Проїхався "душевним" маршрутом.
Щоправда, до фініша кілометра 3 не дотягнув, бо пізно виїхав почало темніти, то ж змушений був повертатися бігом назад, адже виїхав взагалі без світла.
Під мостом метро вже проїжджав у повній темряві.
Маршрут шикарний! GRiNVi4, Andrey V, plumber спасибі велике!!
Про все по-порядку (хоча, воно мо не дуже й цікаво, то ж заздалегідь вибачаюся):
На дорогу туди витратив 2 години, хоча й не доїхав кількох км.
Багато часу витратив на розпитування дороги у перехожих та проїжджаючих мимо велосипедистів.
Пару раз давали поради вірні але якось так невпевнено, що змушений був шукати ще когось, у кого запитати.
Переконаний, наступного разу доберуся швидше.
Асфальт до труханівського острова - це повний [цензура]!
Спочатку асфальт який повністю латаний-перелатаний, причому в кожній латці зверху ще по дві-три латки. Задовлення по них скакати взагалі ніякого.
Перед мостом же дорога викладена бетонними плитами, причому косо-криво, то ж теж їхати було не дуже приємно.
Зато потім який кайф виїхати на нормальний асфальт - котиш і душа радіє.
Самим повільним участком був, мабуть, пішохідний міст - людей дууууже багато.
Гірки ж значно страшніші на карті, ні ж в житті. Підйом досить високий, але короткий
Місцями трішки блукав, але добрі люди підказали і повернули на шлях істинний.
Автомобілів взагалі майже не було. Дороги порожні! За що окреме спасибі автору маршрута.
Не знаю, чи то через вихідні, чи там завжди так...
Трапився один водій, що вирулив на перехресті справа від мене не надавши перевагу. Добре, що я їхав не швидко і встиг загальмувати, так би влетів йому в бочину.
Стрьомно було об"їжджати тролейбус зліва. Водій коли рушає у ліве зеркало взагалі не дивиться. Тільки у праве.
Але більшість все-таки дуже чемна. Пара водіїв навіть пропустили мене там, де впринципі, могли спокійно їхати не пропускаючи.
Коли повертався назад, то з"ясувалося, що гірки настільки круті, що швидкість спуску майже така ж сама як і швидкість підйому. Відпусти гальма - і шукайте мене в кущах
На зворотній шлях витратив десь 70 хвилин.
Короче, ще раз усім спасибі, і тим, хто допоміг, і тим хто на вулиці дорогу показував, а їх усіх було дуже багато. Мабуть, навіть не згадаю зараз:
тітонька на велосипеді біля мосту метро, тітонька з пакетом біля зд-переїзду в русанівські сади, велосипедисти, знову велосипедисти, пара з собачкою, дівчина на велосипеді перед островом, два хлопці на велосипедах перед гіркою, дядя з сумкою біля стадіону Лобановського, пара біля цього ж стадіону, тітонька на зупинці за стадіоном, пара на велосипедах там же, два мужика біля шикарної іномарки (поцікавилися у мене звідки я сам, мабуть запідозрили в мені колорада
), дівчина на тролейбусній остановці, що повернула мене на шлях істинний вздовж трамвайних шляхів...
фух, вроді всі
А ще окреме спасибі велосипедисту на пішоходному мосту, який до мене привітався.
Це так приємно, коли до тебе вітаються незнайомі люди )
Короче, звиняйте за багатобуков.
Маршрут шикарний!
Завтра спробую якийсь інший, хоча й не знаю, чи варто...
Если не сложно, нарисуй как проехать сады по зеленой зоне..
Давай рисуй
