Перший день відкатали. Привидів не вполювали. Ми самі були, як ті привиди, посеред дощу і болота
Обід на Джуринському водоспаді зайняв лише 30 хвилин. Решту часу ми шукали потойбічні сили в руїнах Червоногородського замку і костелу, але траплялись лише туристи і діти з табору відпочинку. А ще відмивали себе і велосипеди від червоного грунту, яким щільно себе обліпили на спуску до замку.
А потім почались епічні пошуки водоспаду "Дівочі сльози" з пішим набором висоти за 200 метрів по тій же червоній глині. Водоспад таки знайшли, неповторні краєвиди зафотографували, джерельної води попили. Програму мінімум на день практично виконано. Але ж з тієї гори потрібно ще спуститись
Наскільки можна сказати швидкісний спуск по глиняному жолобу і переправа через річку по колоді, коли на 20 метрів вище був місток, запам'ятались всім.
Потім був дощ. Години півтори посиділи під магазином, відразу переробляючи маршрут і шукаючи привидів в підвалах того ж магазину
Не знайшли.
До Заліщиків пробирались сільськими дорогами під легким дощем, а вже коли вискочили на трасу, змокли остаточно.
Примхи погоди знову компенсували періодичною вітамінізацією організму: чорна шовковиця, біла шовковиця, вишні, червоні солодкі черешні, чорні гіркі черешні
В готель добрались після 6-ї вечора. Дякуємо Дену за затишні номери, смачну вечерю і експрес-мийку велосипедів
В пасиві за день 1 прокол, 1 відірваний сосок камери, 4 "виходи з кабіни" на спусках і 2 роздавлених равлики