Deneshi ride

Для опису покатньок та походів, що можуть стати еталоном
Аватар користувача
lisapedist
* * * * *
Повідомлень: 1642
З нами з: 13.10.08 18:18
Стать: чол
Звідки: ПОХ

Deneshi ride

Повідомлення lisapedist » 28.7.16 08:55

Замість епіграфа улюблений анекдот Ю. Нікуліна:
Між пунктами А і Б проклали залізну дорогу, одноколійку.
Потяг рушив з А в Б, доїжджав, а потім запускали потяг із Б в А.
Але одного разу п’яний диспетчер запустив обидва потяги одночасно і вони помчалися з неймовірною швидкістю назустріч один одному!
..і не зустрілися...
Чому? Бо не судилося.


В життя є речі, які не мали б відбутися...
От коли не йде - і все!

Саме таким мав стати цей ПВД :)

Почалося все років 5 тому, коли мені один знайомий подарував книжку "найкращими веломаршрутами України" (це не реклама :) ).
На той час я вже катав, але ще не дуже самостійно. Якісь комерційні походи, якісь невеличкі виїзди навколо Києва - та й все.
Ще одна деталь - на той час або не було, а бо просто я навіть не уявляв що є GPSIES.COM, тому ця книга стала для мене наче прозрінням!!!
Куди поїхати? Відкриваєш на (майже) рандомній сторінці - тикаєш пальцем і вуа-ля - можна їхати! :)
Майже одразу мій вибір пав на Житомирщину та безпосередньо на Денеші, але на той час дістатися тих місць було справжньою проблемою: електрички на Житомир ходили незручно, до того ж ще з Житомира треба було добиратися якось. Та і денні кілометражі під сотню мені на той час навіть і не мріялися: 50-60 асфальтом і крапка!
Тому приходилося кожного разу відкладати Денеші та їхати ще кудись (не хочу сказати що там було гірше, але факт є).

Проте, час минає, вода камінь точить, а я почав, з однієї сторони, катати більше та трохи брутальніше, а з іншої - дякувати прогресу, з"явилося більше електричок, в тому числі і в напрямку Житомирщини.

Тож, одного разу оцінивши всі шанси, було прийнято рішення їхати, була "накидана" первинна концепція виїзду та почалося формування команди.
Мінімальна кількість учасників - 2 (рахуючи і мене), тому коли Рома blackarrow погодився, почалася вже і робота по організації.
Додатковою (бонусною) метою поїздки було приготовлення і поїдання кулішу на березі Тетеріва.
Вирішив цього разу спочатку розіслати запрошення по знайомим, а якщо вже не назбирається критична маса, то вже робити тему на форумі.

Трохи несподівано, але команда набралася досить швидко: окрім нас з Романом ще дві його подружки, Олексій lyolik та ще декілька людей.

..зараз почнеться... :)
З датами теж швидко визначилися: 18-19 червня (субота-неділя), аж раптом виявилося, що 18 червня відбувається концерт Океану Ельзи, квитки на який мені подарували ще кілька місяців тому і про які я абсолютно забув!
Повірте, я дуже люблю ОЕ, але хай йому грець, бо більш незручного часу для їх концерту я навіть уявити не можу!!!
Мало того що 18 червня "випадає", так "випадає" і виїзд ввечері...

Ну олрай, якось "продав" зміну дат іншим учасникам (дякуючи Трійці, яка додавала вихідний 20/06).

Вирішено було добиратися наступним чином (тягами підвищеного комфорту):
19/06/2016 Київ Бровки 7:47 http://poezdato.net/raspisanie-elektric ... ss--rovno/
20/06/2016 Бердичів Київ 18:59 http://poezdato.net/raspisanie-elektric ... kiev-pass/

Почав крутити маршрут...
...а як не крути, щоб ночівлю робити на березі розливу ріки (я знав це місце і воно просто супер!) потрібно або поділити трек не на рівні частини, або накручувати додаткові петлі...
Ще однієї пікантності додавало те, що у випадку прориву ґрунтами було місце, де взагалі по карті відсутня дорога... От наче через дебрі можна пройти, але якщо раптом не зможемо, то "крюк" - кілометрів на 25-30, що не зовсім комільфо...
Навіть питав на форумі viewtopic.php?f=170&t=162022, але нажаль особисто ніхто там не проходив.

