Нарешті руки дійшли відписатись.
Коротенько - це був якийсь капець.
Спойлер:
Весь трек частково проїхали
Повністю...
Туди їхали поїздом формування Донецької залізниці з відповідною бригадою, обслуговуванням та пасажирами. Всі чотири місця в нас були в одному купе плацкарту, проте мій вел довелося закинути до сусідів. Провідниця розмірами "безквитковий повз ніде не пролізе" дозволяла собі певну фамільярність, але старалася надавати сервіс.
Зранку поснідали, у Слов'янську зійшли.
Поїхали, майже одразу після старту трохи поблукали стежками-підворотнями Слов'янська, зрештою виїхали на гору з антеною, там же пам'ятні знаки за заглиблими воїнами в АТО:
Далі, при спуску вниз, один з учасників в'їхав в іншого (були садна), а в мене замість перекису водню виявився розчин аміаку. Садна промили чистою водою та перемотали бинтом.
За треком, через Ясногорку та край Краматорська дісталися крейдових гір:
Панорами
Через с. Василівська Пустош та Ніканорівка доїхали до реконструйованої траси
М-03,
Е-40, де швидко дісталися краю Слов'янська та повернули до Райгородка.
По дорозі пропустили поворот, проте майже доїхали до Слов'янської ТЕЦ (СТЕЦ), зробили +7 км, тому що крім як повернути назад об'їзду ніде майже нема. Вздовж технічного озера та р. Казений Торець...
...дісталися того Райгородка, де пообідали, перечекали дощ, трохи відпочили.
Тільки злива скінчилася - поїхали до наступних крейдових гір та кар'єру. Дороги мокрі, на місці стопу - крейдова емульсія. Колеса та частково рама з трансмісією стали білими. Самого кар'єра не дісталися, нам вистачило відвалів. На горизонті СТЕЦ.
В калюжах вдалося трохи помити колеса. А от з Сіверським Донцем виникли труднощі. Там дуже чудова природа, проте після зливи грунтова дорога являє собою грунтове бездоріжжя. З повороту, де за треком мали заїхати до грунтівки, як раз витягували жигуль. А асфальтова дорога завела нас лише на півкілометра далі до якогось підприємтва та закритої території. Вибір такий: до Маяків близько 3 км грунтовкою або більше 15 км асфальтом. Порадили ще один проїзд грунтівкою зверху. Вибрали рухатись за треком... А на горизонті СТЕЦ.
Все чудово, тільки багато часу чистили ровери, в яких шаром бруду була покрита вся нижня частина та колеса. Поблукали по Маяках та навалили далі. В Сидорівці набрали води (вже темно було), заночували в лісі біля Святогорська.
Наступного дня відвідали пам'ятки, що край міста.
По майже вертикальній стежині (даунхіл на мтб з баулом - окремі враження) спустилися до Свято-Успенської Святогірської Лаври.
До Куп'янська (-Вузлового, є таке окреме селище від міста) дісталися денною електричкою, подивилися р. Оскол з вікна.
Покатались по селищу(дороги порівняно геть розбиті, проте є й відремонтовані ділянки), з'їли арбуза на невеликому пляжі, швидко заїхали до міста через холм, рушили до потяга.
Поїзд Південно-Західної залізниці, середнього рівня сервісу. В цей раз всі чотири вела вдалося закинути в одному купе плацкарту.
Ввечері трохи пройшлися привокзальною площею у Харкові.
Від треку відстали в перший день на 25 км. Ні в кого екран на закріплено спереду, тому доводилося багато зупинятись - дивитись куди їхати. Ці час-відстань компенсували наступного дня електричкою. В цілому враження чудові, та частина сходу доволі активно живе, люди привітні, товариські. Не виникало вічуття, що десь поблизу війна. Нагадало осінню поїзку
Апотостолово-Нікополь. Кому моря та гори вже приїлися, рекомендую там покататись. Учасникам подяка за чудовий настрій та проведений час!
P.S. 1. Вельми дякую Devg та Yaryna за багато чудових фоток.
2. Перекис водню вже придбав
