НОВИНИ
09.02.2017

Взимку на шосері.

Хочу поділитись своїм досвідом виживання взимку на шосейному велосипеді. Все, що написано нижче, є суб'єктивною думкою автора, є небезпечним, може важко нашкодити вашому здоров'ю і створює загрозу для життя. Я сердечно не рекомендую користуватись цими порадами, якщо ви тільки недавно почали активно кататись. До весни залишилось недовго, почекайте, будь ласка.

Попередження.

Прошу подумати три рази перед тим, як продовжити читати цю статтю. Закрийте вкладку. Випийте кави, подивіться цікаве кіно.

І ввімкніть мозок!

Якщо ви не погоджуєтесь з одним, трьома чи одразу зо всіма пунктами цієї статті, це добре. Це говорить про те, що ви — розумна людина, яка спершу думає, зважує ризики і тільки потім діє. Якщо вам важко зрозуміти, що написане нижче відображає лише однобокий досвід якогось Васі Пупкіна, а не є істиною в останній інстанції, будь ласка, не дошкуляйте претензіями, лежачи в лікарні з численними переломами, мовляв, мені Technician на форумі порадив.

Ввімкніть свій мозок! Приміряйте ці поради на себе з великим скептицизмом. Чим більше скептики в цьому випадку — тим краще. Ви повинні повністю усвідомлювати, на який ризик наражаєте себе, виїжджаючи на шосейному велосипеді в зимовий період. Для цього є краща техніка: циклокрос, МТБ, тощо. Якщо у вас є хоч трохи сумніву чи треба воно вам, залиште велосипед вдома. Сходіть в тренажерку, орендуйте бігові лижі, ковзани, сноуборд — взимку є чим зайнятись. Крутіть педалі на станку та на роллерах.

Якщо ж ви все-таки твердо хочете катнути по голому льоду, тоді вмикайте мозок — втретє кажу!

Також прошу вибачення за якість деяких фото. Одні робив дзеркалкою, інші мильницею.

Поїхали.



Зазвичай, задні фонарі автомобіля яскравіші більшості моделей велосипедних фонарів. Подивіться, як в сутінках погано помітно фонарі авто і уявіть, як вас побачить водій позаду вас. Безпека — на першому місці.

Вступ.

В скандинавських мовах є близько 30 визначень снігу. Наш спосіб життя накладає обмеження на розширення лексикону. Взимку ми впадаємо в анабіоз і вважаємо середовище за порогом домівки ворожим. На жаль, для опису консистенції, щільності і ступеня слизькості поверхні у нас немає спеціальних термінів. Доведеться використовувати важкі лексичні конструкції, щоб дати уявлення про стан поверхні, по якій доводиться їздити взимку. Ви будете здивовані кількістю сюрпризів, які природа підготує на вашому шляху.

Екіпірування.

Шолом.

Одягніть шолом. Пояснювати, сподіваюсь, не треба?

Я шолом не ношу, але це моя особиста справа і я нікому не раджу повторювати за мною. Навіть не починайте цю суперечку.

Покришки. Компаунд.

Якщо у вас вже є шосейний велосипед і немає грошей на повноцінний циклокросер, на жаль, шиповані покришки встановити не вдасться. Більшість шосерів мають кліренс для встановлення максимум 28 мм гуми. Деякі сучасні велосипеди обмежують монтаж покришки 25 міліметрами.

Що в цьому випадку робити? Шукати покришки з чіпким компаундом. В мене немає перевіреної таблиці популярних моделей, але впевнено можу порекомендувати Maxxis Re-Fuse. Мені не платять за рекламу цих покришок і навіть якщо б платили, будь вони не настільки гарні, я б чесно сказав, що є кращі. Поки що кращих я не знаю.

Цієї зими я впав сім разів. Одного разу через особисту помилку — спрямував колесо в колію при контрзміщенні, а всі інші — через відсутність зчеплення з поверхнею. Всі ці шість разів я був на гумі Continental Ultra Sport/Race. Це м'яка і комфортна гума, але підходить тільки для сухої погоди. На мокрій поверхні і тим паче на льоді з нею страшно. Справа не в тому, що Ultra Sport/Race це — сліки, а в тому, що гума зроблена з невідповідного умовам катання компаунду. Hutchnison Equinox 2, наприклад, теж слікова покришка. Але на слизькій дорозі вона поводить себе більш передбачувано. Тим не менш, перетинати трамвайні рейки на них, не роблячи баніхоп, небезпечно.