Тут почала "відвалюватися" команда: Рома отримав травму, дівчата злякалися "сто км в перший день, можливо трохи більше", хтось ще не розкатався з весни, а хтось навіть побоявся застудитися (ахахахахахаха :lol: ).

Я навіть вже почав навіть трохи засмучуватися, але несподівано підключилися люди які не знали напевно та навіть ті кого взагалі я не очікував.
Тож, фінальна заявка була: Олег IronWill, Іра dara, Олексій lyolik, Володя з жінкою (не впевнений що у них є профілі тут), ну і я.


Ще з квитками ми класно затупили...
Квитки "туди" взяли всі кому було треба, а от зворотні - тільки я.
Бо зранку одного дня було близько 40 вільних місць, а вже після обід - зась.

Ох... як же довго шукали ми казан...а потім бажаючих його везти... :)
Нарешті, всі організаційні моменти були з’ясовані, речі запаковані, концерт ОЕ відвіданий...

До речі, трек (запланований):


Стартуємо!
Володимир з жінкою вирішили їхати автівкою і приєднуватися до нас у с. Андрушівка (як виявилося, це було ох яке вдале рішення!).
Тяга наша відходила з центрального вокзалу, тож всі інші зустрічалися там.
Ми з Олегом вирішили до вокзалу їхати міською електричкою. Можна було сідати на Дарниці, але ми чомусь вирішили їхати з Лівого Берегу.

Погрузилися, їдемо, обговорюємо які складнощі позаду і попереду:
чи проїдемо там де немає дороги на карті...як будемо казан вести...а їхати назад як? ... стрьомний похід як не крути...
- Та й взагалі, весь склад учасників змінився, - каже Олег.
- Аааа...ееее...ні! Олексій залишився ж з першого складу! - відповідаю я

....
......
........
ну, вгадаєте хто спізнився на електричку? ))))))
Ні в якому разі ніяких претензій до Олексія - він поїхав на міській електричці не в тому напрямку (у мене теж таке було колись, але не так критично). Шкода що ми останнього моменту з Олегом вирішили їхати на Лівий Берег - так би на Дарниці ми Олексія б виправили...

Ну що робити? Їдемо вже як є...

Вийшли у Бровках.
До Андрушівки дорога була більш-менш, але трохи нервувала бруківкою
Зображення

В Андрушівці зустрічаємо останніх учасників та оглядаємо палас Терещенків.

...про місцевий ЖПС.
В"їхали в село, питаємо у місцевої тітоньки, де саме палас Терещенків?
...пауза...
...пауза...
...паууууззззааааа....

ФАК! НУ ЯК ЖЕ ТАК?!!!
У цьому селі що, 100500 паласів, а?!!!!
Тут ВЗАГАЛІ ще щось варте уваги є, блін?!!!
Триндець, просто в голові не складається як можна не знати де знаходиться ЄДИНА пам’ятка в селі!!!
Рррррр....

Сам палас досить симпотний, зараз там, якщо не помиляюся, технікум
Зображення
Зображення

Наступна станція: село Червоне.
Там дивимося інший палас Терещенків та цукровий завод (правда здалеку)
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

Не обійшлося без пригод і тут.
Ще по дорозі Іра розповіла, що вже тут була і що палас майже "захопили" церковники і тепер нікого не пускають на територію.
Хм...ну це не про мене точно.
Як колись ще в Криму мені сказав якийсь зустрічний походник: "А я повсюди тупо заходжу! Ну ми туристи, а хулі?!" :)

Тож, коли ми під"їхали до місця, знайшли там ворота, на яких висів незамкнений замок.
Не знаю як для кого, а для мене це знак що калитку просто прикрили щоб на вітрі не бовталася.
Тим більш що нічого поганого ми робити не збиралися.
Зайшли, ходимо, фотографуємо. Палас дуже красивий, але ще більш занедбаний.
Вийшов батюшка, трохи поспілкувалися, порадив обійти навколо подивитися.
І тут вилетіла якась бабуся і просто почала шипіти "чому ви сюди зайшли?! Хто вас пустив?! А якби до вас додому так заходили?!".
Тю, ну чесно відповіли: "Зайшли бо красива будівля, зайшли самі бо відкрито і при чому тут "додому"? Це ж взагалі-то громадське місце!".
На цьому і розійшлися :)

Після Червоного почалася природа, а великих сіл, здається вже взагалі не було.

