Велокиїв

07.07.2018

Маршрут: Київ - Мотижин - Юрів - Ніжиловичі - Буян - Кримок - Вишневичі - Федорівка - Малин

Місце збору: 07:30 Білла на Кільцевій (див.трек, зелений прапорець)
Старт: 07:40
Час фінішу: 19:00
Місце фінішу: Малин
Кілометраж: 142 (плюс-мінус на блукання)
Ґрунт/асфальт: 85-15 (??)
Темп: 15-25
Брати з собою: справний велосипед, шолом, 2 запаски, аптечку, вело-аптечку (латки, замок для ланцюга, крюк на раму), насос, фінанси на поповнення запасів і форс-мажор, світло, плавки (за бажанням)
Зв'язок: приват, тема
1. Велошолом на голові - обов'язкова умова!!!
2. Реєстрація - після погодження з організатором. Хто реєструється без погодження - той Олег Винник.
3. Все, що міцніше кефіру, вживається після покатушки.
4. Темп і напрямок руху визначає організатор або особа, що назначена ведучим.
5. Учасник, що обганяє групу, вважається таким, що знає дорогу І НАДАЛІ МАНДРУЄ СОЛО.
6. Хвіст приїздить відпочившим.

ГРУПУ НАБРАНО

Реєстрація

Зареєстровано: 11
Учасники:

• Ul@senko 27.06.2018 21:03

• Agat 27.06.2018 21:27

• Madness 27.06.2018 22:21

• Alyonusik 01.07.2018 20:17

• vart4444 02.07.2018 09:54

• AlexGer 02.07.2018 10:37

• Serhey_ +1 02.07.2018 11:32

• Mihas 02.07.2018 13:40

• Zeka 02.07.2018 13:52

• ЮЗЖД 03.07.2018 18:36

На Івана Купала маю бажання зганяти у Малин, до працюючих і затоплених кар"єрів
Трек: https://www.gpsies.com/map.do?fileId=raabjontvzljmqkp
зрізки: на Загальці, на Тетерів (грунт), на Тетерів (бетонка+асфальт).

Формат суботній, їдемо без зайвих зупинок, короткі зупинки на фото, перекус на 77 км (орієнтовно біля знімального містечка).
Купання можливе на фініші (у випадку сильної спеки спробуємо знайти щось по дорозі).
Вода/їжа мати з собою запас на 80-100 км, магазинів на маршруті обмаль.
Назад повертаємося тягою 6636 о 19:12 або 6640 о 21:36.

Також у програмі:
- залишки знімального містечка і студія Довгоносиків
- місце падіння Руслана


- кемпінг Затишок


- хутір Транспорт
(фото немає)

- плантація новорічних ялинок

Можна приєднатись?

Добрий день, нас двое хочемо поїхати з вами до Малину.

Артем, так, звичайно, прошу до компанії.

Добрий день, нас двое хочемо поїхати з вами до Малину.

якщо формат поїздки і дистанція по силам - прошу. З собою мати якусь навігацію.

З дозволу Ані проїду з вами частину маршруту Сподіваюсь, що більшу

Аня, прошу дозволу на реєстрацію. Хочу приєднатися до вас , але не знаю чи зможу подолати весь маршрут.

Найдется ли место для меня, хотя бы в резерве?

Mihas, прошу, перед Карпатами не завадить скатка. Zeka, реєструйся.
ГРУПУ НАБРАНО.

Треки додала у друге повідомлення. А тепер про найцікавіше :
- покриття: знайшла свою тему за 2012 рік (маршрут, що частково повторює наш фініш), повну сліз і піщано-комариних випробувань. Але тоді було сухо; нині нам простіше - пройшли рясні дощі (а біля Малина і сьогодні дощить), тому навряд чи будуть напряги, але попередньо варто бути готовими до страждань після 110 км. І трохи до цього . Одним словом, легко не буде;
- вітер: ну звичайно ж зустрічний, 3-5 м/с, з поривами до 12 . На полях і протягом всього дні. Попрацювати доведеться добряче;
- магазини: їх на маршруті лише 3, асортимент бідненький, тому запасайтеся з собою по максимуму;
- зрізки: кому забагато - на треку стоять точки, з яких можна зрізати на тягу (на Загальці з 86 км або на Тетерів з 98 км, з цих станцій електрички ходять частіше, ніж із Малина).

Привіт. Стану в резерв.

Ооооооооо, ти повернувся!!
РЕЄСТРУЙСЯ!!

Та да. Ок.

Аууу, є хто живий?
Ось вам фоточки: дивитися, скачати.

