Да, такі покатушички на довго за поминаються.
(знову зафіксований максимум багна на велику)
Андрій чесне слово якби не (див. нижче):- покатушка перетворилась в повний мазохізм, (хоча щас сиджу і згадую не така вже і важка)
- нагодований “марійкою” худющий голодний песик, від села десь кілометр, хтось його туди заніс а так як молодий то дорогу назад він знайти не міг…пес так радів.
- та ще, один песик якого, якийсь довб***б, закинув на газову станцію висотою 3,5-4 метра.
Андрій став щось зафоткати – потім як він з Денисом поїхали, я ніяк не міг влізти в контакти, чую що десь гавкає цуцик поглядом шукаю, глип на верх будки офігел – гукнув Андрія щоб зачекав, за 5-10 хвилин ми його зняли, такого худющого цуценя ще не бачив, перший в порівняні з ним взагалі кабан, та шерсть на ньому місцями посивівша – накидали “марійки”, я ше підкинув ірисок, як вн це все трескав то капец.
Висновок на всякий випадок буду возить з собою сардельку.
(Якби трохи інші були обставини забрав би собі його)
Як виявилось тактико-технічні характеристики велика – абсолютно не підходящі, та й стан прокладки між сідлом та рулем “далек от совершенства” – для покатушок такого типу (повна компенсація попередньої полуматрасної покатушки )
Плюс я ще розраховував, десь пообідати першого дня, от і не дуже пікормлювувався, печенюшками та цукерками, виявилось даремно – заголодав по повній – велоїда вже наприкінці сезону не лізе(як Андрій не заставляв її впихнуть в мене), короче я ледь їхав на протязі всієї поїздки, сильно тормозячи темп групи. За що й вибачаюсь.
А нічна їзда (штовхання) веліка біля кар’єра, це капец – штовхаю свого велика, Андрій каже тіпа “хулі там їхати” сідає на мій велосипед і дав такого газу я офігел, проїхав 20-30 метрів злізає і каже так ж переднє колесо спущене – все капец (мораль ноль) сідаю ремонтувати (Денис насос зочотний

, я коли повертався додому по Московському мосту згадав про свій захотілось втопити, пожалів рибок) – Андрій вирішує тут же недалеко в посадкі заночувати, я так ще не радів проколу

.
За ніч я востановитись не зміг, ранковий азимут до дороги під дав бодрячка (не уявляю собі як ми там мали їхати вночі)
Потішив розгін собак – я відстав десь від Андрія з Денисом метрів, 200-300 бачу попереду собаки піддають жару їм, і якось прокручую собі в голові думки собак, коли мене вони побачать (щось схоже на загін, вони сообразять шось тіпа пастка), починаю вкручувати – і з криками лечу на них собаки в ужасі тікають, жодна не насмілилась погнатись за мною, доганяю компанію Андрій питає, як собочки – я ржу

…
Більше добавляти нічого не буду – так як описувати всю покатушку марна справа, моменти “просвітлєнія”, не звертаючи на повний капец, варті того.
З.І. Андрій, напрошуюсь ще на цю - 16.10.2010 (R) Замки и дворцы Западной. ...
З.І.І. Уже підїжаючи додому, був бомбардований зграєю ворон, скинули на мене обголодані курячі чи голубині ребра з хребтом в кількості одна штука, попали на шлем

... не знаю щось з моєю кармою не те...
піду
....Чтобы в душу грязь не затаскивать,
Буду душу мыть, ополаскивать....(Г.Л.)