А як же Schwalbe/Michelin/Vittoria/Specialized/[вставте назву своєї улюбленої гуми]? Чесно, не знаю. Я не маю змоги кататись на всіх покришках, які існують в природі. В порівнянні з тим, на чому їздив, Maxxis Re-Fuse найкращі. На них я відчуваю себе в безпеці. Якщо існує щось краще, порадьте. Я за свої гроші куплю ці покришки і спробую чи це справді так.



Навіть зі стертим протектором Re-Fuse продовжує добре тримати на слизькій поверхні.

Тиск в колесах.

На морозі щільність повітря збільшується, тому часто радять трохи не докачати покришки (наприклад, номінал мінус 5-8%), але з моєю вагою іншої опції, як качати до максимального тиску, немає. Справа в тому, що під товстим шаром снігової каші не бачиш ями. Потрапляння в яму загрожує зміїним укусом, а ремонт на узбіччі в 15-градусний мороз загрожує запаленням легень. Намагайтесь не допускати проколів взимку. Краще доїхати додому з меншим комфортом, ніж замерзлими пальцями знімати з обода покришку, яка з нього чорта зо два знімається.

Товщина покришки.

Розповсюджений міф, що взимку краще обирати широкі покришки. Новачки так і зроблять: пересядуть з 23 мм на 28 мм, а може й на 32 мм, якщо вистачить кліренсу. Це помилка.

Подивіться на чому їздять гонщики ралі WRC на зимових етапах. Чим ширше площа плями контакту, тим менше питомий тиск на поверхню. Менший питомий тиск підходить для долання болот і глибокого снігу. Ось, чому для катання по пухкій поверхні потрібен фетбайк. Але на шосе все навпаки. Щоб зробити керування велосипедом стабільним і передбачуваним, потрібні вужчі покришки.

Гальма.

Якщо ви ще не перейшли на шосер з дисковими гальмами, замініть дорогі гальмівні колодки (Shimano/Campagnolo/KoolStop) на найдешевші, які ви тільки зможете знайти. Колодок взимку знадобиться багато. Одного комплекту вистачає на три тижні. За три тижні колодки протираються до металічної підкладки, тож немає сенсу викидати по 25 баксів за пару. Залиште оригінальні колодки на весняний період.

Тут є два варіанти. Або доведеться всю зиму терпіти погану модуляцію, або після кожної поїздки підлаштовувати натяжіння тросу, підкручуючи гвинт на каліпері. Припустимо, що вам подобається гостра реакція на натискання ручки і ви відповідним образом налаштовуєте свої гальма. Виїхавши вранці з новими колодками, ввечері такого сильного гальмівного зусилля ви вже не відчуєте. Підінімаючись з поверхні дороги, пісок осідає на ободі і швидко стирає колодку.

На дорогих гальмах (класу Ultegra і вище) є можливість налаштувати кут атаки колодки по відношенню до гальмівної доріжки ободу. Називається ця опція toe-in. Це трохи допоможе збільшити гальмівне зусилля, але колодки стиратимуться нерівномірно.

Якщо ходу гвинта на каліпері не вистачає для повноцінного налаштування гальмівного зусилля, є два виходи. Перший — затиснути трос в каліпері вище, потягнувши його на себе. Цю операцію ви будете проводити двічі при кожній заміні колодок. Другий — вставити різьбовий циліндр в розрив сорочки тросу. Вони ефективно натягують гальмівний трос. Коштують недорого.



Одяг.

Про одяг в цій статті буду розповідати по контексту, щоб були зрозумілі причинно-наслідкові зв'язки.

Крила/болотники.

На гоночний шосер неможливо встановити крила. Дупу й спину можна захистити консольним крилом, яке чіпляється за підсідельний штир. Якщо штир аеродинамічної форми, то за трубу краплєподібного розрізу не зачепиться жоден хомут без колхозної операції. Таке питання вирішується так званими "рятівниками дупи" ("ass savers") — пластиковими підкладками, що чіпляються за рейки сідла. Якщо вас не лякає негламурний зовнішній вигляд, можна наколхозити хомут своїми руками.

В турінговому шосері проблем немає: задні пір'я довгі, є достатній проміжок між переднім колесом і нижньою трубою, щоб помістились повнорозмірні пластикові чи алюмінієві крила. Часто турінги з ними пропонуються вже в стоковій комплектації.

Педалі.

Ніяких контактних педалей взимку! Баста.

Хоч стріляйте. Якщо у вас серйозні проблеми з технікою педалювання на топталках, саме час їх виправити. З цим, до речі, ви вже запізнились.

Краще одягнути повсякденне взуття з теплими устілками, ніж відморожувати ноги контактними пластинами. Це по-перше.

По-друге, якщо ви втрачаєте контроль, вам доведеться дуже швидко покинути власний офіс. Гальмівний шлях на слизький поверхні довший до п'яти разів. І це веде нас до наступного правила, яке треба закарбувати в пам'яті, як молитву "Отче наш".

