Велокиїв

На высоком берегу живописного озера Сасык – там, где благочестивому крестьянину Марину Зизону чудесно явилась сама Божия Мать, расположен Спасо-Преображенский Борисовский женский монастырь.
История его началась в 1905 году, и основан он был Марином Зизоном как мужской. В 1918 году обитель преобразована в женскую. Сердце обители – соборный храм Преображения Господня – был освящен в 1915 году.
В 1951-1985 гг. на территории монастыря располагался санаторий для детей, больных туберкулезом, а с 1985 по 1991 год здесь размещался наркологический диспансер.
28 мая 1991 года по благословению правящего Архиерея Одесской епархии Архиепископа Лазаря, усердием сестер в монастыре возобновилась монашеская жизнь. К моменту открытия монастыря большинство зданий на его территории были разрушены, храмы осквернены.
По обширности его территории – это самый большой из монастырей Одесской митрополии.

Місто засновано 1746 року під назвою Посад Липованське, статус міста отримано в 1762 році.
Це місто також відоме під назвою «Українська Венеція» завдяки численним каналам (місцеві жителі називають їх єриками), проритим вздовж вулиць. Тому човен тут є звичнішим засобом пересування, ніж автомобіль.
З огляду на те, що Вилкове розташоване посеред боліт дельти Дунаю, загальноприйнятий в Одеській області тип зернового сільського господарства тут неможливий, тому найбільшою сферою зайнятості населення є рибальство на Дунаї, озерах дельти та в Чорному морі. Окрім рибальства Вилкове відоме як місце виноградарства та вирощування полуниць (ці культури масово вирощуються мешканцями міста на островах дельти).
У Вилковому розташована адміністрація Українського Дунайського біосферного заповідника, чия територія охоплює острови дельти вгору та вниз за течією Дунаю, плавні на північ від Дунаю, озера дельти та двокілометрову смугу морської акваторії вздовж узбережжя.