Ідея та мета велопоходу, регіон проведення
Під час сплаву по р. Тетерів на надувному човні осінню 2016 року з'явилась ідея проїхатись вздовж берега від Житомира до смт Пісківка.
Адже окрім мальовничих пейзажів вздовж русла є багато пам'яток, унікальних кар'єрів, виходу кристалічного щита, історичних будівель, ґрунтяшок, сінглів, навіть водоспад, що дуже схожий на Карпатську місцевість.
Озброївшись мапами Openstreetmap, Gogle, а також Wikimapia, Google Earth, фотографіями та історичними довідками, я намалював трек, що максимально проходив впритул до русла ріки, був максимально без асфальту та вбирав до себе максимум цікавостей навколо.
Тож загальна мета була мультизадачна: розробити такий маршрут, розвідати його, в результаті нанести всі нові дороги і стежки на мапу Openstreetmap, відзняти відео/фото і найголовніше отримати величезне задоволення.
Але їхати в таку авантюру з дуже коротким світловим днем краще веселіше та безпечніше з однодумцями та ще й друзями. Тому підібрався загартований численними спільними поїздками
склад учасників:
AlexGer;
Ul@senko;
Сергулио;
Tussini;
bertal;
DespoT.kr;
Madness;
d.j.Denver;
Seo7;
Сана
Маршрути
Запланований
Пройдений
https://www.strava.com/activities/1242708931/overview
Та відредагований для кращого проїзду з усіма помітками
Дата проведення
21 жовтня 2017 року
Загальна відстань, набір/скидання висот
126 км, 863 м набору висоти
Бюджет поїздки
Трансфер мікроавтобусом до Житомира 2500 грн, тобто по 250 грн з кожного при групі 10 чоловік
Вода, їжа, магазини за бажаннями і потребами
Вартість квитка разом з багажем на електричку ст. Тетерів - Київ Пасс становить 15 грн
Важлива інформація при повторенні маршруту
Маршрут не простий, потребує витривалості, адже є стежки, що потребують мінімальної техніки.
Їхати краще навесні або восени, бо влітку буде дуже багато комах, а стежки заростуть травою.
Розклад електричок від ст. Тетерів краще дивитися за день до виїзду, він час від часу змінюється.
Поїхали
Світловий день короткий, часу мало, тож замовляю старт буса з Києва на 06:15, з таким розрахунком, щоб стартувати по маршруту зі сходом Сонця.
Мікроавтобус - не потяг, тут пакування займає дещо більше часу. У більшості велосипедів окрім коліс треба знімати або опускати підсиділи, затрамбовуються по одному і акуратно, бо лежать один на одному, а трясе їх добряче.
Тому збір о 05:45. Добиратися до місця зустрічі ще годину, тому підйом о 04:00 - як завжди, сон перед покатухою для слабаків
Щоб не втрачати часу - снідаємо в автобусі. По приїзду викидаємо все барахло на вулицю і починаємо збиратися та вирішувати маленькі технічні проблеми, що сталися через розковбас по дорозі.
08:15 Нарешті старт. В 200 метрах перша цікавинка - одна з кількох Житомирських дамб на Тетереві
Одразу ж починаються мальовничі стежки та ґрунтові дороги вздовж води
Перед залізничними мостами втикаємося в паркан, перед яким Тетерів перетинає місцевий "гейзер"
Добре, що місцеві велосипедисті нас попередили, що проїзд під залізничними мостами охороняється, тому заздалегідь був намальований об'їзд, що порадував нас сінглами.
Біля Житомира через річку прокладено багато пішохідних мостів, тому можна змінювати берег декілька разів
Залишки старої паромної переправи біля с. Бистрі
Забавна природа
Ґрунтяшки біля води
В Левкові під мостом дивимось пороги. Тетерів, до речі, дуже багатий на пороги і навесні у високу воду тут проводять рафтинг.
І спускалися недарма, бо знайшли чудову зрізку
Трохи далі річка робить добрячий вигин і зустрічає нас просто неймовірними пейзажами осінніх берізок
Берег села Левків взагалі виявився дуже щедрим на цікавинки. Менш ніж кілометр далі стежка закінчується і переходить вгору
Як виявилось недарма, адже нагорі стоїть величезна гойдалка з прекрасним видом на долину(на відео видно)
Трохи чудових стежок
І знову чарівний краєвид
Між водою та камінням
Оскільки багатьох доріг на мапах немає, а на знімках з супутника через дерева їх не видно, то розвідуємо нові під час покатушки. Деякі вдалі, деякі ні, а деякі підступні.
По треку дорога уходила від річки, але продовжувалась стежкою над водою, всипаною золотим дубовим листям. Аж тут хоба, стежка повертає від води прямо на крутий схил і виходить комусь на город.
