Прокинувшись вранці, вмилися, поснідали і вирушили на електричку. На нас чекає Теплодар, недобудована АЕС і ще купа всього цікавого!
Ні, ну ці жителі просто нестримні, коли мова йде про квіти!
Кайфуємо на грунтах
. Як же ми скучили за зиму!
Тоді, у 80-х, АЕС у Теплодарі не добудували
Теплодарская АЭС должна была быть самой мощной не только в Украинской ССР, но и во всем Союзе, говорят местные. Здесь должны были построить 6 энергоблоков мощностью по 3000 мегаватт каждый (Чернобыльская АЭС выдавала всего 4000 мегаватт. — Авт.). Проекты были готовы уже для двух блоков. Остальные предполагалось построить в перспективе. Фундаменты и нижние ярусы были уже готовы, но потом все почему-то перепугались и засыпали готовую инфраструктуру землей.
Вопреки расхожему мнению, будто бы Одесскую станцию закрыли из-за того, что на ней планировалось поставить такой же реактор, как и в Чернобыле, это не так. Ее проектировали под более современный и безопасный реактор ВВЭР-1000 (как на Запорожской, Хмельницкой и Южноукраинской АЭС). А не построили, говорят, формально из-за того, что она попала в сейсмоопасную зону, где теоретически возможны землетрясения выше 5 баллов.
Втім з 2013 року тут функціонує сонячна електростанція
В період планування, по крихтам збираючи інформацію про Теплодар, натикалася лише на статті про депресивне містечко, тож очікували побачити щось на зразок напівзакинутого Макарова-1.
Втім реальне враження виявилося геть іншим. Перше, що здивувало - мотокросова траса, яка не пустувала (до слова, не найдешевший вид спорту - це не оті ваші вілосіпєди)
Загалом місто має присмак атомграда, схоже на Южноукраїнськ, Вараш. Ну хіба трохи менше. Ринок, магазини, оновлені парки, багато дітей
Барабойське водосховище є приємним бонусом для дачників і пристанищем для місцевих рибалок (їх тут чимало)
Не дивлячись на те, що це були вихідні, бухариків ми не зустріли. Одним словом, місто не справляє враження загниваючого
Спробуйте уявити, як пахнуть ті вишні
Мліємо від ароматів, а між тим з-поміж дерев виглядає труба: символ недобудови
Від споруд залишилося мало, втім навіть ті огризки вражають. Недобудований спец.корпус
А тут мав стояти реактор
Теплодар на горизонті
Околицею Мирного крутимо до військових цікавинок
Ракетно-зенітний дивізіон ППО. Частина діюча. Розглядаємо здалеку
Бузковий гай (Катрасія)
Віримо! За тиждень-два тут вся зелень буде вкрита бузковими квітами
Військове містечко нині закрите для відвідувачів, тож побачити колишню в/ч 42028 не вдалося. Та і навряд чи вона колишня...
Поспілкувавшись із військовими, крутимо у бік В.Дальника
Поля радують око і нюх
КП системи ЗРВ С-300. Паркан, попередження про охорону
На виїзді з містечка, на зеленому острівці серед поля угніздилася церква
На півночі колись зв"язкував батальйон Симфонія. Коли частину розформували, на території існував музей зв"язку, куди я сподівалася потрапити.
Але дзуськи: частину відновили, музей розібрали.
Продавчиня у магазині, що поруч, розповіла, що буквально рік-два, як все відбудували, і тепер тут гризуть військові науки солдатики.
Втім певно воно і на краще, ззовні виглядає досить годно, та і вояки на КПП не виглядали нужденними
Їмо морозиво, дякуємо за розповіді і крутимо далі - у жиле військове містечко.
Трохи насторожено заїздимо, адже досі всі об"єкти виявилися закритими, але цього разу нам щастить: типовий а-ля Макарів-1 відкритий для гостей
Гаражі, котельна на околиці, церква на виїзді
А найцікавіше - назва. Солідне місце має носити солідну назву. Військове містечко Дзвіночок (Колокольчик)
.
Мій діалог з двома військовими:
- (Я) Доброго дня.
- (В) Доброго.
- (Я) А що, правда, що містечно називається Дзвіночок?
- (В) (посміхаючись) Так))
- (Я) Божечки, як же мило
- (сміються)
Радіотехнічні війська. Діюча частина
В колишньому селищі СБУ кілька старих хат, натовп кіз і все.
Зараз більше схоже на напівзакинутий хутір, але колись явно було по-дорослому (заборона доступу "лівим" людям, шлагбаум)
Ще один пеленгатор Коло, вдало обсаджений кущами
З Усатового вирішили їхати своїм ходом - часу вагон. Трек вдалий, ненапряжний навіть для мене (за винятком великої розв"язки на півдні Усатового
).
Одеса ж виявилася багата на парки, стежки, приватний сектор і т.п. годні місця
Заскочили до Бабушка-хостелу за забутим сирком
Ну хіба не прекрасне місце?
Дорогою до моря позаглядали на сучасне мистецтво (бо фізкультура - етохарашо, але і моск треба живити!)
Потикавшись по тупикам, таки знайшли вихід до моря. Отепер вже точно фініш!
Нарешті можна замінити свою сіль на тілі на морську
Дуркуємо дорогою
і на весь вечір зависаємо у бургерній
Місця небагато, але ми і не в таких кімнатках паркувалися
.
Заклад байкфрендлі, годували нас обидва дні, ви класні
.
Краще зноситися, аніж заіржавіти.