Поля...
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

А ще ми натрапили на суницю! :)
Зображення
Зображення

Покриття чим далі, тим ставало гірше і в якийсь момент перетворилося на суцільний пісок
Зображення


А ще спека, ПЕКЕЛЬНА СПЕКА...
Забігаючи наперед, хочу сказати, що не згоряв так сильно мабуть вже років з 15 - і це не перевищення!
Деякі "велосипедні" ділянки тіла в наступні дні були такого насиченого червоного кольору, що було просто страшно чи не відпадуть вони.

Звісно, їхати по такій жарі (а було щось біля +32+34) пісками не саме приємне заняття.
І ось тут мене просто почало пробирати - як цілеспрямовано рушить група!!!
Не виключаю що кожен про себе думав "зараз кину цей вел хай воно вогнем горить, холєра, навіщо воно мені треба!" (особисто я - думав), але ззовні ніхто (сподіваюся і я) навіть натяку не подавав!

Перли як танки!
І насправді реально як танки, тому що якраз ті місця де на мапі не було доріг, по факту виявилися артилерійським полігоном.
Діставшись його треба було вирішувати - або перти наскрізь гарантованими пісками та хз ще знає чим, або об"їхати асфальтом (з відповідним "крюком").
Не зважаючи на те, що я був націлений на асфальт (та вибачать мене офроадні божества :) ), таки переконали мене їхати навпростець.

Ну, фіг з ним, погнали!

На щастя в цей день полігон був порожній тож ніхто по нас не стріляв ))
Проте сліди стрільб було видно повсюди - гільзи, воронки, іноді шматки снарядів.
Трохи було стрьомно їхати, весь час згадувався анекдот про Коран і піхотні міни (ну там де "Іди, Фатіма, іди!").

Поперло, і ніякої розтяжки ми не зловили, хоча Іра зловила ось таке:
Зображення
Зображення

Якимись пасатіжиками повідрізали, повиймали і наче навіть довелося диск знімати, але обійшлося і можна їхати далі.

Полігон закінчився і почалися джунглі... тобто дикі хащі, майже не ходжена тропка, болотця різної глибини, хмари комах, знов хащі...
Нажаль, фотографувати якось не вийшло, але повірте, ці "джунглі" дуже красиві - наче попадаєш взагалі в іншу місцевість.

А на закуску в нас було болотце ледь не по коліно з єдиним плюс-мінус нормальним переходом просто навпростець через хащі.
Якось так:
Зображення

Зараз звідти вийдуть люди з велосипедами :)
Зображення

Ще трохи і нарешті ми дісталися Денешів!
Вони нас зустріли знов-таки паласом Терещенків (точніше тим що від нього залишилося), а також морозивом, пивом і обіцянкою що вже скоро ми будемо відпочивати :)

Зображення
Зображення

Куліш
На місце ночівлі ми прибули вже здається під 10-у ночі.
Місце там просто шикарне!!! За селом Тригір’я є розлив Тетеріва.
Там великі галявини, пісок на пляжі і чиста велика вода!
Люди трапляються, але їх не дуже багато.
От тільки з іншого берегу лунала музика так, наче прямо біля нас.
Але...або то віскі з пивом були добрі, або просто її вимкнули, але в якійсь момент я перестав на неї звертати увагу.
Зібрані дрова, розведене багаття. Ще трохи - і десь близько першої ночі всі бажаючі мали можливість насолодитися кулішем!
Не знаю, може це й не був бест куліш ін зе ворлд, але, дідько, як же ж він смакував!!! :)

По факту, в цей день в мене налічилося близько 110 км, але дуже складних - через піски і хащі по спекотному пеклу! (наївний! ти ще не знаєш що буде завтра!)
Сил на фотографування вже не лишилося ( до того ж - темно вже було), тому світлини з місця вже ранкові
Зображення
Зображення
Зображення


Другого дня інша проблема.
Нагадаю, що зворотній квиток є тільки в мене, але він на тягу що йде десь о 16:00 (бо на саму пізню не було квитків взагалі).
Для інших учасників є декілька варіантів "на вдачу", але там схеми, пересадки етк.
Висновок один: треба якнайшвидше діставатися Бердичева.
Тому вирішено скоротити маршрут та їхати більшість асфальтованою трасою.