В ногах майже 165 км, повний памперс задоволення, день вдався на 200%.
Добре помахали ногами, грунтами, полями, скупалися в Калюжі, познайомилися зі старшою сестрою Макалевичів - Хомівкою (батьківщина пісків ).
Стартувало 11, фінішували 6 + лайт група. Двійко проколів, двійко падінь.
Звіт вже завтра, треба трохи поспати перед завтрашньою покатушкою.

Альона, як там сім"я? Тебе не били ?
Костя примудрився сісти в наш вагон, ми ридали, коли слухали про ваші пригоди .

Сайлент-Хилл был

Мост-пошатун был

Карьеры-марьеры был

Оба падения мои, обошлось ну почти без жертв.
Также в фильме снимались: белки в ассортименте, заяц (встретил ушастого в поле в районе Горбовичей), сайлентхилловский кричащий осел и сатаниниски орущая косуля, ну ее нах.
Было еще неоднократное преследование группой аистов. Ненависть к проеханным пескам неплохо так смылась приятной водой затопленного карьера.
Всем спасибо!

Упс.
Тоді падінь три, бо одне моє

- = Ф О Т О = -

Пройтись по знімальному містечку було дуже цікаво - раніше не був у подібних місцях. Зовсім поруч розмістились декорації старого села та вулиць міста з різноманітними рекламними плакатами.
Перед Хомівкою можна добре поїсти пісків. Страждання були винагороджені магазом.
Малинські кар*єри через свої розміри відкривають відмінні панорами. Сидячи на високій кручі можна довго дивитись як вгору-вниз їздять білазіки. У затопленому кар*єрі Калюжа пройшло передфінішне купання у прохододній чистій воді. Чиста - до того як ми приїхали
Alyonusik, як пройшли шашлики?
Аня, дякую за прекрасний маршрут та суботній темп
Всім спасибі за кумпанію!

А от і пройдений трек (почищений від туди-сюди і тупняків): http://biketrack.in.ua/kupalskij-malin.html

Від початку маршрут обіцяв бути веселим:
- тут тобі і 142 км з мальованими відрізками (чистими вийшло 152 км)
- і зустрічний і зустрічно-бічний вітер 5 м/с (з поривами до 12) , а маршрут переважно польовий
- і вірогідність пісків у фінішній частині .
Втім коли нас це зупиняло?

Я собі ще додала родзинку: поставила нове сідло : нє, нуачо, тестити сідло на малих дистанціях малоінформативно Зібралися, випили капучінки, поїхали.
15.7-16 км - кукурудза добряче підросла за тиждень (вже не поїздиш так легко - хапає за руки), ще і дерево впало


17.9 км - Горбовичі прекрасні!


27.5 км - Неграші


34.7 км - хіба можна проїхати повз смітничок?



44.7 км - поля біля Людвинівки вже дозрівають


А небо нагадує про те, що неподалік Бузова


56.1 км - біля Юрова розпускаються плантації соняха


68.4 км - зустрічаємо дядька, який розповідає, що тут важний бункєр, але так і бути, пропустить нас (хоча і нізя).
Втім ми тут не вперше, і в курсі про розформовану військову частину і руїни - не вдалося чоловіку побути таємничим брутальним охоронцем .
Шкода, що не було часу, можна було розвести його на екскурсію у бункер... Але і за підказані зрізки дякуємо. Поїхали, адже за лісом - поле



а за полем - знімальне містечко


74.2-75.5 км - декорації вже трохи занепали, але все ще виглядають цікаво














На околиці, між селом і Одесою, стоїть віслючок. Певно замість сигналізації, бо при людях верещить, як дурний


=> Хто їхатиме після нас, варто рухатися чітко по треку, адже на сусідній вулиці охоронець скавулить пісню про приватну територію і шо нізя_тут_бути (втім якщо включити дурня - можна все подивитися і по доброму попрощатися).

76.3 км - магазин зачинили прямо перед носом. Ну і ладно, знайдемо інший. На виїзді з села зустрічаємо лайт групу. Засмучуємо їх тим, що охоронець вже не дрємлєт, а магаз закритий, і крутимо далі разом.

84.3 км - пам"ятник загиблим при падінні Руслана перемістили з-під ЛЕП, зробили парканчик, лавки (обіцяні інформація і тема першої поїздки до цього місця)


86.2 км - в гідрачах і флягах вже видно дно, а дядько із синдромом Маделунга на заправці сповіщає, що в Буяні магазину немає .
Ділимося водою, хто ще має чим. Шукатимемо лавку у Хомівці або Кримку.

87-94.8 км - восени проїздили, був файний грейдерок. Зараз сухіше, але їдеться.

87.4 км - провтичений поворот, і Женя розкладається подвійним сальто . Виглядало страшно . Добре, що без наслідків...

