02.04.2016 (R) "Поїдьте туди, де вмерла Україна". КПП.

[Ul@senko]

Офіційно не можна - такою була відповідь.
Але є варіанти.
Гадати не буду, осінь покаже.

[AlexGer]

To LarissaV. С такими темпами и рвением можешь уже катать любую субботу)
Полесье встретило нас в своем стиле: утречком -2, то дождь, то снег, ветер в морду, а мы катим. Ну так конечно, за этим же и приехали
При высадке в Малине пару человек, которые перешли в соседний тамбур для быстрой эвакуации, обнаружили, что двери то не открываются.
Пропускаю их, потому как выйти с велом из другого вагона сразу на выход не просто, а быдло уже не обращая на тебя внимания щимится во внутрь.
Пришлось таранить и в прямом смысле сбивать всех, висящих на поручнях, поскольку не вышло еще 5 человек с велами.
Там где осенью спокойно проезжали, в этот раз было около десятка переправ и обходов различной сложности.
Жаль, большинство группы срезало последние 6км асфальтом, они были самые интересные за последние 50
Итак, спонсоры нашей поездки:
традиционные Полесские заливные луга

старые дороги с новым покрытием

и конечно же грунтовые автобаны

Все фотки, качать ТУТ

[Ul@senko]

Кланяюся в ноги фотографам - Олександру та Мар"яну - за їх титанічну працю на цьому маршруті (ФОТОАЛЬБОМ ТУТ)

Цього року Полісся трапилося рано, адже зазвичай подорож у відселені території ми здійснюємо в районі 26 квітня (річниця Чорнобильської катастрофи)

Але у 2014 і 2015 в ці дати на нас вже полювали кліщі, тож цього року вирішили їхати раніше.
Та і погода дозволила набрати форму достроково, отже на початку квітня дистанція 160 км має бути по силам.
Втім, у Полісся щодо цього була своя думка, отже зі старту нас чекали випробування.
Ранній старт - комусь пощастило кілька годин подрімати, а хтось зовсім без сну, але сповзлися до електрички

Вискакували з електрички весело - Сашко вище згадував про цю пригоду..
Але от все позаду, і от ми вже в обіймах чарівного Полісся, що вітає нас вітром, сніжком

і Різнею

Дороги по треку є, іноді трохи поряд, але все їдеться, і ми, натхненні якісним покриттям, летимо лісом

До першого броду, який неочікувано з"являється з-за повороту


Трохи згодом - дубль

Село Червоний Плугатар, біля вказівника на яке хотілося зробити селфі, тут іменується коротко

Саме село досить цікаве: до нього веде середньої якості грейдер, за селом - грунтівка, а на вулиці - пристойний асфальт

Половина будинків нежилі, але сучасний трактор детектед. Край контрастів..
Трудолюбівка зустрічає руїнами ферми

а проводжає весняними розливами


і перекопаною тряскою грунтівкою (і кому вона там заважала? Там хіба зайці бігають)

Базар зустрічає немилосердним вітром, про що свідчить емоція Євгена

Околиця села


У Межилісці два ряди закинутих будинків, про які я колись мала нагоду прочитати

тож ділюся тим, що дізналася, з товаришами, місцевим песиком і самотнім лелекою


Дорога на Васьківці з кожним роком все вужча, природа потроху поглинає сліди людей


Відразу за селом - ще один майстер-клас по подоланню водної перешкоди



Рудня-Осошня зиму перенесла нелегко, чимало руїн з осені ще більше покосилися і розвалилися





Шевченкове. Небо потроху ясніє


Рагівка


Колоритний сільмаг, де, втім, для нас було все, що душа забажає: вода, пепсі/кола, навіть кекси і еклери

Грунтівка за селом - і от вже крайня точка маршруту: селище Поліське і однойменний КПП


Поспілкувалися з міліціянтами і рушили далі: сонце хоч і пригріває трохи, втім довго стояти холодно.
Наступний об"єкт відвідин - залишки заводу



Дорогою зустрічаємо солодку парочку на озерці

Фабриківка. Нежиле. Навіть від руїн вже мало що лишилося


Втім місцевість дуже мальовнича, поряд р.Уж. І різні канали-ручаї (ця переправа була найзахопливіша: колоди тоненькі, пружні, ще і високо над водою)