Ігноруйте велосипед і рятуйтесь самі.

Автомобіль, що не обладнаний системою ABS, буде мати довгий гальмівний шлях. Гарна реакція водія може не врятувати на слизькій поверхні. Навіть не сподівайтесь на це. Контактне взуття буде заважати прибратись з дороги, а робити вам треба це миттєво.

Також, топталки допоможуть виправити поганий штрих ноги вниз — дурну звичку від педалювання "по колу". Навесні скажете своє "дякую".



Оцінка погодних умов.

Ті, хто взимку на велосипеді ніколи не їздив, дуже дивуються появі велосипедиста в полі зору при температурі -19°С. Однак, найогидніша погода — це коли температура коливається близько нульової позначки, коли тане сніг і замерзають калюжі. Саме в таких умовах доведеться взяти волю в кулак. Через вологе повітря складно дихати і організм гостро відчуває нестачу тепла. Бажано правильно оцінити свої можливості.

При катанні взимку на шосері у вас є маленька перевага над тими, хто катає лісами на МТБ: вам не холодно. Поверхня не диктує максимально можливої швидкості. Ви можете їхати так швидко, як вам дозволяє інстинкт самозбереження. Тобто, якщо снігова каша на дорозі не настільки глибока, що велосипед встає колом, ви вільні контролювати темп їзди відповідно до того, наскільки вам холодно. Якщо відчуваєте, що починаєте замерзати, можна просто піддати газку і швидко зігрітись.

Коли ж ви заїжджаєте в малонаселені нетрі з майже відсутнім автомобільним трафіком, не розкатаний по дорозі автомобільними покришками глибокий шар снігу працює як пастка. Шосер занурюється в сніг колесами, ви втрачаєте темп і починаєте замерзати.

Взимку є фактор мінімально комфортної швидкості. Якщо ви повільно їдете, то відчуваєте холод. Раджу, якщо вам вже довелось опинитись в такому місці, де проходимість шосейного велосипеду залишає бажати кращого, час від часу злазити з велосипеду, пройти пішки, щоб зігріти замерзлі стопи, пострибати і зробити енергійні махи руками.

Майже в будь-яку погоду, окрім зовсім вже серйозних морозів (-15°С і нижче), ви будете кататись з мокрими ногами. Бахіли не допомагають. Заправлені в шкарпетки поліетиленові пакети працюють ще гірше. Вони не пропускають пар назовні, тому ноги пітніють і в результаті швидко втрачають тепло. Вода й снігова каша будуть підійматись переднім колесом і заливати взуття. Товсті теплі лижні шкарпетки з синтетичних матеріалів тут — обов'язкова умова. Певний час зірки системи будуть захищати праву ногу від потрапляння води, а ось ліва нога стане мокрою майже відразу. Якщо ви обрали топталки і повсякденне взуття, це рідко буде створювати проблеми, адже до холодної ванни швидко звикаєш та шкарпетки з синтетики добре гріють, навіть коли мокрі.

Якщо у вас немає теплих велоштанів з флісу, першим попросить пощади внутрішня поверхня стегон, але цей сигнал тривоги можна ігнорувати. Гірше, коли на погоду реагують коліна, тому раджу купити утеплювачі, або, якщо вони не допомагають, припинити кататись взимку і звернутись до лікаря. Коліна — це серйозно.  

Вчимось керувати на різних типах поверхонь.

А тепер раджу ввімкнути інтелект і покликати на допомогу внутрішнього скептика. Все, що ви прочитаєте далі, є небезпечним і вимагає напруження сил, пильної уваги і гарної координації.



Переважна більшість велосипедистів, які трапляються на шляху взимку — це прості мешканці села.

Коли холодно та сухо.

Це комфортні умови. Ваш організм не пробирає від вологи, вам легко вибрати правильний одяг. Вітер рідко стає на заваді, адже все одно взимку ви не викладатиметесь на всі 100%. Дихати не складно. Головне — не давати собі вдихнути велику порцію повітря, щоб не опалити легені. Короткі і часті вдихи/видихи працюють як раз як треба. В таких умовах променад на 70-160 кілометрів принесе велике задоволення.

Єдине, що погано — разом зі снігом взимку зникає і асфальт, тому в суху погоду стрибки по широких ямах є звичайною справою. Катання по розбитій дорозі вимагає трохи уваги, але не вимагає особливих навичок керування велосипедом — все, що ви пам'ятаєте з літа, працює і зараз. Може через паузу в катанні у вас трохи притупилися рефлекси, але вони швидко повертаються.

