Укататимь так і не вдалось. Другий день пройшов стандартно: 15 хвилин їдемо, 10 хвилин щось їмо. Яблука змінювали сливи і навпаки, часом грушки - їли, поки не могли вже на них дивитись.
Всі заплановані кар'єрні озера знайшли і наше місце ночівлі серед них виявилось таки найкращим. Лісовий монастир відвідали, та місцевий не зовсім приязний настоятель далі Голгофи нас не пускав. "Замок" в Радомишлі взагалі не вразив, а політика щодо відвідувачів відбила бажання туди йти (кому цікаво, можемо здати два таємних проходи на територію
) Тому культурна програма фактично компенсувалась різноманітними грунтами і пробиранням крізь чагарі в пошуках дороги. Порадували доріжки в лісах, де мало хто ходить, не те, щоб їздити. Пісків було менше, ніж в перший день, а прогін пелотоном перед Малином дозволив навіть відпочити на колесі.
На фініші, поки група сачкунів відправилась, ніби-то поспішаючи на більш ранню електричку, на вокзал, ми приймали водні процедури в Калюжі, насолоджуючись чистою теплою водою і сусідством вужів. Не знаю, як там їхалось в першій електричці, але друга виявилась взагалі порожньою і якби ще двері одні нормально відкривались, а інші закривались, було б взагалі комфортною Слава Укрзалізниці!
А так, маршрут досить непоганий. З усіма блуканнями і закупками в Коростишеві у мене вийшло десь 190 км, у наших цивільників трохи менше. Природа гарна, озера чудові, якби ще сміття люди за собою прибирали. Дякую всім за гарні вихідні - їхати в групі було легко і комфортно, нехай і зупинялись дуже часто. До наступних яблук
... запомнились пески и место ночлега - в хате - музее! Спасибо Виталику и компании!
и место в палатке, Антону - за содействие в поддержке нашего палаточного быта и всем остальным за чудесную компанию, шутки-прибаутки и поддержку. 
