотографувалися вже з байками і нарешті повернулися в готель близько 10 вечора, за день проїхавши 15 км.
День 12:
Діапазон висот 123м, підйомів 158м, спусків 158м
phpBB [media]
Сьогодні вирішили відпочити після підйому і проїхатися в напрямку села Розтока. Близько 7 км поступового спуску через Пилипець, далі повертаємо ліворуч. На зворотньому шляху відвідали музей дерев’яних церков у Пилипці. Проїхали за день 16 км.
День 13:
Діапазон висот 246м, підйомів 143м, спусків 348м
phpBB [media]
Повертаємось на вокзал у Воловці вже знайомим маршрутом: Пилипець – Подобовець – Гукливий – Воловець.
Погода нам не сприяє, час від часу іде дощ. Доїхавши до Воловця, купуємо продукти в місцевому магазині, обідаємо, ховаючись від дощу, чекаємо на поїзд. Далі на вокзалі в перервах між дощем складаємо мокрі байки в чохли, і, майже вгадавши місце нашого вагона на пероні, завантажуємося у потяг. За день проїхали 20 км.