Якщо ви тільки недавно пересіли з гірського велосипеду на шосейник і ще не звикли вставати на ноги перед кожною перешкодою, саме час виправити це. Будь ласка, не долайте перешкоди, сидячі в сідлі.

В суху погоду вітер — ваш друг. Коли мороз міцнішає, через тертя молекул з асфальту швидко зникає волога. Асфальт може висохнути за пів-дня. Сніг на узбіччі залишається на місці, а безпосередньно на колії, де покришки автомобілів прокатуються по поверхні, після снігу можуть залишитись дрібні фракції щебеня з узбіччя. Якщо щебеня багато, є ризик послизнутись. Окремі камінчики іноді вилітають з-під коліс авто, що їдуть назустріч. Бережіть очі.



Ідеальний асфальт Сухолуччя. Після того, як зійшов сніг, на дорозі залишились маленькі камінчики. Смуги щебеню показують де пролягав міжколійний простір.

Коли тепло і падає сніг.

Ви їдете по сухій дорозі і раптом починається снігопад. Зупиніться і ввімкніть задній ліхтарик.

В залежності від інтенсивності снігопаду, дорожня поверхня стає мокрою від двадцяти хвилин до трьох. Через короткий проміжок часу ваші ноги та дупа вже повністю мокрі. Якщо ви не в балаклаві, кристали льоду боляче колять, немов тисячі мікроскопічних кинджалів та весь час доводиться блимати очима, що дуже ризиковано.

І ось той пункт, з яким думка читача гарантовано розійдеться з моєю: я категорично проти використання окулярів. Вони блокують периферійний зір та зону коло носу (хоч роздільні, хоч монолінзові). Гірше того, окуляри притупляють відчуття швидкості. Мені здається, що я їду повільніше, ніж насправді. Рефлекси втрачають гостроту. В моїй системі координат це величезне ні-ні, я маю відчувати швидкість, щоб контролювати її.

Краплі на склі блокують поле зору і доводиться часто прибирати руку з керма, аби витерти їх. На МТБ це не проблема, а на шосері небезпечно (про це читайте далі).

Є просте рішення: гарно захищає очі від бурі звичайна кепочка з козирком.



В снігопад видимість обмежена 50 метрами. Я не раджу тіснитись до краю. По-перше, на дорогах найрозбитіше місце знаходиться як раз поблизу узбіччя, де по закону велосипедист і має право їхати. Залиште собі метр простору для об'їзду перешкоди.

В найгіршому випадку, вся права смуга розбита вщент і тут, водію, хоч оббібікайся — я ні в якому разі не зійду зі своєї траєкторії. Хочеш обігнати — чекай, поки я не знайду достатньо безпечну ділянку дороги, щоб зміститись праворуч і пропустити тебе. Або обганяй зліва, залишивши мені півтора метри поваги.

В погану погоду водії намагаються не використовувати всю ширину дорожнього полотна, тому узбіччя швидко засипає снігом і здається, що дорога вужча, ніж вона є насправді. Не зміщуйтесь праворуч. Під снігом ви не побачите ями та зливової решітки. Потрапляння колеса в решітку може стати фатальним. Їдьте по правому краю правої колії, майже на самій межі снігової шапки на асфальті. Водії не стануть зайвий раз вам заважати — вони все розуміють.

Поверхня дороги ще не покрита льодовою кіркою або щільним шаром снігу, тому керування велосипедом схоже на дощові умови. Відміна тільки в тому, що замість калюжі на дорозі лежить майже прозора вогка кашиця, яка охоче налипає на гальмівний каліпер, касету і задні пір'я. Якщо ви бачите, що кашиця замерзає і на дорозі з'являється тонка льодова скоринка, стежте за тим, щоб каша на каліпері не застигла. Заблокувати його вона не зможе, але гострота гальмування буде тим гіршою, чим щільнішою стане ця огидна субстанція. Виберіть передачу, яка підходить для долання дистанції додому (з урахуванням підйомів, якщо такі є на маршруті) і більше не перемикайтесь.

Сніг падає на асфальт, тане і потроху починає замерзати. Вузькі колеса будуть прорізати тонкий лід до самого асфальту і не ковзатимуть. Якщо ви не будете робити безглуздих речей (закладати круті кути в повороті або різко вилітати на рівну площину з колії на асфальті), велосипед залишить пряме положення.



Гальмуйте заздалегідь. Робота з гальмами повинна мати U-подібний характер: першим натискайте переднє. Не різко, але й не на п'ять копійок. Тепер тисніть заднє гальмо і трохи, зовсім трохи відпустіть переднє. На цьому етапі у вас повинно працювати два гальма одночасно. Велосипед має зупинятись плавно і безпосередньо перед зупинкою можна звісити одну ногу, щоб водій позаду побачив ваші остаточні наміри.

