Здавалося б, що можна чекати від поїздки, маршрут якої майже повністю розвіданий і зовсім неважкий. Так думалось спочатку...
Новий чудовий пляж на Голубих озерах, глибокий пісок в лісах вздовж них, виходи з кабіни на всі боки, пошуки переправи через Ірпінь, тривалий ремонт порваної покришки, переорана дорога під Гостомелем, перегони з хмарами і пилюка, дуже багато пилюки. У Ворзелі ми були більше схожі на шахтарів. На десерт - триразове бортування і серійна поклейка камер за 500 м до фінішу.
У всьому потрібно бачити позитив, тому та витрачена на покришку година врятувала нас від грози, яка затягнула небо над Мощуном і Пущею. Від Гостомеля їхали майже по сухому
і зверху лише трохи накрапало. А ось по настільки залитій стежці вздовж трамваю їхав вперше - уявляю, яка там була злива.
Всім дякую за командний дух і гарний темп від озера до озера