Виповзаємо на дорогу та їдемо вздовж камуфляжного паркану та дубового гаю
Спускаємось до стежки, яка веде вздовж річки
Від цієї стежини іде відгалуження до водоспаду Холодний. Досить незвичайний водоспад, він сам та місцевість навколо нього дуже схожі на Карпати.
Струмок, на якому він знаходиться, довжиною всього 4-5 км та живиться ґрунтовими водами і підземними джерелами.
Далі ґрунтівки біля Канарського лісу
Їдемо по містку з Великих Кошарищ у Малі Кошарища на інший берег
За селами на нас чекав великий буковий ліс, що вже осипався. Золотий килим з листя був настільки товстий, що дороги зовсім не видно.
В деяких місцях лише навігація підказувала, що тут є дорога.
В лісі сталося перше розділення групи. Через "зіпсований телефон" ми більше 15 хвилин чекали на Ростіка, котрий в той час вже давно їхав іншою дорогою.
Ані треба було їхати по термінових справах, тож вона разом з Сергієм та Саною поїхали вперед.
Ґрунтовими автобанами швидко домчали до Коростишіва
В межах міста вздовж річки простягаються безліч стежок з неймовірними краєвидами
А стежина під меморіалом Другої Світової взагалі відпад
Вигляд з моста
Біля відомого Коростишівського кар'єру пообідали та зробили групове фото
Затоплений гранітний кар'єр дуже відомий, в ньому знімали декілька фільмів. І на те є причини...
Пейзаж навколо нього незвичайний, береги покриті ялинами та березами, висота скель тут досягає близько 10 метрів, а глибина штучного озера до 20 м.
Гранітний вказівник на виїзді з міста
Але в Коростишіві є ще один затоплений кар'єр, що на мою думку, вартий не меншої уваги
Через золото
Дамбою знов на інший берег
Потрапляємо в міський парк з безліччю цікавих скульптур. Козацьке фото
Ну і як же без тренду осінніх фоточок
Скульптури там є всілякі
Повз костел
Заходимо до магазину поповнити запаси, бо Саня вже мишей їсть
І знову рушаємо вздовж річки та її подекуди скелястих берегів
На грейдері хлопці підштовхують віз з коняками, а обабіч дороги дитяча коляска з дровами
Грейдер приводить нас до величезного діючого Новогородецького гранітного кар'єру
А поряд популярне місце відпочинку - кар'єрне озеро "Високий камінь"
Ґрунтовими автобанами втрачаємо Дмитра, але знаходимо Ростіка
Дерев'яним мостом переїжджаємо до села Ставки
В цьому маленькому але старому селі збереглися дві пам'ятки архітектури.
Палац графа Станіслава Дуніна-Вонсовича, бригадного генерала Війська Польського. Граф був відомим військовим, який брав участь у війні 1812 року як ад’ютант Наполеона. На початку XX століття в будинку розмістилася агрошкола, а після війни багато років будова пустувала і прийшла в непридатний стан
А також дерев'яна двоповерхова школа 1903 року, яка і досі діє
Полем та лісом дісталися Радомишля, де стоїть замок Радомисль 1612 року.
Папірня була збудована монахами Києво-Печерської Лаври, як укріплена фабрика з виробництва паперу для друку священних книг. Вона є найбільш східною зі споруд оборонного типу, що збереглися в Україні. Європа у середні віки закінчувалася тут. Далі, за Києвом, починалося Дике поле, звідки розвинута частина України піддавалась постійним набігам кочівників.
Зважаючи на це, монахи обирали місце для зведення «папірні» з великою ретельністю. Враховувалися особливості ландшафту, який мав сприяти обороні при нападах. Таке місце знайшлося в Радомишлі на скелі, з усіх боків оточеній водою – між двома водоспадами на березі річки Мика.
На цьому цікавинки насиченої частини маршруту закінчились і залишалось менше 50 км накатистих ґрунтів до електрички.
Але погода внесла свої корективи: зустрічний вітер, дощ та короткий похмурий світовий день змусили нас від ставків біля Білої Криниці зійти на асфальт.
Ці останні 13 км асфальту у пітьмі з невеликим дощем ми гралися в улюблену гру тієї місцевості - встигнути на найближчу тягу.
Хтось виграв з запасом, хтось заскочив за секунду до закриття дверей, а хтось чекав на наступну. Але всім було весело
Дуже дякую всім учасникам за гарну компанію, Олександру та Ростиславу за фото.
Але найбільше дякую хочу сказати Жені
Seo7. Дуже прикро, але це була моя і багатьох учасників групи з ним остання покатушка і 90% яскравих та гарних фотографій цього звіту його рук діло. Він був хорошою людиною та залишив багато позитивних спогадів по собі.
Відео можна подивитися на пару повідомлень раніше.
Ту должна быть какая-то умная фраза, но будет абыр...