Ваші дії на дорозі повинні легко читатись, тому, якщо у вас немає можливості показати рукою напрям маневру, маневруйте плавно і заздалегідь. Наприклад, попереду всю смугу зайняв зламаний тролейбус. Як його безпечно об'їхати?


Згідно з фен-шуєм, потрібно переконатися, що позаду немає перешкоди. Потім треба зняти ліву руку з керма і жестом показати поворот ліворуч — це правильна поведінка. Але є проблема.

На МТБ така дія не є небезпечною. Більшість ваги на гірському велосипеді розподіляється на заднє колесо.

Але на шосері через зміщений розподіл ваги вперед є така особливість: наїжджаючи переднім колесом на горбок, правою рукою виправити різке зміщення колеса складно і дуже небезпечно. Особливо це проявляється на сучасних гоночних шосерах з високо розташованим кареточним вузлом та коротким трейлом вилки. Чим далі рука тримає кермо від центральної вісьової лінії (тобто, чим далі рука знаходиться від виносу), тим небезпечніше намагатись виправити зміну напряму руху. Коли ви тримаєте кермо в дропі, лівою рукою показуєте напрям майбутнього маневру і в цей час колесо наїжджає на купину — це дупа. Падіння майже гарантоване.

Чому так відбувається? В теорії поворот колеса треба компенсувати контр-поворотом на той же самий кут та після стабілізації курсу повернутись на вихідну траєкторію. Але навіть досвідчений велосипедист скоріш за все компенсує поворот на більший кут, ніж потрібно і цим сильно дестабілізує систему.

Не доводьте до цього. За можливістю, намагайтесь тримати кермо двома руками. Якщо бачите припарковане авто, калюжу з невідомим фарватером, купину, яму, тріщину та вам потрібно зміститись в будь-яку сторону і ви боїтеся випустити кермо з рук, зміщуйтесь з випередженням мінімум в 50 метрів. Водій позаду повинен бачити, що ви їдете по-діагоналі не просто так, а з чіткими намірами.

Якщо з-під колеса самоскиду або фури зненацька вилетіла величезна снігова куля, це може злякати, проте не бійтеся наїжджати прямо на неї. Вона складається не з твердого льоду (інакше як би вона взагалі відірвалася від колісної арки?), а з щільної снігової каші, яка легко розрізається переднім колесом, або просто відштовхується ним. Припустимо, що ви злякались і різко змінили траєкторію руху, керуючи центром тяжіння. Це може мати фатальні наслідки, адже зчеплення на мокрій поверхні гірше, ніж посуху і знесення переднього колеса гарантовано веде до падіння.

Запам'ятайте: знесенням переднього колеса на шосері керувати не-мож-ли-во. Ні в якому разі не допускайте знесення переднього колеса, особливо на спусках. Поважайте траєкторію руху і не закладайте кути в поворотах.

Холодно. Їдемо по укоченому снігу.

Це ті умови, коли в місті починається транспортний колапс. Припустимо, що вдень пішов сніг, а їхати з роботи додому вам треба ввечері. Автомобілі встигають розкачати сніг так, що він утворює своєрідну м'яку подушку.

Якщо ви ще не представили таку картину в своїй уяві, згадайте день, коли випав свіжий сніг. Прямуючи до зупинок громадського транспорту, люди переступають через глибокі замети, гілки дерев гнуться під вагою білого покривала, білими стали навіть дороги. Великі, лапаті снігові пластівці вилітають з-під коліс автомобілів. Коли машина їде швидко, здається, що на її колесах висить бахрома. Замети демпфують поширення звукових хвиль і поблизу жвавої вулиці з щільним трафіком на диво тихо.



Приблизно ось так це і виглядає. На цьому фото, втім, подушка вже тане. Зверніть увагу на грудки снігу. Якщо вони в такому вигляді замерзнуть, на асфальті з'являться льодяні лежачі поліцейські.

Їхати по укоченому снігу приємно і досить безпечно. Найщільніший шар буде знаходитись в дрібних тріщинах і ямах, які ви перестанете помічати. Стики асфальту і навіть продавлені вантажівками лежачі поліцейські також перестануть відчуватись під колесами. Лише великі ями будуть вимагати від вас пильної уваги. Зазвичай, сніг ущільнюється таким чином, що верхівки окремих зерен щебеня на асфальті знаходяться на одному рівні зі сніговим шаром. Завдяки цьому, тоненькі колеса шосейника не зариваються всередину і велосипед не встає намертво, як в глибокий сніг.

