Пройдений трек: https://biketrack.in.ua/leprozorij-zirka.html
Фотки від
Артема,
Дениски,
Бертала.
День розпочався з кави.
Застуда дещо спотворює її смак, але віднедавна ранок без кави - не ранок (хоча багато років до цього я була абсолютно байдужа до цього напою).
На старт їдемо в 4 колеса - я і bertal. А ні, у шість коліс: Артемчик таки
втік з полону виконав подвійну норму агрофітнесу у суботу, і ще на світанку рушив до нас
.
Хіба герою, який з передмістя крутив у бік старту, відмовиш у
каві? Заряджаюся другою порцією
.
Усунувши стартовий прокол, рушили
20 км - про те, що за бортом вже осінь, починають нагадувати дерева
. Прямо під колір
велотрусів Віктора
22 км - кар"єр розкопали до небувалих розмірів
ЯК вони ЦЕ зробили - ми так і не допетрали...
Питання лишилося відкритим
31 км - "А чи ніхто не вміє зібрати пелюстки об"єктива?" - перше питання, яке ми почули від власника чудернацького будиночка на околиці Луб"янки
Технічно відморозилися і поїхали: дядько чемний, не хотілося йому надопомагати (бо ми хз, як те робиться
).
32 км - лісове озерце
Виїхати від озера вирішили паралельною дорогою. Апчик їдеться, але нагорі чекає підступна піщана яма.
Я зупинилася. Четверо за мною теж. Аж чуємо ззаду: "Лижню! Дорогу!". Розбігаємося, як таргани і займаємо місця у партері: не щодня товариш так шикарно пірнає в пісок.
Сашко, що то було? Нежить блокував доступ кисню в організм чи ти був під
вєщєствами фервексом? (втім, летів ти красііііііііво
).
Поржали
і поїхали далі: пісок м"якенький, тож падіння пройшло без наслідків
51 км - дорогою здибали незаплановану руїну (яка в результаті виявилася найцікавішою): клуб санаторію Перемога
Все. Абсолютно все тут для болєющих - аби швидше видужали: і об"ємна мозаїка
і вдохновляюща картіна у вікні
і навіть кафе "Тонік" (хоча логічніше було б назвати його Гіпертонік, адже Перемога спеціалізується на лікуванні серцево-судинних захворювань
)
Всередині сєрдєчників після крапельниць, пігулок і ЕКГ розраджували бібліотека
кіно
і концерти
Можна було віртуально споглядати цікаві місця столиці
і знайомитися із всячєскими гєроіческими підлітками
під пильним поглядом різновікового дідуся
І приправити все це помірними фізичними навантаженнями (бо спорт - ета жизнь!)
Втім, навіть тут не обходилося без адмін.ресурсу
і лямурів
Оскільки до обіду в круасановій крамниці менше години, перш за все вирушаємо туди. Спочатку я не планувала цієї петлі, але Артем там досі ні разу не був! Я не могла собі цього пробачити...
Накидалися смаколиками і покрутили на ревізію руїн.
54 км - руїни лепрозорію/санатонію
Як ми зрозуміли, окремо стояли житловий корпус, лікувальний і адміністративний
55 км - ще один клуб
Теж бібліотека, кінотеатр
Адмін.будівля на виїзді
- Вам чєго?
- Зарплати сєгодня нє будєт!
Якісь люди з минулого
67 км - лісове озерце
70-75 км - Богдане, це саме той відрізок у лісі, де весь час вниз і просто шикаааааарно
.
77-79 км - хто там казав, що кропива вже всьо? Ваші б слова до рослини донести, бо і досі жалить по повній
.
Єдиний плюс, що вона вже не так буяє, тож дістала лише до кінцівок, адже в розпал літа в цій місцині зазвичай пожаленими лишаються і вуха, і декольте
...
На фініші розливайка була на переобліку, тож покрутили до магазинчику, що в готелі на Стеценка і душевно посмакували грузинський лимонад і мохіто from Chernigiv. Втім це вже залишися поза кадром
.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.