Але початок все ж радує!
Кар’єр
Зображення

Знов трохи джунглів

Палас Уварових
Зображення
Зображення
Зображення
Зображення

..а потім...

"Гвоздь программы - марафон,
А градусов все тридцать.
Но к жаре привыкший он, вот он и мастерится.
Я бы еще поглядел бы на него, когда бы было минус тридцать!
А теперь пойди, достань его, осталось только материться!!!"
(пан Висоцький точно щось знав!)

...
Вже не пам’ятаю, скільки кілометрів ми гнали трасою, але здавалося що не менше тисячі!!!
Люди...ні, я дуже поважаю шосерів за швидкість і все таке, але ЯК МОЖНА ОТРИМУВАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ЦЬОГО ГВАЛТУВАННЯ ВЛАСНОГО ОРГАНІЗМУ?
Ну гірше і придумати не можна: треба валити більш ніж при +30, тупо по розпеченому асфальту, та ще й час пливає тік-так!
Я рахував навіть не десятки кілометрів, а п’ятірки, а кількість разів коли я хотів кинути все - просто нескінченна.

Та добре хоч що не дарма валили!
Прибули у Бердичів на станцію за 15 хвилин до моєї тяги.
Погрузився і життя різко почало налагоджуватися :)
Купив якогось живчика, у Козятині придбав вареників з картоплею... )))
От тільки коли сонце скрізь вікна потрапляло на мене, починала нестерпно пікти обпалена шкіра,
уявляв себе наче вампіром з фільму Блейд :onfire:


Але це ж тільки в мене, а що ж інші? :)
А інші, як справжні герої педалі і асфальту діставалися Андрушівки і там вантажилися у машину Володі (о, так це реально їм пощастило що автівка взагалі була), тому накатали ще кілометрів здається з 30 без мене і ще трохи пообпікалися на сонці, але тим не менш (дуже сподіваюся) щасливі потрапили додому ближче до ночі.

От такі бувають в житті повороти, ну НЕ МАВ цей похід відбутися, але ж воля до перемоги переборює все!

З підсумків хочу сказати, що по-перше (через жару та піски) це був один із найскладніших моїх виїздів, а по друге - що просто пишаюся цією командою! Ще жодного разу не бачив я щоб отак з обличчями божевільних маніяків люди перли крізь піски, кущі, болота, джунглі, комах етк. до своєї мети! Хоча можливо я ще просто реальної жесті і не бачив? )))
Шкода що не змогли всі взяти квитки на тягу та не змогли взяти на саму пізню тягу - довелося валити та скорочувати маршрут, а він цікавий.
Якщо на мапі в Житомирській області позначена асфальтована дорога, не факт що вона асфальтована (ну як і скрізь в Україні по заборах :) ).

Що ще?
Вирішив не їздити у "спекотний" сезон на серйозні виїзди (тому і їду 30/07 на Трахтемирів ага :crazy: ) і завжди брати з собою крем від сонця.

Житомирщина ж в черговий раз вразила кардинально різними картинами краєвидів - від полів і до лісів, малою кількістю людей та машин і звісно чистотою та прохолодою Тетеріва.
Впевнений, що не в останній раз! :)



PS
Щодо треку.
Викладу фактичний трек, але тільки для того, щоб хтось хто захоче тими місцями проїхати подивився ділянку з полігоном (на запланованому треку відмічено "searching for road"), хоча можна і "навмання" - все ж таки ми проїхали.
А так - рекомендую користуватися запланованим. Не враховуючи "невідому" ділянку, все інше гуд, особливо місце для ночівлі.