Потрібно пильнувати за появою глибоких ям в асфальті у полі вашого зору і стежити за тим, щоб налипання снігу не блокувало роботу перемикачів і каліперів. Сніг в таких умовах сухий, тож ризик, що все замерзне і перестане функціонувати мінімальний, але забивання снігом допускати теж не слід.

Керується велосипед в таких умовах стандартно. Ви відчуєте дивний рівень комфорту на дорозі і до речі, в таких умовах можна не переживати за мокрі ноги. Сніг не тане і ви залишаєтесь сухими.

Раджу все ж-таки обережно і на гальмах з'їжджати з крутих спусків і не сидіти на колесі вантажівки. Гальмівний шлях аж ніяк не коротший за умов, описаних в попередньому пункті.

Якщо температура не піднімається декілька днів поспіль, від тертя коліс машин о снігову подушку утворюється легка ожеледиця. На дорозі з'являються локальні льодяні грудки розміром з сірникову коробку. Це ті самі пластівці, що вилітали з-під коліс авто пару днів тому назад. Тепер вони тверді і не роздавлюються переднім колесом. Не наїжджайте на них.



Температура міняється весь час. Ожеледиця.

Катастрофічні умови для їзди на будь-якому транспортному засобі. В місті багато аварій. Пробки. Транспортний колапс.

Раджу залишити велосипед вдома.

Якщо з якоїсь причини ви все-таки виїхали на ровері, поводьте себе на дорозі дуже обережно. Проходьте повороти, тримаючи велосипед перпендикулярно по відношенню до поверхні.

Не закладайте кут в повороті. На голому льоді це життєво важливо.

Радіус повороту буде дуже великий. Через недостатню обертальність ви перестанете вписуватися в повороти, тому не розганяйтесь. Їдьте повільно і плавно. Каденс може бути який завгодно — головне, щоб ви не впали, коли заднє колесо зривається в пробуксовку. Цей момент відчути не складно, але реакція повинна бути спрямована на утримання рівноваги. Руки тримати тільки в дропах.



Під подушкою лежить товстий шар льоду, на якому трясе, як на пральній дошці.

Лід на дорозі замерзає нерівномірно, тому на ожеледиці вас буде сильно трясти. Поверхня нагадуватиме профіль пральної дошки.

Вибір траєкторії на ожеледиці вирішальний! Ціна помилки — життя. Не ризикуйте. Заздалегідь прокладайте траєкторію руху. Вибирайте такі ділянки дороги, де немає схилів та уникайте потрапляння в колію. Краще на невеликій швидкості заїхати в глибоку яму, направляючи колесо в обрив асфальту на дальній стороні строго під кутом 90°, ніж під гострим кутом намагатись виїхати з колії.

Ще раз, аби краще запам'ятати: на ожеледиці всюди тримайте кут 90°. Колесо повинно потрапити в яму під кутом 90°. Повертаючи ліворуч або праворуч, тримайте велосипед рівно по відношенню до горизонтальної поверхні. Тримайте низьку швидкість.

Повторюю: їдьте повільно. На низькій швидкості можна акуратно заїхати в яму, але ні в якому разі не наїжджайте на горби. При негативному танґажі переднє колесо легко втрачає зчеплення з поверхнею і ви гарантовано падаєте. Не бійтесь ям на дорозі, але уникайте пагорбів і колії.

Не змінюйте траєкторію руху різко. Переконайтеся, що велосипед тримає лінію стабільно і тільки після цього починайте зміщуватись. Наприклад, переконатись в цьому можна при їзді накатом. Припиніть педалювати і спостерігайте за поведінкою ровера на вибігу. Якщо при повільному обертанні керма на чверть-пів градуса переднє колесо не зриває з траєкторії, це свідчить про те, що зчеплення є.

Якщо вам не пощастило потрапити в колію, я гарантую вам місячний викид адреналіну. Ви постійно будете чекати моменту, коли велосипед почне нишпорити в протифазі. Не намагайтеся виїхати по стінці колії назовні під гострим кутом. Їдьте всередині колії до тієї точки, де є виїзд, на який можна застрибнути під кутом 90°. Знесення заднього колеса можна ігнорувати — велосипед стабілізується самостійно. А ось момент знесення переднього колеса відчути практично неможливо. Організм відреагує на цей рух вже в момент падіння. Якщо у вас швидка реакція, скоріш за все вам вдасться виставити ногу.

