Велокиїв

02.07.2016

Маршрут: Миронівка - Богуслав - Мар'їна круча - Рокитне - Лиса гора - Біла Церква

Місце збору: 07:00 Київ-Пасажирський (третя північна платформа)
Старт: 07:20
Час фінішу: 18:20
Місце фінішу: Біла Церква (залізничний вокзал)
Кілометраж: 123
Ґрунт/асфальт: 80/20
Темп: 20-25
Брати з собою: справний велосипед, світло, шолом, запаску, людську та вело-аптечку (гак на раму, замок для ланцюга/піни та вижімка), воду, перекус, гроші на воду/їдло та форс-мажор
Зв'язок: приват, тема, мобільний в профілі
Захід у суворо тверезому форматі. Наявність засобів навігації (навігатор, смартфон, карта) обов'язкова - хто не тягнитеме темп групи, їде самостійно.

Реєстрація
Зареєстровано: 3
Учасники: semen      27.06.2016 15:23Zeka      27.06.2016 21:14Halfway      28.06.2016 19:13

Захід за мотивами марштруту V@lery навесні минулого року. Живий трек з зазначеного заходу.

Давно хотів до цієї мальовничої місцевості.
Розклад електричок
- туди 7:22 Поїзд 6702/6701, Київ-Пасажирський — Миронiвка (09:50)
- у зворотньому напрямку:
1) 18:20 Поїзд 6085/6086, Біла Церква — Київ-Пасажирський (20:04)
2) 18:56 Поїзд 6237/6034 , Біла Церква — Київ-Пасажирський (21:19)
3) 21:45 Поїзд 6239, Біла Церква — Київ-Пасажирський (23:44)

0:45 дома, доехал без света) отчет - скоро

Начиналось вроде неплохо, но жара с самого утра начала выматывать. Сейчас буду оправдываться, но простой маршрут на удивление ехался, как после долгой зимы( Спасибо ребятам, что меня ждали, были моменты как бабка нашептала и ноги отказывались вкручивать. Таращанский лес немного поломал морально. Но не смотря на все трудности, я доволен, спасибо всем частникам за покатуху, вкусная поломанная вишня, скрасила всю тяжесть дня
тройка фоток приблизительно 50км трека:

Захід удався
Під впливом зовнішніх обставин маршрут середнього рівня вийшов складний - виявилося, що протягом тиждня, а саме у вівторок (я почав переглядати прогноз погоди з середи, виходячи з того, що все що було раніше до вихідних підсохне), у цій місцевості були рясні опади (в полях грунтовки розмиті як правило поперечними промоїнами - не спуститися швидко, під гору теж саме, спочатку стан цих грунтів був сухий, згодом у низинах почалося спражне месиво), тоді, почали комбінувати два треки з вісняного та осінього заходу минулого року. Через це в Таращанському лісі кількість реальної багнюки (перетвореної лісовозами/тракторами в суцільне месиво)/калюж розлитих на ширину всієї дороги (там де не їздили машини) у першому випадку сягало ста відсотків, у другому - більше половини покриття (продиралися через зарості в обхід). Загалом у цьому лісі пройшли пішки близко кілометру, проїхали там де дозволяла багнуюка трохи понад три кілометри. Коли стало зрозуміло, що весь ліс у такому стані , махнули рукою та зійшли на асфальт :
У першому ж селі з дозволу господарів накинулися на вишню біля будинку та зламали величезну гіляку, хлопці вже наїлися та відпустили, а я продовжував тримати, як раптом скрип і вона вже на тротуарі - дочекалися господарку, вибачилися та на її пропозицію з'їсти все, що на ній лишилося, відмовилися, бо вже не лізло.
Загалом, грунти на початку трека, достатньо заросші (як навколо полів, так і стежки вздовж річки).
Встигли на останню тягу (до Б.Ц. заїхали десь за годну, дорогою зупинялися повечеряти в кафе та за півгодини до тяги були на вокзалі).
Оскільки, версію маршруту з дорогою через Таращанський ліс не пройдено, є привід повторити за умови відсутності опадів протягом тиждня-двох перед заходом (ідеальна пора року, напевно, всеж такі весна, коли рослінність ще не така буйна (збирався саме весною, однак постійні дощі, відклали аж на середину літа ), або восени як поприбирають на полях).
Живий трек заходу (вийшло 132 км).

Все так и было: жара, крапива, колючки, заросли, комары, мошка, оводы, слепни, лужи и коварные зыбучие глиняные говна в разных пропорциях. Местами на траве вроде как валялось стадо слонов - но это текла вода, заранее смывшая наши шансы успеть на предпоследнюю тягу. Halfway проехал лишний аппендикс по треку вначале, потому наверно и не решился заехать на Марьину Гору, но всеравно был догнан. Купание в Роси и белоцерковский жиденький борщ скрасили ожидание тяги. Маршрут этот простой только с виду, вот интересно его попробовать осенью!

Думаю, ще і в літку повторити, замінивши частину трека на початку (уздовж Росі пішки через зарості) на дорогу повз залізничної колії/лісу до Богуслава, якщо вдасться зможемо зрізати цим лісом та вийти на кар'єр, що на іншому березі річки, якщо ні дістатися Богуслава асфальтом. Побачимо