А от після 94.8 км на арену виходить Хомівка - дітище Пісківки, старша сестриця Макалевичів ...
Нє, ну загалом спішитися довелося лише двічі (на 10-15 метрів), втім 2.5 км до села добре потріпали групу .

У Хомівці магазину не знайшли, крутимо дамбою п"яти озер у Кримок. Починаю розуміти, що або магазин, або зараз когось битимуть (в ногах вже більше 100 км), тож відпускаю Сергія і Женю на пошук магазину, а сама збираю групу і крутимо за холодною колою і мінералкою...

103.7-106.9 км - каскад озер рибгоспу - тиша і спокій



106.9-108.8 км - Тетерів нині теж спокійний, не те що навесні


В пошуках своїх старих фоток малинських кар"єрів натикаюся на давнішню тему, де опачкі! Ті само дороги, якими я проклала маршрут і цього разу.
Але відмітки на треку змусили задуматися, чи варто ТАК їхати вдруге , тож змінюю маршрут, починаючи з 113 км. І не марно! Інакше пісків було б відчутно більше. А так


124.1-127.3 км - нє, ну я ж не волшебніца. Трохи пилу і піску, на щастя частково приборкані дощами, нам все таки дісталися. За що були винагороджені чудовим грейдером (починаючи з 127.4 км).
Кемпінг Затишок цілком виправдовує свою назву - чудово обладнане місце для відпочинку - навіс, місце під вогнище і намети, а внизу - р.Тетерів



Через р.Возня відмічено два містки, поріг, стежинки - ну як тут проїхати мимо? Перший місток (130 км) ок


Переїздимо, і сінглами їдемо до другої точки... Ага, ось вам і міст, і поріг .
Нє, ну в житті всяко бувало, але до такого мене мама не готувала



=> загалом річка ніачом, петлю робити не варто, краще їхати прямо на точку т1 (див.трек).

134.2 км - хутір Транспорт. Жилою виглядає 1 хата з трьох. У дворі бігав хлопчик років трьох



134.9 км - звідси перед новим роком приїздять пахучі зелені красуні


Лайт групі дуже подобається маршрут!


Ну все. Тепер кар"єр за кар"єром - затоплені, з чарівливою синню вод


і діючі, з грюкотом, камінцями і автівками






Інші люди не завжди роблять нормальні фотки (це мало бути спільне белфі на фоні кар"єра)


141.8 км - якщо придивитися, видно апчик


А за ним - мрія! КАЛЮЖА! Це найкраще, про що можна мріяти перед фінішем купі перегрітих і брудних тіл


Упс... До нас ця вода була чиста і прозора ...

143.1 км - тут вже розкладаюся я. За 2 км до фінішу. Все ціле, лише на дупі шикарний синець .
Ну а далі все, як завжди: атака на пристанційні магазини, завантаження в електричку (цього разу були нові вагони, зручні і чисті) і дві години теревенів.

Альона, Костя хочеться почитати про ваші пригоди від першої особи

Альона, Костя хочеться почитати про ваші пригоди від першої особи

Хочеться ще раз посміятись і поіздєваться з бідних скажених хом'ячків?
Самі напросилися
Починалось все досить непогано, навіть краще ніж я уявляла. Побачивши перший затяжний апчик, і як бодьоро всі на нього заїзджають, думала, що тут я і відстану від групи. Нічо, заїхала ще пару смачних яблучок встигла зібирати, які потім на ходу з'їла. Далі були мальовничі луги, поля, сонячники, смітники, хмаринки... все про що писала вище Аня.
Здвавалось можна так їхати ще довго і далеко, але підкрався підлий зустрічний вітер, який почав по-троху відбирати мої сили. Коли заїхали в лісок з піском (ще тримались групи, хоч і у хвості), в меня якимось чином при перемиканні передач перекидкою зажувало ланцюг. Не знаю як в мене так вийшло, я думала, що вже "приїхала", але дякуючи Кості, вдалось привести його до ладу. Проте поки ми боролись з ланцюгом, сліди групи вже були втрачені... Зрозумівши, що "опоздавшим нефіг торопіться" покрутили далі вдвох, декілька разів збиваючись з маршруту і дискутиючи, в які дєбрі краще їхати, щоб знову з нього не збитись. З горем пополам докрутили до студії. Трохи перепочили і в очікуванні (ну дуууже сильному) випити чогось холодненького попрямували до магазину, де на нас чекавла... облом перерва. Чекати півгодини на відкриття не дуже хотілося, але майже поржні гідратори і залишки здорового глузду сказали, що треба. Тож дивучи місцевих, ми повлягались на лавки біля магазу і почали дрімати чекати.
Кола і морозиво часом творять дива: знову з'явились сили, поїзхали далі на Загальці. По нашим підрахункам Костя встигав на електричку, а я на сімейне паті на дачі. Часу було більше ніж достатньо.
Але це було б дуже банально. Щоб ми не заскучали, Костя пробив колесо. Поки він міняв камеру, я наїлась вишень та ябук (сподіваюсь селяни, яких я об'їла, були не проти )
До електрички залишилась година. Гугл показав 22 км. В принципі реально. Вирішили їхати асфальтом, бо хто його знає, що там за грунт, раптом піски, краще більше проїхати, але швидше, щоб точно встигнути... Гугл показав маршрут, ніби все зрозуміло (ГИ-ГИ-ГИ). І от ми як навіжені мчимо на електричку з середньою 26-27 км/год. По підрахункам залишається менше 10 км і більше ніж півгодини часу. Ми герої , вже відчуваємо фініш (я подумки вже їм шашлик)... В'їхали в якесь село... щось я не пригадую його назви на маршруті, який показував гугл

