Повідомлення Takiyyaktreba » 12.10.08 20:21
Вітаю. На прохання зацікавленої публіки розповім, як відбувалась наша екстремальна подорож.
На старті ми трохи затримались, бо чекали на Діму, з яким немає зв'язку. Тому, не дочекавшись, рушили дещо пізніше від запланованого. З самого ранку було холодно - ступні мліли аж до Іванкова. В Іванкові досить швидко знайшли більш-менш підходяще для обіду місце, пообідали, заправились водою. Після чого, власне, рушили далі в бік епіцентру події №1 в житті людства 1986 року, до якого моя сім'я має безпосередній стосунок. Вильнувши хвостом біля охоронців мирного люду від немирного атому на КП в Дитятках або навпаки цього ж таки атому від допитливого й схильного до афер адреналінозалежного люду, що більше схоже на істину,повернули праворуч вздовж паркана з колючим дротом, їдучи начебто в село. Місцеві мешканці підказали нам шлях до траси через ліс уже в тридцятикілометровій зоні, щоб ми могли оминути КП, залишившись непоміченими.
Ми знайшли дірку в паркані з колючим дротом, перелізли, вчинивши таким чином адміністративне правопорушення. Довелося познімати шоломи, щоб не світитися, а я зняв ще й свою куртку, що має яскраво-жовтий колір, як і шолом.У зоні гниє багато повалених дерев, бо ліс там ніхто не чистить, а всякі й дуже гарні гриби ростуть через кожні десять метрів. Діставшись до траси через ліс (де їхали, а де йшли, бо ґрунт там піщаний), були трохи збиті з пантелику деяким фактом. А факт полягав у тому, що по трасі з Чорнобиля на Дитятки й назад їздить багато автомобілів. Отут почалося найцікавіше. Машини їздять, але ми не знаємо, чи їде в тій машині представник органів правопорядку. Нам довелося ховатися в кюветі від кожної машини. Фактично їхати нормально ми не могли. Тож нерви не витримали, і ми вирішили їхати, ні від кого не ховаючись. Тим більше, що далі пішли круті повороти, а шлях пішов уже без насипу. Отже, сховатися за таких умов неможливо в принципі. Коли я їздив сам років три тому, було вже темно. І я ховався, просто коли бачив світло фар. А так можна було доїхати хоч до самої станції. Проїхали поворот на село мого батька, але не заїжджали, щоб не гаяти час. Коли ми приїхали до Чорнобиля, з машини, що зупинилася, вийшов капітан міліції, який, як виявилось, є начальником КП в Дитятках. Отут ми справді приїхали. Він вилучив у нас паспорти й мобільні телефони, наказавши їхати в Дитятки на КП й чекати на нього там. Тепер поспішати нам уже не було куди, тож ми вирішили все ж таки заїхати в батькове село, яке звичайно ж нежиле. Я випустив скупу чоловічу сльозу над розграбованою мародерами хатою, згадавши ті часи, коли там вирувало життя, як ми збирали в лісі багато грибів та ягід, а в річці Уж було багато риби. Все позаростало деревами й травою. За дві хвилини після того, як ми приїхали на КП, прибув наш капітан. Згідно з законом нам загрожувала конфіскація знаряддя, за допомогою якого, власне, й було вчинено правопорушення (велосипеда) і штраф. Шляхом переговорів було досягнуто угоди, що конфіскації нам удається уникнути, а також що наші справи розглядатиме Іванківський районний суд без нашої участі. До того ж, цілком можливо, що до розглялу цих справ діло може й не дійти, і ми, таким чином, не заплатимо й штрафу. Як виявилось, міліція не просто супроводжує всіляких службових осіб по території чи пропускає до зони відчуження, а патрулює всю територію зони. А ще ми дізнались багато юридичних нюансів у процесі спілкування зі стражами правопорядку, з якими ми встигли потоваришувати. Це викликало ще більше питань, відповіді на які треба мати, здійснюючи такого роду поїздки.
Приїхавши до Іванкова, повечеряли в кафе, поспілкувались там з гарними дівчатами. Після цього вирушили на Київ. Було вже темно та холодно, але ми швидко зігрілися. До Димера вітер був у спину, тож докотилися хутко й без проблем (були місця, де видавали на гора п'ятдесят кілометрів за годину). У мене вийшло 275 кілометрів. У Жені певно, що більше. В цілому поїздка видалась весела, бо ми багато жартували, та насичена пригодами. Далі буде...
Востаннє редагувалось 28.5.09 20:23 користувачем
Takiyyaktreba, всього редагувалось 7 разів.
Having a chance to ride some longer,
Just get it done and you'll be stronger!
,и учасники покатушек*Ч* дима я и наш новый прибацаный как и я велосипедист 
который збежал из фильма техаская резня бензопилой и теперь он пилит свой вел ;-) вобщем надо ехать,тем более в такую пору лес недолжен гореть 
но можэт его верный конь не выдержит 
,подхватит своего нового хозяина и потащит улыбацца 
........
......................вот для этого есть карта и компас 
вобщем нужно ехать 
. В нее заедешь и печенько не понадобится назад вообще, а под вечер легкое свечение ваших велов осветит дорогу домой. 
.....итак есть ещо оди потенциальый участник с которым нету связи Дима мы тебя ждём на старте напротив докер паба это улица богатырская...........2 нед атличный сьезд 
Єдиний відтинок шляху, де я не їздив - це від Чорнобиля до поворота на Славутич. Тому не знаю. На території Білорусі через ліс шлях позначений на карті пунктиром, отже скоріш за все там буде погано їхатись 
По Сяберстану будемо їхати близько 20-ти кілометрів 
. На следующей неделе ждите на ТК 
места действительно мега зачётные -это далеко не последняя покатушка однозначно,в припять попадать совершенно не хочется ;-) из негатива местных волков и рысей мы оставили без ужина 
кстати информации теперь ужэ более чем достаточно скажэм так это была разведка боем 