Відбувається це наступним чином: передня частина велосипеду різко уходить вниз, не виштовхуючи їздока вперед. Ви не перелітаєте через руль. Велосипед просто вибиває строго вниз. Через специфічну посадку на шосері ви за замовчуванням знаходитесь в сгрупованій позі, тому є шанс виставити ногу в напрямі падіння і встати на неї, одночасно перекидаючи другу ногу через баран, який на цей момент вже знаходиться на рівні ~30 см над дорогою. Тут багато залежить від швидкості. Утриматись на ногах можна на пішохідній швидкості, але все, що вище 10 км/год пропоную вважати екстремальним випадком.

Колись стрибали з вагону поїзду, що рухається? На швидкості близько 15 км/год одного разу я пробіг з велосипедом в руці як з собакою на повідку метрів з десять, щоб втриматися на ногах. Сила інерції занадто висока, щоб утримати рівновагу. Все відбувається на рівні рефлексів. Тут не до розрахунків.

Розкладіть вдома подушки на підлозі та навчіться правильно падати. При кожному падінні треба групуватися і гасити прямий контакт, котячись бочкою. Кочення призводить до незначних поверхневих травм, а кінцівки й внутрішні органи залишаються неушкодженими. Не відкопилюйте кінцівки — це прямий шлях до важких переломів. Тренуйтесь падати в домашніх умовах, доводячи рухи до рефлекторного рівня. В майбутньому вироблені рефлекси не заваді не стануть.


Є ще одна річ, яку не можна оминути: входження в поворот з негативним бенкінгом. Іноді, на з'їздах з головної до другорядної, дорога різко уходить вниз (частіше зустрічається таке на розв'язках, наприклад, з'їзд до Кирилівської з вулиці Олени Теліги в напрямку Петрівки або спуск на Білицькій), асфальт кладуть на пагорбі, утворюючи своєрідний бенкінг навпаки. Посередині, де знаходиться розділювальна смуга, дорога прокладена під невеликим кутом до горизонтальної площини, який крутішає в напрямку узбіччя. На слизькій дорозі втримати рівновагу важко. Переднє колесо рано чи пізно зірветься з траєкторії і змусить вас поцілувати лід на асфальті.

Раджу заздалегідь зайняти всю смугу, щоб у водія не залишилось простору для випередження. В'їхати на цей негативний бенкінг краще майже по розділювальній смузі — де кут нахилу не такий крутий, як біля узбіччя. А проїхавши небезпечну ділянку, поступово зміститися на своє законне місце.

Будь-яка температура нижче 0°С. Глибокий сніг.

Може звучати дивно, але не ожеледиця є найстрашнішою поверхнею для шосейника. Тонкі покришки міцно тиснуть на поверхню і якщо лід не зовсім вже вологий, зчеплення з льодяною дорогою достатньо для переміщення з пункту А до пункту Б.

Поки колеса вільно обертаються, керування велосипедом повністю лежить на ваших плечах. Гірше, коли ні обертання коліс, ні спрямування більше не знаходяться в вашій юрисдикції.



Це — швидкісний ґрунтобан. Снігу, здається, небагато, але для шосейника ця поверхня нездоланна. Там, де хлопець на МТБ легко проїжджає на 26 колесах, шосер загрузне намертво.

В глибокому снігу шосер встає на місці. Я зараз не кажу про метрові замети в лісі, по яким ви любите кататись на бігових лижах. Річ про сніговий шар на дорозі, вищий ніж 6-7 см. Для шосера це глибоко. В такий сніг немає ніякої різниці сухий він чи вологий, пухкий чи ущільнений, свіжий чи лежить на шосе вже третій день. Велосипед буде рухатись, як корова на льоді. Долання кілометру такої поверхні дається важкими зусиллями: ні високий каденс, ні ввалювання на карданній передачі не зменшать опір, який сніг чинить руху вперед.

Ви не будете керувати велосипедом, а будете тільки задавати приблизний напрям. Траєкторію руху задаватиме переднє колесо, яке проріже собі колію і більше не вибереться з неї ніколи.

Обидва колеса будуть рухатись в протифазі під випадковим кутом до напряму руху. Це через те, що вони прорізатимуть шар снігу до основи, утворюючи колію, по якій будуть дертися наверх. Але щільності снігу виявиться недостатньо для цього і колеса продовжать різати просіки, утворюючи позаду дві смуги неймовірної кривини.

Змоделюємо ситуацію: коли заднє колесо затягне праворуч, ви спробуєте виправити курс, але в наступний момент переднє колесо проти вашої волі може легко повернути ліворуч, розвернувши вас під кутом 45°. А якщо під снігом ще буде шар льоду, веселощі вам гарантовані.

Складність полягає в тому, що ви не можете візуально оцінити щільність снігу під поверхневим шаром і відповідно не можете заздалегідь уникнути наїжджання колеса на льодяну купину. Велосипед ріже сніг, плужить і зупиняється. Старт після повної зупинки може затягнутися на 20, 30, 40 метрів, коли заднє колесо під вашою вагою прорізатиме чергову колію.