Питаємо жіночку, чи виїдемо ми цією дорогою до Загальців. Вона дивиться на нас з подивом, намагаючись пригадати де ж ті Загальці (які по нашим підрахункам повинні бути поруч), і видає: "То ж вам треба повернути назад у Забуяння (там де ми міняли камеру) і там звернути... Хоча можете їхати і сюди через БОРОДЯНКУ"

Ті 15 км, що ми летіли як дурні, ми летіли в протилежну від Загаліців сторону
Ну шо робити? Засмучені і морально пригнічені ми покрутили в Бородянку, до якої залишалось десь 20 км.
В Бородянці трошки не туди повернули до вокзалу, але то вже не так цікаво, бо їхати назад прийшлось лише метрів 300, а там ми побачили надземний перехід і ми на вокзалі .
Костя залишився чекати електричку, а я поїхала до Варшавки, де мене вже чекав чоловік. Якби не була обмежена в часі, то мабуть покрутила б ще й сама на дачу (Торфяне за Загальцями), але тоді мене б точно побили

Альона, як там сім"я? Тебе не били ?

Побачивши мене брудну, замучену і з винуватими очима, їм залишалось лише понять і простіть

Alyonusik, як пройшли шашлики?

За покатушку так зголодніла, що шашлики жерла як навіжена, ледь дочекалась їх.

В цілому в мене вийшло 140 км, для скаженого хом'ячка не крос

Давно я вже так добре і міцно не спала як з суботи не неділю. І навіть надувний матрац мені здавався царським ложем.

Дякую Ані за маршрут (хоч його його частину), всім, а особливо бойовому товаришу Кості, за компанію, гарний настрій і незабутні спогади

Важко щось додати до яскравої розповіді Альони, все саме так і було 100%
перед початком я хвилювався як я зможу проїхати, тому що це була перша сотка в цьому році, але все відбувалось досить не погано десь до 70км, а потім пісок, багато піску и порожній камелбек.. дякуючи Альоні в якої ще залишилось небагато води доїхали до магазину в Нежиловичах. Потім було чекання і знайомство з місцевою флорою і фауною, (тобто місцевими синяками) і перші довгоочикуванні ковтки свіжого квасу. Місцеві попросили налити продавщицю їм те саме Сенсу доганяти основну групу вже не було , тому поїхали своїм темпом в Загальці . Так як до електрички залишалось небагато часу тому включили форсаж- Трєтій ряд , чорний дим!! і майже доїхали до...Макарова Ми не втратили оптимізму побачити рідний дім і поїхали в Бородянку, по дорозі ведучі свєтскіє разговори об істоках мірозданія і єтіке і псіхологіі сємєйной жизні
В Бородянці дочекався електрички з Аня і Ко , і под дружескоє ржаніє в"їхали в Київ!
дякую всім за чудовий день, особливо Альоні за веселу та дружню компанію

Здравствуйте.
Вчера проехал примерно Вашим маршрутом. Сфотографироваться на съёмочной площадке в Нежиловичах не удалось- сразу нарвался на смотрителя, договориться с ним, типа нечего не трогать, ничего не ламать не удалось, т.к. кроме него были и другие люди, видимо в будние дни там лучше не появляться. И подъезжать нужно только так как ездили вы, что бы с центрального дома никто не увидел.
До карьеров не доехал, начинался дождь и поджимало время- я возвращался в Киев своим ходом. Спасибо за трек, нигде не блудил, не терялся. Маршрут очень интересный, песков много. Проработаю маршрут и съезжу ещё когда-нибудь. Проехал 204 км.

Пісків багато у Ровжах, а тут такоє, продихатися тільки .

$

Навіть соромно таке запитувати…
$

Навіть соромно таке запитувати…
Прихований текст

Альона, Костя, дякую за розповідь. Ридала .