(
еххх, перевела фотки у ч/б - грусть і пічаль. Нісмагла я. Тож хай вже будуть кольорові) Тож фотоальбом
туточки.
Покатуха вдалася на славу
.
Ще дорогою до старту мені постійно траплялися люди з великими очима, чемні водії (
за виключенням одного козлодіда і бабки, яку довелося обкласти недобрими словами) - всі махали, сигналили, клацали на телефон. А на старті... Пасажири коцюбинської маршрутки фоткали, ржали, звертали шиї - але тут головне було зробити покерфейс з виразом "тю, ми завжди так робимо"
В лісі зустрічаємо Альону. Група повна. Погнали!
Декорації на набережній підходящі для боєвого сраженія. Перемогла
дружба
Дивлячись на реакцію ірпінців, розумію, що варто було включити в маршрут ще двійко скверів/парків
, але я залишила лише один, тож блиснули тут на всі 100
Кожному намагалися знайти декорацію під образ
Ну хіба вони не милі
?
Те, що я спочатку вважала закинутим піонерським табором, виявилося частиною будинку відпочинку композиторів. І якщо житловий корпус вже геть пустий
то сусідній ще трохи зберігся. Їдальні декорації
Музичні фрески
Актовий зал
Балкон
На відміну від інших руїн (гуртожитки, контори, лепрозорій і т.д.) тут ще збереглися паркет, труби і навіть перила
Ку-кусікі!
Сучасний Возель: руїни бік-о-бік із сучасним котеджем
Після озерця
звертаємо до
і запропонованого Артемом об"єкту. Налякали охоронця. Потім його попустило, і він з якимось чоловіком з ТОГО боку воріт почали нас знімати
(
можу помилятися, але той, другий, дуже схожий був на паціента)
Найкраще свідчення того, що ідея втілена на 150%: психічно хворі фоткали нас, як зоопарк
.
Окрилені успіхом біля руїн Сакен-Остенів
Лісок перед Бабинцями такий теплий і ламповий
Задоволені, на одному диханні зарулюємо у Бородянку. Місцеві в шоці, діти сміються, дорослі пальцями показують, роздивляються. Ну просто зірки
!
Пффф, полями пролетіли, а от після Торфяного - 22 км піщаного рок-н-ролу. Група посипалася, крутили кожен у своєму темпі.
Про фотік геть забули, особливо я, оскільки 22 зірка вмикатися не хотіла, а на 36 зубах крутити вгору по піску і корінцям було дууууже
.
Хоча Андрій все таки клацнув на телефон щасливі обличчя
На під"їзді до Варшавки в мене лопає спиця на задньому колесі. Тепер до зустрічного вітру додається серйозне затирання об перо. Бінго
!
Нарешті дісталися руїн піонерського табору
Корпуси у жахливому стані, але ще можна поверхами погуляти
і навіть оглянути околиці із дахів
Дочекавшись другу групу
крутимо до станції. Магаз/каса/електричка. Чотінько, не чекали ні хвилинки.
Народ, дуже вдячна вам за підтримку ідеї.
Як на мене, втілення її пречудове. Маю надію зробити це традицією
.
П.С. спонсор мого костюма - новорічна кішка-2015
Краще зноситися, аніж заіржавіти.