За Луговиками - нескінченні березові алеї



До Млачівки долетіли з вітрцем. Тут активно розбирають руїни на цеглу


Залишки с.Бобер



Дорогою до с.Пухове в мене розривається телефон, зупиняюся відповісти, відстаю від групи.
У селі позаглядала по вулицям і, нікого не знайшовши, і вирішую наздоганяти товаришів, аби їм не довелося чекати.
Як виявилося, група в цей час таки гуляла Пуховим

і робила радіаторо-фотки

Доки зв"язалися телефоном, виявилося, що я вже кілометрів за 5 від Пухового ..
Отже, доки група мене не наздожене - їду соло, чекати холодно.
Стовпне - кілька жилих дворів, дорога заросла, довелося об"їздити.
Ліс надзвичайної краси: старі сосни, березові гаї

Серед яких причаїлись два дива: озера на кшталт нашого затопленого лісу

Войкове - ніц не лишилося, лише калюжа, яку вдалося об"їхати лісом зліва.
На полі перед Жміївкою - трохи багна і заливний луг (слава зимовим лабутенам, що води не бояться )

Олізарівка - Кропивня - Олива - польові дороги різної якості (хороший грунт/піски/багно), але 99% їдеться.
Погода до того часу вже змилостивилися над нами, і на зміну ранковому снігу і дощу прийшло ніжне весняне сонце


Асфальтом докручую до Кухарів, скочуюся через міст до лісу - позаду все нікого немає.
Лишаю для друзів послання на дорозі - і гайда грітися у расківські піски.
Варшавка. Часу вистачає, вирішую таки розвідати альтернативу нудному асфальту до ст.Пісківка.
Спускаюся до мосту через Тетерів, зупиняюся - і от нарешті знайоме обличчя! Мар"ян мене добрав, отже їхати буде веселіше .
Ці 5 км були щедро насичені чудовими доріжками


руїнами дитячих таборів і баз відпочинку




і на десерт - міст через Тетерів

О 18 годині ми вже штурмували тетерівський магазин на предмет смаколиків, а за годинку завантажувалися в електричку

час в якій минув непомітно за обговоренням вражень від чудової поліської подорожі


Компанія зібралася чудова, тому і поїздка вдалася у кращих традиціях поліських подорожей, а також дала підґрунтя для планування осінньої дводенної подорожі (сподіваюся хоча б цього року дощі не завадять )

[Ляльвер]

Всім дуже дякую, було моцно. Природа неперевершена.

п.с Сєргуліо, змєй-іскусітєль: Орг був детектед нами за 150 метрів від Варшавки - Мар"ян ринувся добирати, а ми за спиною поїхали прямо асфальтом і втратили певну частину вражень судячи з файних останніх фото

[Panikovski]

