Велокиїв

13.10.2018

Маршрут: https://www.gpsies.com/map.do?fileId=lygpumoqhkwvxcnf

Місце збору: 00:00
Старт: 07:10
Час фінішу: 16:30
Місце фінішу: Кобижчі
Кілометраж: 77,5
Ґрунт/асфальт: 80/20
Темп: 10-15
Брати з собою: Їжа, ремкомплект
Зв'язок: Тема, приват
Крім вело цікавлюся залізничним, рейковим транспортом. Маю бажання проїхатись вздовж під'їздних колій Яготин - Згурівка та Стар. Биків - Кобижчі. Ті 77,5 км планую максимум за 10 годин.
З вокзалу виїзд о 5:17, в Яготин прибути о 7:08 http://swrailway.gov.ua/timetable/eltra ... =8719&lng=

З Кобижчі виїхати о 17:02 http://swrailway.gov.ua/timetable/eltra ... =8835&lng=

Ідеально вийде встигнути на 13:56
http://swrailway.gov.ua/timetable/eltra ... =8835&lng=

Дороги я там НЕ ЗНАЮ ВЗАГАЛІ, наче є грунтові дороги вздовж колій, на місці буде видно.
Тому краще з собою взяти їжу, ремкомплект, справний велосипед.

Реєстрація

Зареєстровано: 1
Учасники:

• MVM 08.10.2018 12:49

Отже, нарешті здійснив свої давні плани - з'їздив вздовж зазначеної залізниці.
Відправився за графіком ранковою електричкою, на лівобережжі було прохолодніше, близько +3.
Людей в поїзді було небагато. До Яготина прибув близько 7:10, випив капучіно з вафлями, щоб зігрітися, та о 7:25 стартанув.
Як розігнався на зустріч сонцю, одразу відчув холодний подих осіннього воздуха, навіть руки оніміли, поки до колії не доїхав. Трава була вкрита інієм. І майже одразу залізниця зустріла мене місцевим "Тунелем кохання" Далі до села Майське (близько 18 км) рухався або грунтовою дорогою (при можливості), або катив велосипед по рейці (сумарно десь 6-7 км так), іноді блукав по траві в пошуку шляху Після Майського о 10:50 виїхав на асфальт й з відчуттям свободи 9 км до Згуріки подолав за 20 хв. Транзитом проїхав місто: Наступні 14 км до Нового Бикова подолав за 40 хв. (було 12:10) Хотілося вже їсти, проте поки були сили - вирішив вже за селом зробити привал.
Залізниця Кобижчі - Н.Биків давно розібрана, проте там є стежки. Трохи поблукав там полями (вліз навіть в якісь огороди), але коли знайшов ці залишки, приліг на півгодини відпочити. Поїв, змастив ланцюг, відпочив. Близько о 13:30 рушив. А далі... Грунтові дороги, трава, хащі... Закриті та розібрані станції. Іноді дивився карту, проте згадав, що паралельно в 2 км від залізниці проходить ЛЕП 330 кВ. Взяв її за орієнтир - як її побачу на горизонті, значить небагато лишилось. Ближче до фінішу проїхав мимо газосховищ з охороною. Не дивлячись на заборону проїзду, мені ніхто нічого не сказав, проте камеру діставати не ризикував, бо хотів поїхати поїздом о 16:22. На станцію Кобижчі дістався о 15:50. Поки пив чай, на платформі зібралися люди. Вдало з велисипедом зайшов у вагон, на відміну від наступних станцій. Як на суботній вечір, людей було багато (здебільшого пенсіонери, електричка до Дарниці), на відміну від будніх днів були навіть стоячі. Щодо проколів. Вони є, проте завдяки герметику, колеса лише стали трохи м'якішими. Вдома помітив прокол покришки. На мій погляд, покатуха-пригода була чудовою, побачив все, що хотів.

Вітаю із здійсненням задуманого!

Вітаю із здійсненням задуманого!

Дякую

MVM - крутяк!
В соло катании на самом деле много плюсов, не все решаются и даже не все осознают их.
Самые комфортные группы - два или три человека.
Никогда не пойму удовольствия ехать на какой нибудь Жуков остров толпой в 20 и более человек))
Всем добра!

Файна авантюра .
Дякую за звіт!

Дякую за увагу. Згоден, для подібних пригод потрібна група не більше 5 чол. Для одного є певні ризики.