Пардон, вперше мене рубануло на старті, на Московській площі.На 400 км. Финта рубануло от обезвоживания (речь стала искажаться и он был не в состоянии членораздельно разговаривать и поджимать нижнюю челюсть).
Я предупредил всех, чтобы были внимательны, и пытался залить в него как можно больше воды и молочного ириса...
(На площі Толстого, почало терти заднє колесо - занадто сильно натиснув на педаль).
Так і пробував гнатись за усіма до Либідьскої, до Московської площі доїздив з думкою про відбій.
Усе зіпсував Тігор, який посадив в пару з собой, і почав знущатись наді мною безсловесним,
"Не так сидиш, не так крутиш".
Реанімація на ходу - це така фішка, вмерти не жити.
Тож коли починають - хтось не дожив, хтось помер

Тігора на них не було - як в тому анекдоті "жити будеш, але не захочеш".

Так і не вдалось мені сачконути.
P.S. Їсти, пити ще навчусь. Уже почав займатись практикумами. Пішов пити чай.