Фактично це моя друга виїзна покатушка. Хочу сказати, що з кожним разом апетити ростуть і, звісно, хочеться ще, і ще... Тому що це: неймовірний заряд позитиву, адреналіну, вражень, спілкування з такими ж "завернутими" як і ти на велотематиці, можливість побувати з природою на відстані витягнутої руки, нагода "пострадати" навіть по тій простій причині, що у тебе вибору немає, бо по тебе не приїде таксі за 100500 тугриків і забере додому, і ще купа всього. Хочеш цього чи ні, але тут і проявляється твій характер, він же і гартується! Кожен знаходить свій феншуй в таких покатеньках.
Мої враження почались ще в Києві, коли чекаючи на Сергуліо, зрозумів, що з одягом я трохи лоханувся, бо перейшов вже на весняний режим. От тільки матінка природа режим "весна" на суботу забула включити Благо, що взяв із собою їжі вдосталь хоча, спочатку думав, що запакувався наче на дводенку, але холод показав хто тут головний і майже всі запаси були вигризені. Якщо декількома словами описати температурний режим то все, що стоялося - нереальний дубак, все, що їхалося - комфортно.
Дачники в електричці це ще ті татаромонголи :-) У мене склалось враження, що для них електричка - це дім рідний де вони, кожен собі, маленькі господарі, князьки, пани і т.д. Я думав, що наші велосипеди - це найгірше, що побачить нещасна тяга, але там були кадри які перевозили і дерева, і рулони огорожі і ще, дідького його знає, який мотлох. Думаю, Укрзалізниці, давно пора тяги такого формату перетворювати у грузо-пасажирські, але то таке... Вихід, чи то краще сказати вистрибування або випльовування із тяги теж був зачьотний Якщо б Саньок реально не закричав на тих татаромонголів, які обліпили вихід як мухи гівно, то частина наших помахали б ручкою іншій частині, котра залишилась в тамбурі
І тут все почалося... Почалося те, за чим саме туди й поїхав :-) Якось і взимку катав, але не так холодно було як тоді, коли ми вийшли з тяги і почали крутити педалі. Від каденсу, який зашкалював можна було відірватись від асфальту як гелікоптер На голову почав сипати кристалізований сніжок, потім щось трохи мокріше, потім знову сніжок з мордодуєм. В голові одразу тисяча думок... Блін, а якщо воно так буде сипати цілісінький день, як їхати, а запасні (сухі) шкарпетки не взяв (то карма), щось додому захотілось одразу Правда, коли ми вже з"їхали з асфальту, на грунтяшки і в ліси - стало краще і якось спокійніше на душі Тіло розігрілось, дорога стелилась, все було вже не таким відлякуючим і мозок почав отримувати дознячки позитиву та адреналіну від Поліської авантюрки
Скрізь вітруганище, поля, залиті луги та переорані лісові дороги ми добрались до перших поселень (ще живих), але з елементами відмирання у вигляді покинутих та зруйнованих будиночків, ферм, колгоспів. Якось на секунду подумав, що тут нічого особливого немає, бо по Україні таких напівживих сіл/селищ вдосталь. Але коли ми заїхали в Рудню-Осошню опинився, начебто, в якомусь містично-фантастичному паралельному часовому вимірі в якому природа з кожним роком, місяцем, днем, годиною, секундою поглинає залишки людської життєдіяльності і справляється вона з цим по-природньому красиво. Блін, мені як фотографу, захотілось там залишитись хоча б на день-другий!!! Неймовірне місце! Їздили ми по цих місцях в помірному темпі, дивились, вивчали, насолоджувались, порівнювали деякі об'єкти із тим, як вони виглядали минулого року.
Тим часом погодка по-трошки покращувалась, де-не-де проблискувало сонечко. Ми покотились далі, періодично заїжджаючи все в нові і нові відселені території зі зруйнованими будиночками, які колись були чиїмось домом, покинуті, колись діючі заводи, в яких вирувало життя...
Спарта для мене почалась тоді, коли основна група від'єдналась від орга. Звичайна випадковість... нічого більше. На наступних, приблизно 50км., покатушка отримала нову назву - "ДОЖЕНИ ОРГА" Бляха муха, навіть встиг трохи заголодати, але вчасно гризанув, практично не пережовуючи, дві булки, запив кокою, в середині щось зробило дир-дир-дир і погнали далі Найбільше енерджі з'їдали дороги залиті водою десь в полях, то просто капєц. Короче догнали Аню аж на Варшавці десь. Щастя повні штани, "сльози", "ридання", обжимашки і все таке (жартую, звісно).
Докочувались вже Анею до фінішу в спокійному темпі, по дорозі зробили ще декілька зупинок на фоточки і смакуючи останніми сінглячками чимось схожими на Пущанські.
Приїхали на фініш, а там вже перша пачка "лосів" облюбувала місцевий магазінчік і гризла смаколики з чайком/кавою.
Що Вам сказати! Як кажуть в мене на батьківщині, то було ФАЙНО
Посилання на фото - http://www.ex.ua/99873976

[Сергулио]

Всім дуже дякую, було моцно. Природа неперевершена.

п.с Сєргуліо, змєй-іскусітєль: Орг був детектед нами за 150 метрів від Варшавки - Мар"ян ринувся добирати, а ми за спиною поїхали прямо асфальтом і втратили певну частину вражень судячи з файних останніх фото

ЖЕНЯ ПРАСТІ МЄНЯ!!!!!!!!1111 Звідкілясь закралась думка що електричка в 18-00 і виснажене тіло і його машиніст (той який постійно ниє "Нах ти сюди поїхав. Нога болить. Рука болить. Хочу додому. і таке інше) вхопились за цю ідею і повели презрінним асфальтом...

[AlexGer]

Пол года не прошло - вот и отличненько, видеоотчет о покатухе:

phpBB [media]

[Ul@senko]

Годнота . Чудово передано атмосферу

Spoiler

Show

не повіриш: я теж другий день кручу-верчу відяшки з цієї покатухи

[kroat]

Музика просто супер підібрана в відео, повністю передає атмосферу, зразу згадалось як я туди їздив)

[XLPI]

Видео супер )))
Но приятнее конечно созерцать чисто природу

[Ul@senko]

Моє бачення (але краще ролик скачати у нормальній якості).

phpBB [media]

[XLPI]

О! Аня - видео супер! И коменты от жителей отлично передают атмосферу и музыка - отличная! Моя оценка +5!