Рухатись в повільному темпі в таких умовах неприємно, проте коли ви їдете на швидкості >30 км/год в снігопад по асфальту з ямами, де подекуди розкидані плями ожеледиці, не маєте змоги ефективно загальмувати і на повному ході влітаєте в глибокий сніг і оба колеса починають ковзати незалежно від положення керма строго на 12 годин, хай вас бог милує. Я атеїст. В такий момент можна згадати і шкільну вчительку і момент народження.

В місті.

При певному досвіді руху в місці і розумінні не тільки правил дорожнього руху, а й принципів дорожнього руху (який включає в себе правило ДДД), рух містом взимку не дуже сильно відрізняється від інших сезонів. Дороги стають вужчими і стає меншою пропускна здатність шляхів, але в той же час стає меншою і швидкість руху потоку, що добре для велосипедиста. За поганих погодних умов водії ведуть себе обережніше, хоча ризик натрапити на ідіота за кермом не зникає.

За містом.

Налипання мокрого снігу на гальмівні каліпери та на корону вилки змусить велосипед видавати шиплячий звук — звук тертя ободу о сніг. Через нього ви не зможете почути гарчання мотору авто позаду вас. Навіть звук дизеля сідлового тягача почути складно.

Я не раджу весь час обертатись назад, щоб перевірити чи є хтось позаду чи ні. Є лайфхак.

Як я і радив вище, їхати по дорозі треба уздовж межі, де лежить сніг. Не по самому снігу, а поряд. Авто, що їде позаду, буде змушено виїхати з колії, перетнути межколійний простір, обігнати вас, і повернутись на вихідну позицію. В момент перетинання машиною межколійного простору ви почуєте гучний сплеск, немов сплеск хвилі на морі. Це індикація того, що машина вже пішла на випередження.

Резюме.

Все це блабла вийшло великим, але воно не відображає і дещиці того, що потрібно знати про катання взимку. Це мій особистий досвід, який може не враховувати деяких тонкощів, важливих для вас. Я повністю усвідомлюю ризик, на який себе наражаю, майже кожний ранок виїжджаючи на велосипеді, який не підходить для таких погодних умов. Тому ще раз прошу відповідально поставитись до рекомендацій. Якщо ви їх приймаєте, ви робите це на свій страх і ризик.



Сонячний день і морози під тридцять.

1. Коли слизько, тримайте велосипед перпендикулярно поверхні, повертайте кермом, а не закладаючи кут.
2. Намагайтесь не в'їжджати в колію. Якщо в'їхали, їдьте по ній, поки не з'явиться можливість вибратись, не змінюючи напрям руху. Не намагайтесь виїхати із колії зміщенням ліворуч або праворуч.
3. Дихайте коротко і часто.
4. На важких передачах і при низькому каденсі коліна прогріваються швидше.
5. Щоб не сталось позаду, не обертайтесь. Не реагуйте на звуки позаду вас. Сфокусуйтесь на тому, що попереду вас.
6. Нервовий водій позаду вас може йти в дупу.
7. Тільки водій громадського транспорту має право їхати по виділеній смузі. Велосипедистові рухатись по ній не заборонено (точніше, цей пункт в ПДР чітко не прописаний, поліція дозволяє велосипедисту рухатись по ній, беручи до уваги ситуацію на дорогах).
8. За містом присутність авто позаду вас можна виявити по сплеску, коли воно перетинає міжколійний простір.
9. Не бійтеся зміщення заднього колеса. Велосипед стабілізується без вашого втручання.
10. Зміщення переднього колеса на шосері небезпечне і завжди веде до падіння. Виправити зміщення переднього неможливо.
11. На дуже слизькій поверхні при необхідності скоригувати напрям руху не крутіть педалі. Міняйте траєкторію, їдучи накатом. Кожний штрих ноги вниз дестабілізує велосипед.
12. При неможливості загальмувати перед секцією частих ям, не бійтеся брутфорсити їх заднім колесом. Вставайте з сідла на ноги, піднімайте переднє, поки не прострибаєте ним через всі перешкоди. Заднє колесо не постраждає. Якщо ви зробите це сидячи в сідлі, зміїний укус гарантований. У вільний час гарною ідеєю буде навчитись робити manual. Якщо поверхня слизька, баніхоп буде небезпечним рішенням.
13. Завжди тримайте кермо нижнім хватом.

Більше велоновин на нашому форумі

Каталог товаров

Інструмент SuperB
Impac
Chosen
Formula
R.S.P.

Фотогалерея

 
 

Прогноз погоди