За цим, здається все, катайте та have a nice ride!
:Yahoo!:
Мэнэ не цикавыть миныстерство туризму,
Я сам сэбэ турыст, я маю харызму!

Аватар користувача
Ляльвер
* * * *
Повідомлень: 804
З нами з: 7.1.13 10:17
Стать: чол
Звідки: Киев/Голосеево

Re: Deneshi ride

Повідомлення Ляльвер » 28.7.16 09:20

Звіти, що не містять жодної фотки живих учасників, для мене ніколи не піднімаються вище середнього. Адже там емоції, переживання та інше. Нічого особистого.

Аватар користувача
lisapedist
* * * * *
Повідомлень: 1642
З нами з: 13.10.08 18:18
Стать: чол
Звідки: ПОХ

Re: Deneshi ride

Повідомлення lisapedist » 28.7.16 10:00

Звіти, що не містять жодної фотки живих учасників, для мене ніколи не піднімаються вище середнього. Адже там емоції, переживання та інше. Нічого особистого.
Розумію,
але це вимушена міра, бо, по-перше, сам дуже не люблю викладати свій фейс в мережу (і завжди прошу про це тих хто мене фотографує), а по-друге - не вважаю порядним викладати фейси інших без їх погодження.


ps
Проте маю афігенну можливість показувати "повну версію" всім знайомим з мобіли/ноуту, розповідати-розповідати-розповідати та піднесені коментарі слухати-слухати-слухати :)
Мэнэ не цикавыть миныстерство туризму,
Я сам сэбэ турыст, я маю харызму!

oKSumoron
новичок
новичок
Повідомлень: 1
З нами з: 28.7.16 09:57

Re: Deneshi ride

Повідомлення oKSumoron » 28.7.16 10:47

АНДРЮХА!))
І що тут скажеш))?! Легко, смачно, соковито))!
Шкода лише полігон був порожній ;)) Думаю, це б додало трохи перчених емоцій і доповнило картинку))!

з.і. Дідько, і знову віскі!!!)) Якщо це тенденція, то я уже в передчутті... ;))

Аватар користувача
Technician
steel is real
Повідомлень: 1503
З нами з: 18.4.14 20:18
Стать: чол
Звідки: оттуда

Re: Deneshi ride

Повідомлення Technician » 5.8.16 13:20

Вже не пам’ятаю, скільки кілометрів ми гнали трасою, але здавалося що не менше тисячі!!!
Люди...ні, я дуже поважаю шосерів за швидкість і все таке, але ЯК МОЖНА ОТРИМУВАТИ ЗАДОВОЛЕННЯ ВІД ЦЬОГО ГВАЛТУВАННЯ ВЛАСНОГО ОРГАНІЗМУ?
Ну гірше і придумати не можна: треба валити більш ніж при +30, тупо по розпеченому асфальту, та ще й час пливає тік-так!
Я рахував навіть не десятки кілометрів, а п’ятірки, а кількість разів коли я хотів кинути все - просто нескінченна.
Очень просто. Ощущение кайфа находится в другой точке на координатной сетке. Оно не лучше, чем у МТБшников (где динамический диапазон вооон какой), просто смещено сильно в мазохистскую сторону. Бреветчикам, например, нравится просто ехать. Движение само по себе приносит ощущение удовольствия. Многие сравнивают его с медитацией, но как я понимаю медитацию — опустошение головы от груза мыслей, мне никогда не удавалось полностью от них избавиться. Когда долго и монотонно едешь, всё равно полно мусора в голове.

На прошлых выходных туда же ездил. Шикарные места и однозначно не на один раз, что очень здорово само по себе.

У вас получилась отличное приключение. Вдохновляет. Спасибо за отчёт и фотографии! Отчёты, написанные в таком стиле — это своеобразное приглашение. На будущее нарисую иной, расширенный маршрут в Денеши, благодаря этому отчёту.
tumbleweed-092.tumblr.com


Повернутись до “Велощоденник”

Хто зараз онлайн

Зараз переглядають цей форум: Немає зареєстрованих користувачів і 2 гостей