Подзвонив Нікону і вже були домовилися, та розвідка з села донесла, що там дощ.
Плани розсипалися, але ж треба було руханитсь хоч куди. Поїхав я, проїхав, та й вгледів, що підвіска задня ремонту просить та й розвернув до механіка.
Той довго не возився, але гарно забалакалися і десь о шостій я виїхав на Львівську площу. Вокзал був поруч і думка, що електрички на Фастів ходять часто розвернула кермо
в напрямку приміського.Додзвонитися до Нікона не вдалося і мусив вдатися до планованої авантюри сам. Авантюрність полягала в тому, що треба було знайти дорогу полями та через села користуючись мапою (а вони правдивістю у нас не славляться
) і не питаючи, по можливості людей і не привертаючи надмірної уваги.Під`їхав до каси і дізнався ціну білета до ст. Корчі. 2.98 грн. "А за велосипед треба платити?" - питаю. Замість відповіді касирка зліпила таку пику, немов би я про "зайку-люкс" питав. Цю пантоміму я витлумачив як "дякую, що взагалі білет візьмете" і взяв на нас із байком один білет. І добре зробив, бо контролери мене потурбували акурат між станціями Васильків та Корчі. Чому не знаю, але на відсутність білета на байк вони не зважили
Єдина неприємність по дорозі до "точки Б" трапилася в електричці, коли один муд..к років 55 намагався весь час триматися за вел. Мусів взятися за кермо і спихнути його руку. Так він став спиратися на задній Сігмовський маячок. Моє ввічливе прохання забрати руки не мало ефекту, довелося застосувати той самий прийом.
Дорога до села була легка й приємна. Спочатку гравійка через ліс до села, потім трохи асфальту, тобі знов гравійка і польова дорога. Трохи збився із запланованої траекторії через намагання швидше проскочити населенний пункт, але скоро вийшов на заплановану траекторію. Виявилось, що частина дороги, позначена на мапі як польвоа тепер є гарно асфальтована (та що проходить через с.Порадівка). Минув Порадівку. Здивувався точності мапи побачивши ЛЕП а за нею Т-подібне перехрестя (ліворуч на одеську трасу, праворуч на Фастівець), а просто - польову дорогу до Пшеничного.
В Пшеничному був біля малахітово-зеленого озера обгавганий двома здоровенними собацюрами прип`ятими на моє щастя біля вагончика. Це вони собі на вечерю заробляли. Бо наступного дня, коли їхав по обіді в зворотньому напрямку вони проводжали мене лінивими поглядами, лежачи в затінку під вагончиком.
Треба їм той байкер на ситий шлунок!Спитав місцевого найкоротшої дороги до с. Кодаки. Ті, що на мапі позначені вимагали зробити гак і проїхати потому по одеській кілометрів 4, що мені не подобалось. Дядько показав напрямок і сказав, що там є стежка навпростець, акурат до зупинки "Кодаки". Тільки він забув сказати, що та стежка гарно замаскована в житі.
Коротше у перся я в поле, не побачив жодної стежки і рушив до траси до якої було з кілометр за вмонтованим ЖПСом
. Виїхав до сільського цвинтаря, про який мапа скромно мовчала де всі дороги обірвалися. В один кінець дорога, одначе . Довелося тричі форсувати меліораційні канави, проїхати без дороги обабіч поля і... виїхав таки на ту стежину.Наступні десять кілометрів через поле від одеської до Шевченківки ніяких особливих вражень не викликали. Хіба що утвердилася думка, що місцевість весь час знижується.
Пісумок дня: 28 км за 1год18хв без врахування часу зупинок для орієнтування.
Зворотня дорога наступного дня так не радувала: постійний зустрічний вітер і підвищення місцевості не дозволяли їхати надто швидко.
Стежка через поле від Кодаків до Пшеничного вивела мене на те місце де я в розгубленості тихим словом згадав діда, що "не тямив пояснити". Це я не тямив відшукати! Стежка була рівно у двох кроках від того місця де я напередодні уперся в поле.
Ще одна несподіванка мене чекала, коли я під`їхав до високовольтної ЛЕП біля Порадівки. Мене натурально вдарило струмом. Я торкнувся рогів на кермі рукою без рукавички і, очевидно, зачепив рамку сідла стегном. Брррррррр. Мене підтіпнуло, але в сідлі втримався і вхопився за гріпси чимдуж.
Цього разу я вже знайшов коротшу дорогу через М.Снитінку і скоротив дорогу загалом на 3 км.
Остання несподіванка і знову неприємна мене підстерегла на пероні Корчі. За розкладом ще лишалося 20 хв до електрички. Десь хвилин за десять по тому вдалині щось показалося і першою думкою було забратися з платформи до лісочку, аж воно під`їхало ближче і я впізнав електричку. Я знав, що тут багато електричок не спиняються, але "раптом" мене стримало. Даремно!
Коли поїзд проходив станцію я побачив, що з одного вікна ледь не по пояс висунувся якийсь малолітній. Я тільки встиг подумати "якого дідька він висунувся", як щось мигнуло перед очима і відчутно вдарилося в плече. Я навіть не помітив як те п..дло рукою ворухнуло! Добре, що в плече і трохи навкоси. Але очевидно ціливсь він в обличчя. Боюся думати, що було б якби попав в обличчя чи й взагалі по окулярах
Правда, я так і не зміг встановити чим в мене кинули. Десь воно відлетіло.
!!! Варто слухатися інтуіції і взагалі не варто стояти на платформі, якщо є час відійти.
Підсумок: 25 км за 1год20хв.
Місця там дуже гарні. І машин майже немає. Дорогою туди здибав 2 машини і кілька мацатиклів, а назад - 5-6 машин.
